Справа № 369/12718/17 Головуючий у суді першої інстанції: Пінкевич Н.С.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2554/2018 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
12 листопада 2018 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.
при секретарі Маличівській Н.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
17 листопада 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дитини. Судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого має двох доньок, із яких ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітньою. Шлюб між сторонами був розірваний 13 серпня 2015 року. Звертаючись у суд з позовом про позбавлення батьківських прав відповідача відносно доньки ОСОБА_2, позивач зазначала, що дитина проживає з нею, вона займається її вихованням. Відповідач усунувся від своїх батьківських обов'язків, не займається вихованням дитини, не забезпечує матеріально, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, завдав дитині моральну шкоду, позбавивши житла. Має заборгованість по аліментам. Зважаючи на поведінку відповідача сама дитина написала заяву, в якій просила позбавити батьківських прав відповідача.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державне адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення було ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права, судом не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду, на її думку, не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрунтованим. Зокрема зазначала, що не відповідає дійсності висновок суду, що вона не зверталася до суду з приводу додаткових витрат на дитину, оскільки такий факт мав місце та стверджується відповідними доказами. Викладена інформація в рішенні суду щодо відсутності перешкод користування малолітньої дитини разом із позивачем у належній дитині на праві приватної власності квартирі АДРЕСА_1 не відповідає дійсності та спростовується наданими доказами. Значна наявність заборгованості по аліментам у 8 336,16 грн. підтверджує законність позовної вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав. Не відповідає дійсності і висновок суду з приводу того, що позивачка створювала перешкоди для сплати ним аліментів, тому відповідач їх сплачує на рахунок виконавчої служби, оскільки вона сама надала змінені реквізити банківського рахунку державній виконавчій службі для перерахування аліментів і відповідач мав можливість їх дізнатися. Вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги докази того, що відповідач не надав згоди на реєстрацію дитини в квартирі, власником якої вона є, не оплатив лікування дитини у розмірі 2608,00 грн., не оплатив поїздку танцювального гуртку «Алегро» на виступ дитини за кордон, не замовив та не оплатив закордонний паспорт для дитини. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, а судові витрати покласти на відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 зазначав, що він погоджується з ухваленим судом першої інстанції рішенням та вважає, що воно було ухвалено з повним додержанням вимог матеріального та процесуального права. Суд дослідив та надав повну належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та сприяв повному об'єктивному та неупередженому її розгляду, і тому, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обгрунтованим. Всі обмеження щодо нього, на які посилається позивач, скасовані, а заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Просив рішення суду залишити без змін.
Указом Президента України &qual;Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах&q?яц; від 29.12.2017 № 452/2017 ліквідовано, зокрема: Апеляційний суд Київської області, Апеляційний суд міста Києва, та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди, що ліквідуються, припиняють здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Київського апеляційного суду опубліковано в газеті «Голос України» від 03.10.2018 № 185 (6940).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав призначено судді - доповідачу Волошиній В.М. у складі колегії: ОСОБА_5, ОСОБА_6
12 листопада 2018 року представник 3-ї особи Служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання Київського апеляційного суду не з'явився, направив суду лист щодо розгляду справи за відсутності їх представника та у відповідності до діючого законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника 3-ї особи Служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання, який про час та місце розгляду справи повідомлений, просив справу розглядати за відсутності представника, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачу суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків без поважних причин, а судом не встановлено винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання доньки і свідомого нехтування ним своїми обов'язками, тому підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.
З такими висновками суду слід погодитись, оскільки суд дійшов їх з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та вимог матеріального закону.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону дивлячись на таке.
Згідно статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Позбавлення батьківських прав - це крайня міра такої відповідальності, яка регулюється ст. 164-169 СК України.
У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 &q?ен;Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав&q?ан; позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Судом встановлено, що 26 листопада 1993 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Від шлюбу сторони мають дітей: повнолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
13 серпня 2015 року шлюб між сторонами був розірваний. Між сторонами склалися настільки неприязні конфліктні стосунки, що призвело до втручання правоохоронних органів та, навіть, порушення кримінальних справ, в тому числі, і кримінальної справи щодо позивачки відносно повнолітньої доньки. Такі відносини між батьками негативно впливають на дітей, стосунки між сестрами, старшою дочкою та матір'ю. Сторонами не заперечувалося та підтверджено, що старша повнолітня дочка проживає з батьком - відповідачем по справі, а малолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно якої між сторонами виник спір в суді, з матір'ю-позивачем.
Пред'являючи позов до суду про позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої доньки ОСОБА_2, позивач посилалася на те, що відповідач усунувся від піклування та виховання неповнолітньої дитини, має заборгованість по аліментам, не надає допомогу по додатковим витратам, існують перешкоди в користуванні власним житлом дитини зі сторони батька, що є підставою для задоволення її позову.
Проте, погодитись з доводами позивача не можна виходячи з наступного.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За таких обставин, суд першої інстанції з висновками якого погоджується апеляційний суд, вважає, що позивачем не було надано беззаперечних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, винної поведінки відповідача у свідомому нехтуванні своїми обов'язками, які б безумовно свідчили про злісне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Так, з характеристики, виданої навчальним закладом (школою) ОСОБА_2, де навчається дитина (а.с. 62 т.2) вбачається, що батьки дитини з'ясовують свої стосунки за рахунок дитини, мама забороняє спілкуванню з батьком, а тато намагається знайти спільну мову, що негативно впливає на психоемоційний стан ОСОБА_2. Відповідними шкільними службами неодноразово наголошувалось батькам вирішити питання на користь дитини, але ситуація залишається конфліктною. Крім того, в зазначеній характеристиці також зазначається, що батьки розлучені, але беруть активну участь в житті доньки, цікавляться навчально-виховним процесом та ін. А це свідчить про те, що батько не самоусунувся від виховання доньки, а лише спростовує доводи позивача.
За висновком Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 11 січня 2018 року (а.с.50-54) недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4. Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що комісія неодноразово призначала засідання з цього питання та ретельно його розглянула. Вказувала, що між батьками існують конфліктні стосунки, в тому числі, і щодо виховання дитини та з'ясування своїх стосунків за рахунок дитини. Намагання комісії щодо примирення батьків на користь дитини, залишилось поза їх увагою. Комісія вважала, що спір має бути вирішений таким чином, щоб максимально гарантувати фізичний, розумовий, духовний розвиток дитині у соціально здоровому середовищі. При цьому особисті амбіції батьків або одного з них відносно дитини чи будь-які конфлікти між самими батьками стосовно питання утримання і виховання дитини не можуть прийматися до уваги.
Не може й свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків по утриманню доньки факт стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. До того ж, факт наявності заборгованості по аліментам, як такий, на який посилалась позивач, як одну з підстав позбавлення батьківських права, спростовується відомостями державної виконавчої служби. А із самих матеріалів справи вбачається, що батько також несе додаткові витрати на дитину.
Підставою позбавлення батьківських прав визначено стороною позивача також спір, який виник з приводу користування майном дитини (квартирою).
Разом з тим, ст. 164 СК України містить вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав батька чи матері, але такої, як спір про право на майно та усунення перешкод в його користуванні, не містить. При цьому, позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, не вирішить існуючий між сторонами спір щодо користування майном.
Посилання позивача на те, що дитина також бажає позбавити батька батьківських прав і це є іще однією підставою задоволення позову, правомірно відхилені судом першої інстанції і як зазначив у своєму висновку орган опіки та піклування, дитина підтвердила свій намір про позбавлення батька батьківських прав, проте, пояснення та обгрунтування своєї думки відповідно до її віку та рівня розвитку надати не змогла.
Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу того, що рішення суду першої інстанції було ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права, не досліджено і не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому воно, на її думку, не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Всі висновки суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить, в ході апеляційного розгляду позивач також не навела таких обставин.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2018 року.
Головуючий:
Судді: