1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року,
за участі: прокурора представника власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на майно ОСОБА_6 , а саме автомобіль «AUDI Q7», 2016 року випуску, д/н НОМЕР_1 , шляхом накладення заборони на відчуження та передачі зазначеного майна, та обмеження права на розпоряджання ним шляхом накладення заборони на пошкодження, псування, перетворення.
В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, про відповідність майна критеріям, зазначеним у ч. 4 ст. 170 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року.
Так, захисник звертає увагу на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000330 ведеться щодо здійснення службовими особами ДП «Укрзалізничпостач» державної закупівлі дизельного палива для потреб Укрзалізниці, а ОСОБА_10 підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України. Зазначені обставини ніяким чином не стосуються ОСОБА_6 та не є підставами для застосування по відношенню до неї та її особистого майна будь-яких засобів забезпечення кримінального провадження, з урахуванням того, що вона та її цивільний чоловік ОСОБА_10 не є службовими особами ТОВ «ВОГ Аеро Джет», ДП «Укрзалізничпостач» або філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», тобто не є суб'єктами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. Також, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не були допитані з приводу придбання автомобіля, що свідчить про відсутність підстав для стверджень про усвідомлення ОСОБА_6 того, що автомобіль може відповідати ознакам, зазначеним у п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, а тому спеціальна конфіскація такого автомобіля виключається. Залишилось поза увагою слідчого судді і те, що арешт накладений на автомобіль ОСОБА_6 , порушує права третіх осіб та ніяким чином не зможе вплинути на результати досудового розслідування. На переконання захисника. Слідчий суддя поверхнево розглянув клопотання детектива, оскільки судовий розгляд тривав лише 19 хвилин, а суддя встиг заслухати клопотання на 6 арк., дослідити матеріали провадження на 103 арк., піти у нарадчу кімнату та проголосити ухвалу, обсяг якої складає 5 арк. Щодо належності майна, то захисник звертає увагу на те, що детектив та слідчий суддя прийшли до висновку, що автомобіль належить ОСОБА_6 на підставі «Реєстраційної картки ТЗ», яка не є офіційним документом, і джерело отримання та ступінь її достовірності викликають сумніви, а тому в матеріалах провадження відсутні належні докази того, що автомобіль «AUDI Q7» належить саме ОСОБА_6 . Також в апеляційній скарзі наголошується на порушенні прав ОСОБА_6 , як власника майна, оскільки судом не вжито належних заходів щодо забезпечення виклику останньої у судове засідання, у зв'язку з чим вона булла позбавлена можливості надати свої пояснення та заперечення з питань, які є предметом судового розгляду.
Щодо строку апеляційного оскарження, то представник зазначає, що оскаржуване рішення отримав 17 вересня 2018 року, а тому просить вважати строк оскарження таким, що не пропущений.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 20 вересня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 52016000000000330, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що службові особи ДП «Укрзалізничпостач» в результаті здійснення державної закупівлі дизельного палива для потреб Укрзалізниці, згідно з оголошенням про проведення державних закупівель, оприлюдненим за № 165678 у ВДЗ № 293/1/1 від 15 липня 2015 року, уклали договір поставки ЦХП 14-01015-01 від 27 жовтня 2015 року на придбання у ТОВ «ВОГ АЕРО ЖДЕТ» (у 2018 році змінено назву на ТОВ «Воленс Трейд») дизельного палива на загальну суму 473 940 000 грн., у обсязі 30 000 т. У подальшому, 13 листопада 2015 року, службовими особами ДП «Укрзалізничпостач», зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення п. 2 ч. 5 ст. 40 ЗУ «Про здійснення державних закупівель», укладено із ТОВ «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» додаткові угоди №№ 4, 5 до вказаного договору поставки, відповідно до яких було збільшено вартість придбаного палива за 1 т., при цьому, підвищення ціни відбулось не відповідно до коливання ціни на дизельне паливо на внутрішньому ринку України, в результаті чого ДП «Укрзалізничпостач» спричинено шкоду в розмірі 11 121 503 грн., що є тяжкими наслідками.
Також, встановлено, що Філія «Центр забезпечення виробництва ПАТ «Укрзалізниця» у результаті здійснення державної закупівлі дизельного палива для потреб Укрзалізниці, згідно з оголошенням про проведення державних закупівель за № 411/1/1 від 30 грудня 2015 року, уклала договір поставки № ЦЗВ-14-00816-01 від 18 березня 2016 року на придбання у ТОВ «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» дизельного палива на загальну суму 1 395 900 грн. у обсязі 100 000 т. У подальшому, 29 березня 2016 року службові особи філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою з представниками ТОВ «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на користь та в інтересах вказаної юридичної особи, зловживаючи своїм службовим становищем, за відсутності коливання ціни товару на ринку, в порушення п. 2 ч. 5 ст. 40 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» забезпечили укладання із ТОВ «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» додаткової угоди № 3 до вказаного договору поставки, відповідно до якої було безпідставно збільшено вартість дизельного палива з 15 339 грн/т до 16 849 грн/т, у результаті чого ПАТ «Укрзалізниця» спричинено шкоду в розмірі 92 476 978 грн., що є тяжкими наслідками. Крім того, 20 квітня та 12 травня 2016 року філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» укладено додаткові угоди №№ 4, 5 до вказаного договору поставки, відповідно до яких було змінено ціну товару у відповідності до коливання ціни дизельного палива на ринку України, але з урахуванням безпідставно завищеної ціни дизельного палива у результаті укладеної 29 березня 2016 року додаткової угоди № 3, що потягло за собою наслідки у вигляді надмірно сплачених філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» грошових коштів у сумі 22 530 242 грн.
20 липня 2018 року старший детектив Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , за погодженням з заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням, з метою забезпечення можливої спецконфіскації майна, про арешт майна, а саме автомобіля «AUDI Q7», 2016 року випуску, д/н НОМЕР_1 , належного ОСОБА_6 , яка протягом тривалого часу проживає у цивільному шлюбі з підозрюваним ОСОБА_10 .
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року зазначене клопотання детектива було задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості ціну і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 52016000000000330, про накладення арешту на вищевказане майно, як убачається з журналу судового засідання, слідчий суддя вивчивши клопотання детектива та матеріали, додані до нього, заслухавши пояснення останнього, прийшов до правильного висновку щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 4 ст. 170 КПК України та існує ймовірність того, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.
З урахуванням викладеного слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 2 та ч. 4 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання детектива про накладення арешту на вищевказаний автомобіль, що належить ОСОБА_6 .
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення та перетворення на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищевказаний автомобіль, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, де слідчим суддею і будуть ретельно перевірені їх доводи та надана оцінка матеріалам, долученим до клопотання.
Доводи викладенні в апеляційній скарзі щодо порушення прав власника майна під час розгляду клопотання детектива, оскільки судове засідання відбувалось у її відсутність, є безпідставними, зважаючи на положення ч. 2 ст. 170 КПК України.
Посилання автора апеляційної скарги на відсутність належних доказів щодо належності арештованого автомобіля ОСОБА_6 , є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження, зокрема і копією реєстраційної картки ТЗ, яка всупереч доводам апеляційної скарги завірена підписом детектива і сумнівів у її достовірності у колегії суддів не виникає.
Крім того, матеріалами провадження підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , якому 17 липня 2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, у зв'язку з чим є достатні підстави вважати, що майно на яке накладено арешт підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.
Інші доводи, на які посилається представник в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, в даному конкретному випадку накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги, колегією суддів не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно ОСОБА_6 , а саме автомобіль «AUDI Q7», 2016 року випуску, д/н НОМЕР_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголосити о 17 год. 40 хв. 26 листопада 2018 року.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/694/2018 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_15 Доповідач: ОСОБА_1