Справа № 127/17696/18
Провадження №11-кп/801/287/2018
Категорія: 28
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
28 листопада 2018 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
адвоката ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018020010001548 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2018, яким засуджено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, з середньою спеціальною освітою, розлученого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,
-за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.
ОСОБА_7 за невстановлених обставинах придбав 18 корпусів до ручних гранат наступальної дії РГД-5 та 18 запалів до гранат на важелях яких присутнє маркування «81.УЗРГМ-2 583». Після чого, маючи умисел на незаконне зберігання та використання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, діючи умисно та доводячи свої злочинні дії до кінця, ОСОБА_7 переніс безпосередньо при собі 18 корпусів до ручних гранат наступальної дії РГД-5 та 18 запалів до гранат на важелях яких присутнє маркування «81.УЗРГМ-2 583» до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зберігав в рюкзаку у тумбочці в житловій кімнаті квартири.
26.04.2018 року, на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області, працівниками Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , проведено санкціонований обшук. Під час даного обшуку, в тумбочці, яка знаходилась в кімнаті квартири, виявлено рюкзак чорного кольору в середині якого містились 18 металевих предметів зеленого кольору еліпсоїдної форми, ззовні схожих на корпуси до ручних гранат наступальної дії РГД-5 та 18 металевих предметів сріблястого кольору, зигзагоподібної форми, з наявними маркуванням на важелі «81 УЗРГМ-2 583».
Згідно висновку комплексної вибухово-технічної експертизи № 52/106 від 13.07.2018 року, надані на експертизу вісімнадцять металевих предметів еліпсоїдної форми з гладкою поверхнею та вісімнадцять металевих предметів зигзагоподібної форми, а саме:
- об'єкти дослідження 1-18 - предмети еліпсоїдної форми зеленого кольору з маркуванням на боковій поверхні «^-1...» та «Т» являються корпусами осколкової наступальної ручної гранати РГД-5 з транспортною пробкою промислового виготовлення військового призначення;
- об'єкти дослідження 19-36 - предмети зигзагоподібної форми з маркувальним позначенням на важелі «-81 УЗРГМ-2 583» являються підривачами «Уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2» промислового виготовлення військового призначення.
Надані на експертизу вісімнадцять металевих предметів еліпсоїдної форми з гладкою поверхнею зеленого кольору (об'єкти дослідження 1-18) та вісімнадцять металевих предметів зигзагоподібної форми з маркувальними позначенням на важелі «-81 УЗРГМ-2 583» (об'єкти дослідження 19-36) в зібраному стані (в конструктивному довільному поєднані) являються вісімнадцятьма осколковими наступальними ручними гранатами РГД-5 промислового виготовлення військового призначення, які відносяться до бойових припасів, придатні для здійснення вибуху.
Своїми діями ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненного злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ст. 263 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. В резолютивній частині вказати про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави процесуальних витрат за проведення судових експертиз в розмірі 47979,12 грн. Виключити з мотивувальної частини вироку обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 - наявність неповнолітньої дитини. В решті вирок залишити без змін.
На думку прокурора, судом, при призначенні покарання ОСОБА_7 не взято до уваги особу обвинуваченого, не враховано те, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, був засудженим та відбував покарання в місцях позбавлення волі за вчинення умисних злочинів як проти власності так і проти громадського порядку та моральності.
Крім того, ОСОБА_7 тричі надавалась можливість стати на шлях виправлення, однак наданою змогою він знехтував, відповідних висновків не зробив та умисно, зберігаючи у своїй квартирі вісімнадцять бойових гранат, вчинив тяжке кримінальне правопорушення, при цьому поставив від загрозу життя оточуючих.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу та постановити новий вирок суду, обвинуваченого та його адвоката, які просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та стягнення процесуальних витрат скасувати та постановити новий вирок у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведеності вини та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України ніким не оспорюється.
Як визначено ч. 2 ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом
Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 суди при призначенні покарання мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). І виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, суду необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Крім цього, згідно ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Санкцією ч.1 ст.263 КК України передбачено покарання від трьох до семи років позбавлення волі.
Незважаючи на ту обставину, що ОСОБА_7 незаконно зберігав 18 гранат, які, за словами обвинуваченого, знайшов на вулиці, суд першої інстанції призначив мінімальне покарання - три роки, чим не виконав зазначені вище норми закону та призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення яке, хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість.
Вчиняючи даний злочин, ОСОБА_7 порушив громадську безпеку, яка є елементом та невід'ємною складовою національної безпеки України і відповідно до закону України «Про основи національної безпеки України» визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам, що вкрай необхідно в теперішній період, що судом достатньо враховано не було.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 є небезпечним для оточуючих і його виправлення можливе лише за умови повної і головне тривалої ізоляції від суспільства.
Враховуючи наведене, призначене ОСОБА_7 покарання є надмірно м'яким, несправедливим і таким, що суперечить загальним принципам призначення покарання, вимогам ст. 50 КК України та роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Апеляційна скарга прокурора щодо безпідставного визнання судом першої інстанції обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , наявність у нього неповнолітньої дитини, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки відсутні дані, що ОСОБА_7 позбавлений батьківських прав. Проживання обвинуваченого окремо від дитини, чи не надання їй матеріальної допомоги не виключає факту наявності у нього дитини.
Суд також не може брати до уваги при призначені покарання попередні судимості ОСОБА_7 , які відповідно до вимог ст.89 КК України погашені.
Крім того, ухвалюючи обвинувальний вирок відносно ОСОБА_7 судом першої інстанції в порушення вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого стягнуто лише частину документально підтверджених процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням експертиз.
Відповідно до роз'яснень п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування проводилась комплексна судова вибухово-технічна експертиза №106 від 13.07.2018 і №52 від 13.07.2018 та біологічна експертиза №335 від 18.07.2018. Відповідно до довідок про витрати на проведення експертиз вартість комплексної судової вибухово-технічної експертизи №106 становить 17160,00 грн., №52 становить 22594,00 грн., а вартість біологічної експертизи №335 становить 8225,12 грн.
Таким чином, загальна сума процесуальних витрат на залучення експертів, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 становить 47979,12 грн, а судом першої інстанції ухвалено рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави лише 43789,22 грн. судових витрат. Таким чином, вироком суду з ОСОБА_7 стягнуто на 4189,90 грн. менше ніж це передбачено законом та документально підтверджено матеріалами судової справи.
З вказаного слідує, що при ухваленні вироку Вінницьким міським судом Вінницької області через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону невірно стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експерта, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, це є підставою для скасування судового рішення.
За змістом ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2018 щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та процесуальних витрат - скасувати.
ОСОБА_7 вважати засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України до 6 років позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 47 979,12 грн.
Врешті вирок залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.
Даний вирок може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3