№ 33/824/811/2018 Постанова винесена суддею Андрейчук Т.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
13 листопада 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Голованівськ Голованівського району Кіровоградської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (гурт.) та проживає за адресою: АДРЕСА_2
на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.
Як встановив суддя місцевого суду, 27 липня 2018 року о 03 год. 35 хв. ОСОБА_2 в м. Бровари, по вул. Київській керував автомобілем марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей), на вимогу працівників поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Оболонського районного суду від 24 вересня 2018 року, а провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
За доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції порушив його право на захист, оскільки відмовив у задоволенні клопотання про залучення захисника; допустив неповноту судового розгляду та надав неправильну оцінку доказам, що призвело до безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, як зазначає апелянт, суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП, в якому відсутнє формулювання обвинувачення, бо не зазначено який саме огляд та в який спосіб необхідно пройти; не врахував, що письмові пояснення свідків не містять даних про те, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів та в закладі охорони здоров'я, проте суд не викликав та не допитав свідків у судовому засіданні; в матеріалах справи немає направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд та був змушений самостійно звертатися до КМНКЛ «Соціотерпія» і проходити огляд, за результатами якого ознак сп'яніння у нього виявлено не було; працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 на підтримку апеляційних вимог, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому
ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції &q?яд;Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції&q? п;, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
За положеннями ст. 266 КУпАП та підзаконних актів особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_2 дотримав положення процесуального закону і правильно застосував норми матеріального права.
Виходячи зі змісту судового рішення, суддя місцевого суду дослідив наявні в справі письмові докази, переглянув відеоматеріали, вислухав правову позицію ОСОБА_2 та, за відсутності клопотань про виклик і допит свідків, постановив рішення на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, яким надав оцінку відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП.
Доводи апелянта про порушення його права на захист є надуманими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_2 мав наміри скористатись правовою допомогою під час розгляду справи, а суддя місцевого суду відмовив йому в цьому. Не надав таких доказів ОСОБА_2 і під час апеляційного розгляду справи. Хоча він уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_4 24 вересня 2018 року, проте захисник у судове засідання не прибув, а ОСОБА_2 не наполягав на його участі в суді апеляційної інстанції.
Висновок судді місцевого суду про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводам апеляційної скарги, є вмотивованим, ґрунтується на досліджених судом доказах, при цьому винуватість ОСОБА_2 у невиконанні вимог п. 2.5 ПДР та вчиненні вказаного правопорушення доводиться належними та допустимими доказами. Зокрема, даними, які містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення від 27 липня 2018 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі, серед іншого, зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, в тому числі, виходячи з фактично вчиненого діяння, вказано ознаки сп'яніння ОСОБА_2 та його дії щодо ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння; є посилання в протоколі і на нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. При цьому, будь-яких пояснень по суті адміністративного правопорушення, не дивлячись на роз'яснення процесуальних прав, а також зауважень на дії працівників поліції ОСОБА_2 в протоколі не вказав (а.с. 1);
- письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які складені на виконання вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941, водночас їх зміст свідчить про те, що саме в присутності двох свідків водій ОСОБА_2 27 липня 2018 року на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп'яніння, тобто за допомогою спеціального технічного приладу &q?м ;Драгер&qupa; та у лікаря-нарколога; до того ж ці пояснення не містять суперечностей щодо фактичних обставин справи (а.с. 2);
- відеозаписі із нагрудної камери поліцейського, з якого слідує, що поліцейським було повідомлено двом свідкам про підстави зупинки водія ОСОБА_2; в присутності двох свідків роз'яснено ОСОБА_2 про підстави проведення огляду на стан сп'яніння у зв'язку із наявними у нього ознаками алкогольного сп'яніння та запропоновано проведення відповідного огляду за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» та в закладі охорони здоров'я, проте ОСОБА_2 відмовився від проходження двох, передбачених положеннями ст. 266 КУпАП та підзаконних актів, видів огляду на стан алкогольного сп'яніння та жодних зауважень щодо незаконності дій або вимог поліцейських не заявив (а.с. 3).
Доводи апелянта про порушення поліцейським вимог п. 12 Інструкції, з огляду на ненадання йому відповідного направлення до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, в результаті чого він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп'яніння, є безпідставними, оскільки доказами по справі доведено, що ОСОБА_2 на пропозицію поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а тому у поліцейського не було підстав для оформлення письмового направлення водія на такий огляд.
Доводи ж ОСОБА_2 про те, що медичний висновок щодо відсутності у нього станом на 04 год. 00 хв. 27 липня 2018 року ознак сп'яніння, доводить його невинуватість у правопорушенні, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 не притягався до відповідальності за порушення п. 2.9 (а) ПДР України, тобто керування транспортним засобом в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння; його дії щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров'я) утворюють окремий склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, огляд на стан сп'яніння, результати якого, на думку апелянта, повинні бути враховані в цьому провадженні, був проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, отже його результати є недійсними.
Що стосується посилань ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що поліцейські не виконали вимог ст. 266 КУпАП щодо відсторонення його від керування транспортним засобом, то такі обставини жодним чином не спростовують висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_2 у порушенні п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інших доводів, якими б ОСОБА_2 обґрунтовував свою позицію, в апеляційній скарзі не наведено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено з дотриманням вимог
ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
З огляду на викладене, вважаю, що постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко