Справа № 755/11556/14-к
1кп/755/230/18
"27" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12014100040001245 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого: ТОВ «Галичина», водієм, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше судимого:
-08.10.2012 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.1 ст.198 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
ОСОБА_4 , 01 лютого 2014 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, перебуваючи під впливом наркотичних речовин (барбітурати), керуючи технічно справним вантажним автомобілем «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині вулиці Вершигори, зі сторони вулиці Райдужної, в напрямку ринку «Десна», в місті Києві, зі швидкістю 60 км/год., яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці 40 км/год. В цей час навпроти ринку «Десна», на тротуарі стояла пішохід ОСОБА_11 .
У порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України ОСОБА_4 , проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, рухаючись з перевищенням максимально допустимої швидкості на даній ділянці дороги, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та не переконавшись, що це буде безпечним, змінив напрямок свого руху ліворуч, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля та навпроти будинку АДРЕСА_2 , виїхав за межі проїзної частини, а саме: на тротуар, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи №445/Е від 14.04.2014 року, потерпіла ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження, а саме: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища у правій скроневій частці, травматичного субарахноїдального крововиливу, субдуральної гігроми зліва над лобною часткою, переломів верхньої та медіальної стінок правої орбіти (передня черепна ямка), забійної рани лобної ділянки з права, синця на повіках правого ока з субкон'юнктивальним крововиливом, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень /за критерієм небезпеки для життя/.
Порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи (технічного стану т/з) за № 67ат від 11.02.2014, встановлено, що на момент огляду автомобіля «ГАЗ-33021» д.н.з НОМЕР_2 , гальмівна система, рульове управління та ходова частина знаходяться в працездатному стані, експертом не виявлено будь-яких ознак, які б свідчили про їх несправність.
Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи по дослідженню механізму даної ДТП № 234ат від 28.04.2014, згідно якої: в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , регламентуються вимогами пунктів 10.1 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виїзду за межі проїзної частини та наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом виконання вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , з технічної точки зору, експертом вбачаються невідповідності вимогам пункту 10.1 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної події, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю показавши, що 01 лютого 2014 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, він перебував в стані наркотичного сп'яніння та керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ-33021», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині вулиці Вершигори, зі сторони вулиці Райдужна, в напрямку ринку «Десна», в місті Києві, зі швидкістю 60 км/год., не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини, на тротуар, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 . Потерпілій шкоду до цього часу не відшкодовував.
Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01 лютого 2014 року, була його дружина. За чотири роки, які пройшли після події, ОСОБА_11 була близько семи разів на реабілітації в лікарні і тільки нещодавно виписалася з неї. Після ДТП вона прикута до інвалідного візка, погано говорить, тому цивільний позов підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що 01 лютого 2014 року, вона на зупинці громадського транспорту «Райдужна» чекала маршрутне таксі, коли відчула сильний потужний удар з правої сторони, внаслідок чого втратила свідомість. Після того, як прийшла до свідомості, побачила жінку та дівчину, які були в крові. Водій з місця пригоди зник, тому його обличчя вона не бачила.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що 01 лютого 2014 року, вона стояла на зупинці громадського транспорту по проспекту Ватутіна, біля ринку «Десна», спиною по відношенню до руху транспортного засобу, водій якого здійснив, на неї та інших людей, які стояли на зупинці наїзд, тому в момент ДТП відчула тільки удар та втратила свідомість. Коли прийшла до свідомості, то побачила, що поруч лежить ще дві жінки та працівники медичної допомоги.
Крім показів свідків, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується наступними зібраними під час досудового слідства й дослідженими в судовому засіданні доказами, що є належними та допустимими, так як останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, особу, що його вчинила та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а саме:
-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою ДТП від 01.02.2014 року з фототаблицею, згідно якого працівниками поліції, за участю спеціаліста ОСОБА_15 та двох понятих, зафіксовано факт наїзду на пішохода на проспекті Ватутіна, 10, від вулиці Райдужної, в напрямку вулиці Вершигори, виїзд автомобіля марки «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , за межі проїзної частини дороги, який має пошкодження у вигляді деформації передньої частини зліва, а саме: лівої блокфари та зміщення її з кріплення, бампер з лівої сторони, деформація лівого крила, пошкодження /тріщини/ лобового скла зі сторони водія /т.2 а.п.147-170/;
-протоколом огляду місця події від 01.02.2014 року з ілюстрованою таблицею, з якого вбачається, що автомобіль «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , білого кольору, з будкою на якій напис «Галичина», розташований на дорозі, біля будинку №10, по проспекту Ватутіна. На автомобілі наявні пошкодження з правої передньої сторони на фарі, вм'ятина на правому крилі та пошкодження лакофарбового покриття, з правої сторони зміщена пластина переднього бамперу, зліва відламано частину бампера, розбита ліва фара, пошкоджено лакофарбове покриття лівого крила. Автомобіль перебуває у задовільному стані, стрілка спідометру на позначці «0». Попереду автомобіля два чітких сліди, чорного кольору, на асфальті гальмування, лобове скло має тріщину з лівої, водійської, сторони, всередині двері зачинені. Сам автомобіль стоїть під кутом 45°, зі сторони вулиці Райдужна, і 30 м назад зі сторони напрямку руху вказаного автомобіля, в напрямку Московського мосту, по проспекту Ватутіна, видні чіткі сліди виїзду з зустрічної смуги руху. При відкритті кузова були виявлені продукти харчування, при відкритті капоту - гальмівна рідина, стан повний /т.2 а.п.171-174/;
-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000629 від 01.02.2014 року, виданий лікарем КМНКЛ «Соціотерапія» ОСОБА_16 , з якого вбачається, що о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у стані наркотичного (барбітурати) сп'яніння /т.2 а.п.175/;
-довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії АВ №0981076 від 03.07.2018 року, згідно якої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є першої «б» групи інвалідності, загального захворювання /т.2 а.п.146/;
-висновком експерта №445/Е від 14.04.2014 року, згідно якого при поступленні до стаціонару 01.02.2014 року о 14 годині 30 хвилин у ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мала місце: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища у правій скроневій частці, травматичного субарахноїдального крововиливу, субдуральної гігроми зліва над лобною часткою, переломів верхньої та медіальної стінок правої орбіти (передня черепна ямка), забійної рани лобної ділянки справа, синця на повіках правого ока з субкон'юнктивальним крововиливом. Локалізація та характер вищевказаних ушкоджень, які містяться в медичній документації, з урахуванням обставин справи, в тому числі і часових даних дозволяють стверджувати, що дані ушкодження утворились внаслідок дії тупого предмету /предметів/, могли утворитись, у термін вказаний у постанові, тобто 01.02.2014 року, при транспортній травмі /травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався з пішоходом/. В момент первинного контакту з транспортним засобом ОСОБА_11 знаходилась у вертикальному чи близькому до нього положенні тіла. За ступенем тяжкості вищевказана відкрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжкого тілесного ушкодження /за критерієм небезпеки для життя/. Згідно даних токсологічного аналізу крові №936 від 02.02.2014 року - в крові ОСОБА_11 не виявлений етиловий спирт /т.2 а.п. 176-180/;
-висновком експерта №67ат від 11.02.2014 року з ілюстрованою таблицею, згідно якого, на момент огляду гальмівної системи, рульового управління, ходової частини досліджуваного автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , не виявлено будь-яких ознак, які б свідчили про їх несправність, тобто вони знаходяться в працездатному стані /т.2 а.п.181-189/;
-схемою розташування дорожніх знаків, згідно якої по вулиці Вершигори, навпроти будинку №8 /по пр-ту Ватутіна/, в місті Києві, відповідно до загальноміської бази даних дислокації технічних засобів регулювання дорожнього руху станом на 01.02.2014 року, на вищевказаній ділянці дороги передбачені знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» (40 та 20 км/год.) /т2 а.п.191-192/;
-висновком експерта №234ат від 28.04.2014 року, згідно якого в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , регламентуються вимогами пунктів 10.1 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виїзду за межі проїзної частини та наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом виконання вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , з технічної точки зору, експертом вбачаються невідповідності вимогам пункту 10.1 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної події, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України /т.2 а.п. 193-199/;
Аналізуючи доводи сторони захисту про визнання вищезазначених доказів недопустимими, а саме: протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.02.2014 року, складеного в період часу з 14 години 50 хвилин до 17 години 45 хвилин старшим слідчим відділення розслідування ДТП Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві, капітаном міліції ОСОБА_17 , з участю спеціаліста ОСОБА_15 та понятих; висновків експертів №445/Е від 14.04.2014 року, №234ат від 28.04.2014 року, №67ат від 11.02.2014 року, суд приходить до наступного.
Згідно положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому кримінальним процесуальним кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню /ч.1 ст.84 КПК України/. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів /ч. 2 ст. 84 КПК України/.
Статтею 93 КПК України передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Тож суд, враховуючи вищевикладені докази, які були надані суду у ході розгляду провадження які визнанні належними і допустимими, вважає висловлені стороною захисту доводи про недопустимість доказів сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, врахувавши, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжкого, особу обвинуваченого, який неодружений, є учасником бойових дій в зоні АТО /т.2 а.п.87, 106-108/, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває /т.2 а.п.206-207/, є постраждалим в наслідок ЧАЕС /т.2 а.п.208; має матір похилого віку, яка перебуває на його утриманні /т.2 а.п.109-110/, раніше притягався до кримінальної відповідальності.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, є вчинення злочину в стані наркотичного сп'яніння.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, наявності пом'якшуючої та обтяжуючої обставини, ставлення обвинуваченого до скоєного, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, та на підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
З огляду на грубість порушення ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, суд також вважає за доцільне застосувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Вирішуючи питання цивільного позову прокурора прокуратури міста Києва, в інтересах держави про відшкодування 14 190 гривень 26 копійок матеріальної шкоди та потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про стягнення з ПАТ «Галичина», в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 17 397 гривень 83 копійки та 300 000 гривень 00 копійок моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням /т.1 а.п. 9-12, 52-84, 109-116/, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Щодо вимог зазначених у цивільному позові прокурора прокуратури міста Києва, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження та підтверджено в ході судового розгляду, матеріальна шкода становить 14 190 гривень 26 копійок, яка складається з вартості понесених витрат на лікування хворої ОСОБА_11 /т.1 а.п.12/, а тому суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог потерпілого ОСОБА_10 та цивільного позивача ОСОБА_11 про стягнення з ПАТ «Галичина» матеріальної шкоди в розмірі 17 397 гривень 83 копійок, та 100 000 гривень 00 копійок на його користь і 200 000 гривень 00 копійок на користь його дружини, ОСОБА_11 моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Нормами ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно з положеннями ст.1167 ЦК України, що кореспондуються з нормами ст.1177 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вартість понесених ОСОБА_10 витрат на лікування хворої дружини ОСОБА_11 складає 14 190 гривень 26 копійок /т.1 а.п. 52-84, 109-116/, а тому суд вважає, що цивільний позов в цій частині також підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий та цивільний позивач вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить та керується роз'ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», із внесеними змінами.
В судовому засіданні судом було встановлено, що потерпілому, цивільному позивачу було завдано моральну (немайнову) шкоду.
За таких обставин, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної /немайнової/ шкоди у потерпілого та цивільного позивача, яка була завдана кримінальним правопорушенням, суд визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань, фізичних, душевних, психічних тощо, яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, тяжкості вимушених змін у їх життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та вважає за необхідне задовольнити вимоги потерпілого, цивільного позивача в повному обсязі.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст.124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст.71 КК України частково приєднати ОСОБА_4 до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 08.10.2012 року, остаточно визначивши йому для відбування покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін - у виді домашнього арешту.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов прокурора прокуратури міста Києва, в інтересах держави - задовольнити в повному обсязі /т.1 а.п. 9-12/.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 14 190 гривень 26 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 - задовольнити в повному обсязі /т.1 а.п. 52-84, 109-116/.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина» на користь ОСОБА_10 17 397 гривень 83 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина» на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати в розмірі 1 815 гривень 82 копійки за проведення експертиз №67ат від 11.02.2014 року, №234ат від 28.04.2014 року, на користь держави.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя: