Справа № 11-кп/824/533/2018 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст. 190 КК України Доповідач: ОСОБА_2
20 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 14.06.2016 року Деснянським районним судом м. Києва за ст.ст.15 ч.2, 185 ч. 2, 185 ч. 2 КК України на 1 рік 11 місяців обмеження волі, звільненого 14.06.2016 року по відбуттю строку покарання;
- 29.08.2016 року Оболонським районним судом м. Києва, з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, за ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.2 КК України на 1 рік 1 місяць обмеження волі,
- ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.12.2017 направлений для відбування покарання через Київський слідчий ізолятор,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_6
потерпілого - ОСОБА_8
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.190 КК України та йому призначено покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст.ст.71,72 КК України, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 29.08.2016 року за ст.15 ч.2,185ч.2 КК України, та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді одного року двох місяців позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 10.01.2018 приблизно 21.00 год., перебуваючи в під'їзді №2 будинку АДРЕСА_2 , переслідуючи корисливу мету, під вигаданим приводом здійснення телефонного дзвінка, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_8 , повторно умисно заволодів чужим майном на загальну суму 225грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду та постановити новий, яким змінити призначене йому покарання з позбавлення волі на обмеження волі.
Зазначає, що свою вину у вчиненому він визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, зі сторони потерпілого будь-які претензії відсутні.
При цьому вказує, що стан його здоров'я не дозволяє йому перебувати в місцях позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін кримінального провадження, провівши судові дебати, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується наявними у ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ст. 349 КПК України і ніким з учасників судового провадження не оспорювалися раніше і не оспорюються тепер, а тому колегія суддів його не переглядає відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК України, як умисне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, є правильною, і це в апеляційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Дотримуючись наведених вимог закону, суд першої інстанції, обираючи ОСОБА_6 вид та розмір покарання, крім ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, та конкретних обставин його вчинення, врахував щире каяття обвинуваченого, що визнав обставиною, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, прийняв до уваги дані про особу обвинуваченого, який будучи раніше неодноразово судимим та маючи не зняту і непогашену судимість за злочин проти власності, до повного відбуття покарання за раніше вчинений злочин, вчинив нове кримінальне правопорушення, з огляду на що обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у межах санкції статті КК України, за якою він обвинувачується, а саме: за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року позбавлення волі та на підставі ст.ст. 71,72 КК України остаточне покарання у виді 1-го року 2-х місяців позбавлення волі.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 визнав свою вину і повністю відшкодував завдану потерпілому шкоду, а тому для нього буде достатнім покарання у виді обмеження волі, не є переконливими, оскільки відношення обвинуваченого до своїх дій оцінено судом першої інстанції в сукупності з іншими обставинами провадження, і висновок суду про відсутність підстав для призначення ОСОБА_6 іншого, більш м'якого виду покарання, всупереч тверджень апеляційної скарги, є достатньо обґрунтованим у вироку.
Крім того, у долученій копії Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 5501179 від 27.03.2017 не вказано, що ОСОБА_6 не може проходити лікування в умовах установи відбування покарання, з огляду на що довід апеляційної скарги щодо неможливості застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Таким чином, при перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення вироку Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року без зміни, а апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року - без зміни.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді _______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4