Справа №:755/13058/18
"26" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П. розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в сумі 60 260,38 грн., витрати на проведення оцінки у сумі 2 000 грн., судові витрати покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в результаті ДТП, йому, як володільцю транспортного засобу, відповідачем завдано шкоду в сумі 60 260,38 грн., розмір якої підтверджується Звітом про визначення вартості матеріального збитку № 1850 від 05.11.2018, наданим фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 Звернення з позовними вимогами беспосередньо до відповідача позивач обґрунтовує тим, щоПрАТ «Київський страховий дім» втратив статус асоційованого члена МТСБУ та розпочато процедуру його ліквідації.
09 жовтня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем не було отримано, а конверт разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Позивачем копію ухвали суду про відкриття провадження було отримано 17 жовтня 2018 року, представником позивача - ОСОБА_4 - 27 жовтня 2018 року, а третьої особою - 16 жовтня 2018 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було, третя особа також не скористалася правом подання пояснень.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2017 року о 19 годині 30 хвилин по вулиці Березняківській, 29 в місті Києві сталося ДТП за участі автомобіля «Subaru Forester», державний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля «Peugeot 407», номерний знак НОМЕР_2, що належить UAB "Vernada", що перебував під керуванням позивача.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 20.11.2017 року у справі №755/14377/17 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.
За нормою частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК1230445. Чинність зазначеного полісу на дату ДТП підтверджується витягом із бази даних МТСБУ.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
12 вересня 2017 року позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» із повідомленням про подію, що може бути визнана страховою.
Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного 05 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_3, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Peugeot 407», номерний знак НОМЕР_2 становить 105 545,82 гривень.
Відповідно до Звіту № 1850/1 автоварознавчого дослідження, з визначення вартості КТЗ після дорожньо-транспортної пригоди, складеного 05 листопада 2017 року, складеного ФОП ОСОБА_3, вартість автомобіля «Peugeot 407», номерний знак НОМЕР_2 складає 45 285,44 гривень.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності згідно ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Такий висновок взаємоузгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18 п).
Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
В той же час, стороною позивача суду не було надано належних доказів подання страховій компанії, в даному випадку ПрАТ «Київський страховий дім», відповідної заяви про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановлення самого факту винної поведінки страхової компанії в частині невиплати страхового відшкодування на користь позивача.
Щодо посилань позивача на те, що ПрАТ «Київський страховий дім» втратила статус асоційованого члена МТСБУ, то згідно п.52.5. ст. 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, суд критично ставиться до висновків позивача щодо визначення розміру страхового відшкодування, враховуючи різницю між вартістю ТЗ до ДТП - 105 545,82 гривень та вартістю ТЗ після ДТП - 45 285,44 гривень, оскільки вказані висновки суперечать Звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного 05 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_3, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 60 260,38 гривень, при цьому, ринкова вартість КТЗ становить 105 545,82 гривні, а сума у розмірі 105 545,82 гривень визначена, як вартість матеріального збитку, з огляду на що вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля не перевищує вартості автомобіля до ДТП, у зв'язку з чим підстав вважати автомобіль фізично знищеним у суду немає.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи, що суд дійшов ґрунтовного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, відшкодування судових витрат в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, не здійснюється.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 1194 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 6, 22, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-82, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: