Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О.
Єдиний унікальний номер справи № 757/1066/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/370/2018
21 листопада 2018 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,
за участю секретаря Тютюнник О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, набутого в період проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
У січні 2016 року позивач ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3.) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2.) про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06 березня 1987 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2005 року шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу сторони продовжували спільно проживати до грудня 2015 року, не реєструючи при цьому шлюб, оскільки, в цьому не було необхідності. Позивач зазначає, що факт спільного проживання підтверджується показами свідків, спільними фотокартками з життя та відпочинку. Крім того зазначає, що розірвання шлюбу в органах РАЦС не реєструвалось .
За час спільного проживання однією сім'єю сторонами було набуто у власність рухоме та нерухоме майно . Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне позивачу для визнання її дружиною відповідача в період з жовтня 2005 року до грудня 2015 року та поділу майна подружжя, яке ними було придбано за час спільного проживання. Протягом розгляду справи позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги, та відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог від 28 лютого 2017 року (Том 3, а.с. 49-55) позивач просить суд:
- встановити факт проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_2 в період з жовтня 2005 року по грудень 2015 року;
- визнати об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступне майно:
квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер 32020264;
автомобіль НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4;
земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка» кадастровий номер: НОМЕР_5;
садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, реєстраційний номер майна: 16530420;
- виділити ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на:
1/2 частину квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер 32020264;
1/2 частину автомобіля НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4;
1/2 частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка»,, кадастровий номер: НОМЕР_5;
1/2 частину садового будинку, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, , АДРЕСА_8, садівницьке товариство «Ластівка»,реєстраційний номер майна: 16530420;
- виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на:
1/2 частину квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер 32020264;
1/2 частину автомобіля НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4;
1/2 частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка»,, кадастровий номер: НОМЕР_5;
1/2 частину садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_9, реєстраційний номер майна: 16530420.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року, (журнал судового засідання ) до спільного розгляду прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, набутого в період приживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що сторони спільно не проживали з липня 2003 року по жовтень 2005 року, що встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2005 року . Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначає, що спірна земельна ділянки була придбана ним у 2004 році, а у 2005 році на ній було побудовано спірний будинок . Будинок будувався за власні кошти ОСОБА_2, а тому це майно є особистою приватною власністю позивача за зустрічним позовом. З урахуванням заяви про уточнення предмета позовних вимог за зустрічним позовом від 14 липня .2016 року , позивач за зустрічним позовом просить суд:
- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 садовий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка» , АДРЕСА_8, з надвірними будівлями і спорудами;
- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1923 га, кадастровий номер: НОМЕР_5, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська,садівницьке товариство «Ластівка»,
- визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль НОМЕР_2;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1.
Позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, викладених у заяві, вимоги зустрічного позову визнали частково в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_1, та визнання за сторонами по 1/2 частини вказаної квартири, в іншій частині зустрічної позовної заяви просили відмовити
Відповідач та його представник частково визнали позовні вимоги в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_1, та визнання за сторонами по 1/2 частини вказаної квартири, в іншій частині первісної позовної заяви просили відмовити; зустрічний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Рішенням Печерського районного суду Київської області від 18 травня 2018 року возов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_2 в період з жовтня 2005 року до грудня 2015 року.
Визнано об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступне майно:
квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна: 32020264;
автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S350», державний номерний знак НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_6;
земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Київська область., Бориспільський pайон, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка» , кадастровий номер: НОМЕР_5;
садовий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський pайон, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство « Ластівка», вул. Польова, будинок 33, реєстраційний номер майна: 16530420.
Поділено спільне сумісне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступне майно.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на:
1/2 частину квартири АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна: 32020264;
1/2 частину автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S350», державний номерний знак НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_6;
1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська обл.асть, Бориспільський с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, кадастровий номер: НОМЕР_5;
1/2 частину садового будинку, який знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський pайон , с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, вул. Польова, будинок 33, реєстраційний номер майна: 16530420.
Визнати за ОСОБА_2право власності на:
1/2 частину квартири АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна: 32020264;
1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський p.айон , с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, кадастровий номер: НОМЕР_5;
1/2 частину автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S350», державний номерний знак НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_6;
1/2 частину садового будинку, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район , с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, вул. Польова, будинок 33, реєстраційний номер майна: 16530420.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, набутого в період проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на:
1/2 частину квартири АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна: 32020264.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на:
1/2 частину квартири АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна: 32020264.
В задоволенні інших вимог за зустрічним позовом - відмовлено
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом та в частині відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом. Увалити нове рішення, яким встановити факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період із грудня 2006 року до грудня 2015 року
Поділ майна здійснити наступним чином:
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку , садовий будинок, транспортний засіб Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на квартиру по 1/2 частини за кожним. Стягнути судові витрати з ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі посилвася на неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для справи, висновки суду суперечать встановленим обставинам . Доводи апеляційної скарги співпадають із доводами позовних вимог .
До апеляційного суду надійшли пояснення ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 У поясненні зазначено, що рішення суду є законним і обгрунтованим, суд з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, і дав їм належну оцінку.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлагає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 березня 1987 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у відділі ЗАГС Ленінського району м. Києва. (Т.1, а.с. 19). Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2005 року шлюб між сторонами розірвано. (Т. 1, а.с. 21).Офіційно шлюб розірвано 24 грудя 2015 року (Т.3, а.с. 56)/
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач за відповідач спільно проживали у період з жовтня 2005 року до грудня 2015 року. Зокрема судом були досліджені такі докази - копії паспортів, долучених до матеріалів справи, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, з яких видно, що з жовтня 2005 року по грудень 2015 року сторони проживали у спільних квартирах у м.Києві за адресами : АДРЕСА_3; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5, у садовому будинку, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, АДРЕСА_8; Договорами купівлі-продажу нерухомого майна, що перебувало у спільній сумісній та спільній частковій власності подружжя у період 2005-2013 років ( т.1 а.с. 17-18,29, 30, 32 , 177-192) .
Доводи ОСОБА_2, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2015 року про розірвання шлюбу, було встановлено факт непроживання сторін спільно більше двох років, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки ОСОБА_2Є подавав заяву про перепгляд заочного рішення, в якій зазначав, що позивач надала суду неправдиві відомості щодо не проживання однією сім'єю, про проживання дітей, крім того, як зазначив відповідач у заяві, йому невідома жодна з причин, через яку необхідно розірвати шлюб ( т.1 а.с. 195) .
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Спільна сумісна власність - це власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.
Відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК, ст. 60 СК); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч. 4 ст. 368 ЦК); майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів (ст. 175 СК); земельні ділянки членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними (ст. 89 ЗК); квартира (будинок), передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), у їх спільну сумісну власність (ч. 2 ст. 8 Закону № 2482-ХІІ); приміщення загального користування, опорні конструкції багатоквартирного будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у багатоквартирному житловому будинку - належать співвласникам будинку (ч. 2 ст. 382 ЦК); майно, набуте жінкою та чоловіком за час спільного проживання однією сімґєю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ст. 74 СК).
Згідно зі ст. 74 Сімейного Кодексу України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні ст. 74 Сімейного Кодексу України слід виходити з того, що зазначена норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 Сімейного Кодексу України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Згідно із ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуться ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою усіх співвласників.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений такою особою без повноважень або з перевищенням повноважень, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника.
При визначенні осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 Сімейного Кодексу України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбане спірне майно. (Ухвала ВССУ від 05 серпня 2015 року в справі № 6-5626св15)
З урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_2 в період з жовтня 2005 року по грудень 2015 року. ОСОБА_2, не заперечував факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із позивачем і просив також встановити такий факт, але вважав ,що цей період починається з грудня 2006 року. Будь-яких доказів на підтвердження саме цих обставин, а також доказів на спростування доводів позивача про спільне проживання незважаючи на рішення суду про розірвання шлюбу, відповідач (апелянт) не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції .
Пунктами 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено: «Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Судом вірно встановлено, що сторонами було набуто наступне майно: квартира за адресою ; АДРЕСА_6 , автомобіль НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4; земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, кадастровий номер: НОМЕР_5 (т.1 а.с. 30), та садовий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, АДРЕСА_8, реєстраційний номер майна: 16530420 ( т.1 а.с. 29) .
Відповідач ОСОБА_2 не заперечував щодо визнання об'єктом спільної сумісної власності та визнання права власності по 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, тому суд вірно в цій частині позов задовольнив . В апеляційній скарзі , ОСОБА_2 хоч і просив рішення скасувати , разом з тим просив визнати за позивачем і за ним право власності по 1\2 частині на вказану квартиру , а відтак доводи про скасування в цій частині рішення є безпідставними.
Державний акт на право власності на земельну ділянку, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 29 жовтня 2004 року , від 25 жовтня 2004 року , 05 листопадща 2004 року , ОСОБА_2 отримав 10 грудня 2004 року (Т. 1, а.с. 30), тобто під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі , а відтак відповідно до вимог сімейного законодавства спірна земельна ділянка належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Жодних належних і допустимих доказів на спростування вказаної обставини відповідач ОСОБА_2 на е нащдав ні суду першої інстанції , ні до апеляційної скарги .
Висновки суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_2 не надав належних доказів щодо підтвердження про належність садового будинку за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, АДРЕСА_8, на праві особистої власності лише йому , є вірними , з огляду на те, що дозвіл на право оформлення права власності на будинок ОСОБА_2 отримав 08 червня 2005 рку (т.1 а.с. 29) , і на той час сторни перебвуали у зареєстрованому шлюбі, і це майно є спільним сумісним майном подружжя.
Враховуючи, що відповідач не заперерчуав факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу з позивачем у період 2014 року , висновок суду про задоволення вимог про визнання автомобіля НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4, придбаного 09 липня 2014 року ( т.1 а.с. 32) , спільним сумісним майном подружжя і його поділ по 1\2 частини між сторонами є вірним .
Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що перед поданням позову позивач у справі без згоди відповідача відчужила власний автомобіль, а тому діяла корисливо та недобросовісно, що має бути враховано судом при вирішенні позову в частині спірного автомобіля, є безпідставними . Як видно із матеріалів справи (позовної заяви відповідача ОСОБА_2, апеляційної скарги), вимог про стягнення коштів із ОСОБА_3 за частину автомобіля, що проданий відповідач не заявляв, а у випадку наявності претензій до позивача за первісним позовом щодо розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, ОСОБА_2 не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом. Предметом дослідження суду першої інстанції такі вимоги не були, а відтак суд апеляційної позбавлений можливості перевірити вказані обставини.
Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Враховуючи положення закондаства, суд дійшов вірного висновку про визнання ідеальних часток за кожним із подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишив майно у їх спільній частковій власності.
Безпідставними є і доводи апелянта ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строків позовної давності. Так судом вірно встановлено , що після розірвання шлюбу у 2005 році і до грудня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продовжили проживати однією сім'єю, а тому у позивача не було підстав для поділу спільно нажитого майна подружжя, оскільки, спільне з відповідачем майно використовувалось сторонами спільно , з урахуванням чого строк позовної давності розпочався саме з грудня 2015 року та на момент подачі позовної заяви не є пропущеним.
Суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності , всебічно, повно, об'єктивно прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню , а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності та визнання права власності квартири за адресою ; АДРЕСА_7 , в іншій частині зустрічний позов не знайшов підтвердження
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, які співвпадають із довдами зустрічного позову, не містять належних і допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції .
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції , відповідно до ст. 367 ЦПК України , колегія суддів вважає ,що рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального законодавства, підстави для його скасування відсутні .
Керуючись ст.ст. 365, 367, 369,374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції .
Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 27 листопада 2018 року.
Головуючий
Судді