Cправа: 766/21157/18 Головуючий в 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/819/111/18 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ухвала про застосування запобіжного заходу
іменем України
27 листопада 2018 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12018230030003052 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. В. Раковець, Іршавського району Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
Цією ухвалою слідчого судді відносно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 календарних днів до 21.12.2018 року включно.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється в умисному вбивстві ОСОБА_9 , що мало місце 25.10.2018 року близько 11:00 години в АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 посилається на незаконність ухвали слідчого судді, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи. В обґрунтування доводів указує, що при обранні запобіжного заходу підозрюваному судом не було дотримано практики Європейського суду з прав людини щодо можливості застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою особи. Вважає, що тримання під вартою ОСОБА_8 жодним чином не виправдано, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не доведено. Слідчим та прокурором не доведено недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту. Судом не взято до уваги, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, не ухиляється від органів досудового розслідування, розуміє відповідальність за вчинення інкримінованого злочинного діяння. Вважає, що слідчим суддею безпідставно застосовано до підозрюваного найсуворіший запобіжний захід. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , який підтримав свої апеляційні вимоги та просив їх задовольнити, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, у дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою та підставою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню.
Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 25.10.2018 року ОСОБА_8 було затримано у порядку ст.208 КПК України.
25.10.2018 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 , слідчий суддя врахував наступні обставини, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язаного з позбавленням життя людини, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, і підозра у вчиненні зазначеного злочину підтверджується наявними вагомими доказами, що містяться в матеріалах провадження, зокрема, протоколом огляду місця події від 25.10.2018 року, протоколом допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , речовим доказом які дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину.
Також слідчий суддя врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України, такі як, що підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітнього сина, є особою раніше не судимою, але підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, усвідомлює тяжкість покарання, що йому загрожує, і з пояснень свідка ОСОБА_10 , після вчинення злочину намагався покинути місто та перебував на вокзалі, тому існують ризики та достатні підстави вважати, що у разі незастосування до нього запобіжного заходу, який зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, він буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Враховуючи ці обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вище зазначеним ризикам.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, а тому твердження апелянта про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, є непереконливими.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування перевірив вагомість наявних доказів, які дають достатні підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного злочину.
На цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, де перевіряється достатність доказів, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо неї обмежувального заходу.
Посилання захисника на наявність у підозрюваного ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, та недоведеність ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, які на його думку, дають можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не є такими, що усувають встановлені слідчим суддею ризики, і його висновок не спростовують, та не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на його поведінку, враховуючи вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_8 до вчинення особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Крім того, одразу після вчинення злочину ОСОБА_8 з метою ухилення від кримінальної відповідальності намагався виїхати за межі міста, що випливає з показань свідка ОСОБА_10 - сина підозрюваного.
Зазначені обставини, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що у разі незастосування до нього запобіжного заходу, який зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно вливати на свідків, які виправдовують необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Тому твердження захисника про доцільність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу та його достатності для запобігання встановлених слідчим суддею ризиків, не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Крім того, слідчий суддя дотримався і вимог ст.5 Конвенції про захист прав людина та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Саме застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на думку колегія суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні , в тому числі щодо злочину, який спричинив загибель людини, тому, враховуючи обставини кримінального провадження, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано не застосував альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 не встановлено.
З огляду на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги захисника про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2018 року про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_2
Судді: (підпис) ОСОБА_3
(підпис) ОСОБА_4
Згідно з оригіналом
Копія ухвали оформлена 28 листопада 2018 року
Ухвала набрала законної сили 27 листопада 2018 року
Суддя Херсонського апеляційного суду ОСОБА_2