справа № 359/10509/15-ц головуючий у суді І інстанції - Журавський В.В.
провадження № 22-ц/824/2935/2018 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О.
Іменем України
27 листопада 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Ткаченка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_6 про розірвання кредитного договору, за об'єднаним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання припиненим договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим, -
У листопаді 2015 року АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 701 доларів США 97 центів та 4 423 гривень 52 копійок, а також штраф за невиконання умов договору іпотеки у розмірі 12 530 грн.
У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом та просила захистити її право як споживача банківських послуг шляхом розірвання договору про надання споживчого кредиту №154 від 18 грудня 2006 року, укладеного між нею та ВАТ АБ «Укргазбанк», а також встановити порядок та строки повернення позивачем боргу за кредитним договором в розмірі, визначеному судом за результатом розгляду первісних позовних вимог на момент його розірвання, розстрочивши таке повернення на п'ять років, шляхом внесення грошових коштів на вказаний відповідачем рахунок рівними частками в останній робочий день кожного місяця, починаючи з наступного місяця після набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив визнати припиненим з 01 травня 2011 року договір поруки б/н, укладений 19 грудня 2006 року між ним та ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_5 на забезпечення виконання кредитного договору №154 від 18 грудня 2006 року, укладеного між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 грудня 2006 року ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_6 уклали договір поруки, за яким поручителі зобов'язалися відповідати перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, поручителі несуть солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за невиконання зобов'язань по кредитному договору. Відповідно до укладеного між сторонами договору поруки, остання припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором не пред'явить позов до поручителя. Відповідно до розрахунку позичальник допустила неналежне виконання грошового зобов'язання з 01 лютого 2011 року, тоді як позовні вимоги АБ «Укргазбанк» пред'явив до поручителів у листопаді 2015 року.
У червні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом та просив визнати припиненим з 01 травня 2011 року договір поруки б/н, укладений 19 грудня 2006 року між ним та ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_5 на забезпечення виконання кредитного договору №154 від 18 грудня 2006 року, укладеного між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2016 року позов ПАТ «АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 154 від 18 грудня 2006 року в сумі 5 701,97 доларів США та 4 423 грн. 52 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» штраф за невиконання умов Договору іпотеки від 19 грудня 2006 року в розмірі 12 530 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відхилення його приєднаного позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що банк надав лише оригінали кредитного договору, додатків, додаткових угод до нього та договорів забезпечення. Однак, дані договори є лише підставою для видачі кредитних коштів, але не є доказом отримання їх у заявленому позивачем розмірі. Виникнення права позивача на стягнення боргу судом визнано виключно з розрахунку первісного позову. Однак, розрахунок здійснено поза межами строку позовної давності, а суд відхилив клопотання щодо застосування наслідків її пропуску. При цьому, без оригіналів касових документів суд виходив з того, що 08 грудня 2014 року ОСОБА_5 здійснила на рахунок банку платіж в рахунок погашення заборгованості. У договорі поруки встановлено, що вона припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором не пред'явить позову до поручителя. Згідно розрахунку позивача позичальник допустив неналежне виконання грошового зобов'язання 01 лютого 2011 року. Позовні вимоги до поручителів пред'явлені кредитором 05 листопада 2015 року, тоді як порука припинилася 01 травня 2011 року. Строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя після якого вони припиняються.
Отже, рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання припиненим договору поруки.
Від ПАТ «АБ «Укргазбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк зазначає, що скаржник та позичальник не заперечують факту отримання ними коштів, а вказують лише на відсутність оригіналів документів. За укладеними додатковими договорами обсяг відповідальності поручителя не збільшувався.
У запереченнях на позовну заяву ПАТ «АБ «Укргазбанк» зазначає, що посилання позивача не ґрунтуються на ст. 559 ЦК України. У позивача відсутні правові підстави та докази визнання договору поруки припиненим. ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності при зверненні до суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 18 грудня 2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №154, згідно якого ВАТ АБ «Укргазбанк» зобов'язався надати кредит у розмірі 15 000 доларів США, а ОСОБА_5 зобов'язалася щомісячно до 14 грудня 2018 року повертати кредит по частинам шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 195 доларів США, а також сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 11,5 % річних. У разі порушення строків повернення кредиту або сплати процентів за кредитом ОСОБА_5 зобов'язалася сплачувати пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу (а.с.7-9, Т.1).
19 грудня 2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_6 укладено договір поруки, за яким останні зобов'язались відповідати перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором. Поручителі несуть солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за невиконання зобов'язань по кредитному договору (а.с.18, Т.1).
19 грудня 2006 року ВАТ АБ «Укргазбанк» надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 15 000 доларів США (а.с.25, Т.1).
03 грудня 2007 року ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду до кредитного договору №154 від 18 грудня 2006 року, відповідно до якої сторони змінили номер позичкового рахунку з НОМЕР_1 на НОМЕР_2.840 (а.с.10, Т.1).
02 квітня 2008 року ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду до кредитного договору №154 від 18 грудня 2006 року, відповідно до якої сторони змінили строки та суми кредиту, що підлягає сплаті відповідно до визначеного графіку (а.с.11-12, Т.1).
01 серпня 2008 року ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду до кредитного договору №154 від 18 грудня 2006 року, якою сторони змінили строки та суми кредиту, що підлягає сплаті відповідно до визначеного графіку (а.с.13-14, Т.1).
16 лютого 2009 року ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду до кредитного договору №154 від 18 грудня 2006 року, якою домовились, що кошти, отримані від позичальника, направляються в першу чергу для оплати заборгованості по кредиту, процентів за його використання та всіх комісійних платежів, передбачених договором (а.с.15).
31 березня 2009 року ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду до кредитного договору №154 від 18 грудня 2006 року, якою ОСОБА_5 надала повноваження ВАТ АБ «Укргазбанк» виконувати доручення на договірне списання грошових коштів на користь позивача з поточних рахунків ОСОБА_5 в національній та іноземній валютах у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором (а.с.16, Т.1).
28 серпня 2009 року ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду до кредитного договору №154 від 18 грудня 2006 року, якою домовились внести зміни до кредитного договору, шляхом доповнення його розділом V «Банківська таємниця» (а.с.17, Т.1).
ПАТ «АБ «Укргазбанк» є правонаступником ВАТ АБ «Укргазбанк» (а.с.39-41).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що умовами кредитного договору передбачено строк повернення кредиту до 14 грудня 2018 року. ПАТ АБ «Укргазбанк» скористався правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України щодо вимоги достроково погашення кредиту. Позивач направив письмові претензії від 30 вересня 2015 року на адресу, зокрема, ОСОБА_3, а тому саме з цієї дати необхідно відраховувати строк, в межах якого кредитор може пред'явити вимогу до поручителів.
Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
З матеріалів справи вбачається, що між банком та позичальником ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримала кредит у розмірі 15 000 доларів США. ОСОБА_3 виступив поручителем за кредитним договором та зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником ОСОБА_5 усіх її зобов'язань. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором у позичальника утворилася заборгованість, яку банк просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказував на те, що суд встановив і зміну номеру позичкового рахунку, і зміну строків та сум погашення кредиту, але при цьому, зберігаючи відсоткову ставку, в рішенні не відобразив, що є збільшенням обсягу відповідальності позичальника. Однак, такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 не заявляв вимоги про визнання поруки припиненою з підстав збільшення обсягу відповідальності позичальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, у відповідності до укладених додаткових угод між банком та позичальником, обсяг відповідальності позичальника збільшена не була.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказував на те, що банк надав лише оригінали кредитного договору, додатків, додаткових угод до нього та договорів забезпечення. Однак, дані договори є лише підставою для видачі кредитних коштів, але не є доказом отримання їх у заявленому позивачем розмірі виникнення права позивача на стягнення боргу судом визнано виключно з розрахунку первісного позову.
В той же час факт отримання коштів за кредитним договором позичальником не заперечується. ОСОБА_5 погашала заборгованість за кредитним договором, що свідчить про отримання нею кредитних коштів.
Рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_5 на користь банку заборгованості та про відмову у задоволенні зустрічного позову про розірвання кредитного договору позичальник не оскаржувала, а, отже, погодилася з ним.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 вказує на те, що розрахунок здійснено поза межами строку позовної давності, а суд відхилив клопотання щодо застосування наслідків її пропуску.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Згідно умов договору, укладеного між банком та позичальником, кредитні кошти надані останньому до 14 грудня 2018 року. З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_5 вносила кошти на виконання умов кредитного договору. Останній платіж було здійснено 08 грудня 2014 року.
Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу чи обов'язку.
Таким чином, частково виконуючи умови договору та сплачуючи кошти, відповідач вчиняла дії, що свідчать про визнання нею своїх обов'язків за кредитним договором.
ПАТ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотках 05 листопада 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Відповідач зазначає також про те, що згідно розрахунку позивача позичальник допустив неналежне виконання грошового зобов'язання 01 лютого 2011 року. Позовні вимоги до поручителів пред'явлені кредитором 05 листопада 2015 року, тоді як порука припинилася 01 травня 2011 року.
Однак, згідно розрахунку заборгованості позичальник вносила кошти на виконання умов договору протягом 2006-2014 років, а, отже, доводи відповідача щодо припинення поруки 01 травня 2011 року є безпідставними.
Оскаржуючи рішення суду, ОСОБА_3 вказує на те, що у договорі поруки встановлено, що вона припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором не пред'явить позову до поручителя.
Однак, строк виконання зобов'язання в повному обсязі за кредитним договором не настав, так як кредитний договір діє до 14 грудня 2018 року.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_3 пред'явив позов про визнання поруки припиненою, оскільки банк звернувся до поручителя з позовом про стягнення заборгованості з пропуском шестимісячного строку пред'явлення вимоги.
За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.
Судом встановлено, що боржник ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 14 грудня 2018 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Оскільки ОСОБА_3 є поручителем за вказаним кредитним договором, відповідно на нього покладено такі ж обов'язки.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Як вбачається з пунктів 3.3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується повертати заборгованість по кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом, щомісячно, виходячи з 11,5 % річних не пізніше останнього банківського дня місяця.
Відповідно до пункту 1.3 договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об'ємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, штрафу з не виконання або ж неналежне виконання зобов'язань - у повному обсязі.
Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше останнього банківського дня місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає за невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язання за кредитним договором, а тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
Таким чином, застосоване у частині четвертій статті 559 ЦК України поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
У разі доведення цих обставин, зазначене змінює строк виконання основного зобов'язання і, відповідно строк пред'явлення позовної вимоги поручителю згідно положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Так, судом встановлено, що позичальник ОСОБА_5 здійснила останній платіж 08 грудня 2014 року, про що свідчить наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості. Отже, з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності для звернення банку за захистом своїх прав. 05 листопада 2015 року ПАТ «Укргазбанк» звернувся до відповідачів з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ОСОБА_3 є поручителем за кредитним договором та солідарно відповідає за невиконання позичальником своїх зобов'язань. Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, які містяться у постанові від 30 січня 2018 року, з поручителя підлягає стягненню заборгованість за шість місяців, які передують зверненню банку до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто з 05 травня 2015 року по 21 вересня 2015 року (день, зазначений банком у розрахунку заборгованості).
Порука ОСОБА_3 припинилася у зв'язку зі спливом шестимісячного строку щодо всіх інших платежів, а саме по простроченій заборгованості за кредитом за період з 19 грудня 2006 року по 04 травня 2015 року на суму 349,84 доларів США, простроченої заборгованості по процентах за вказаний період на суму 220,66 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту 43,41 доларів США, що еквівалентно 939 грн. 36 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів на суму 26,15 доларів США, що еквівалентно 565 грн. 87 коп.
Зазначені обставини не заперечуються представником банку в судовому засіданні.
Однак рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів суми боргу, включаючи і заборгованість нараховану поза шестимісячним строком, сторонами не оскаржувалось.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про припинення поруки ОСОБА_3 щодо суми простроченої заборгованості, яка утворилася поза межами шестимісячного строку, тобто за період з 19 грудня 2006 року по 04 травня 2015 року.
В той же час зазначене не свідчить про припинення договору поруки загалом, про що просив суд ОСОБА_3 у своїй позовній заяві та апеляційній скарзі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, вимоги про визнання припиненим договору поруки з 01.05.2011 року задоволені бути не можуть.
В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2016 року не оскаржувалося, а, відтак, в апеляційному порядку не переглядається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 251, 252, 256, 257, 264, 553, 559, 610, 1054 ЦК України, статтями 13, 141, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.
РішенняБориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 28 листопада 2018 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.