Справа №463/4602/18
Провадження №2/463/1661/18
27 листопада 2018 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Гирич С. В.
за участю секретаря судового засідання Попович Х.І.
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,
розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд -
позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 12.08.2010, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 в розмірі 14 051,17 грн.
Обґрунтовує позов тим, що 12.08.2010 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, отримані кошти не повертав та не сплачував нараховані відсотки за користування кредитними коштами, в зв'язку із чим просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 14051,17 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою від 04.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводи у відсутності представника позивача та проти постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку по місцю реєстрації, причин неявки суду не повідомив, відзив не подав. Тому суд вважає, що у відповідності до ст.280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, слід розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши заочне рішення.
Перевіривши зібрані докази, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.08.2010 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно анкети-заяви позичальника від 12.08.2010 року, підписанням вказаної заяви відповідач підтверджує ознайомлення та згоду з «Умовами та правилами банківських послуг» та «Правилами користування платіжною карткою», а також підтверджує ознайомлення та згоду з тарифами позивача відповідно до тарифного пакету. Отже, відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки, передбачені умовами кредитного договору.
Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, а п.2 цієї же статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа, який регулює окремий вид зобов'язань - Позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, відповідачем умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов'язання позичальника погашення процентів за його користування кредитом, крім того при порушенні позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Договором станом на 09.07.2018 року відповідач внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань має заборгованість в розмірі 14051,17 грн., з яких проценти за користування кредитом - 4627,55 грн., пеня 10284,91 грн., а також штраф (фіксована частина)- 500 грн., штраф (процентна складова) 645,29 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитом в сумі 4627,55 грн.
Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 10284,91 грн. суд такі задовольняє частково в межах строку позовної давності виходячи з наступного.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Згідно ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість за пенею в межах річного строку позовної давності, а саме в сумі 7474,92 грн. з період з 03.08.2017 року по 09.07.2018 року згідно доданого розрахунку.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що у вимогах про стягнення штрафів слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Цивільно-правова відповідальність- це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
За положеннямист.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених уст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.
Тому суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення штрафів в розмірі 500 грн. та 645,29 грн. слід відмовити.
Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1762 грн. в користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
позов акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 ( 79032, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) про стягнення заборгованості- задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( 79032, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.08.2010 року у розмірі 12102,47 грн. ( дванадцять тисяч сто дві гривні сорок сім копійок)
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( 79032, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 1762 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Львівської області або через місцевий суд до Апеляційного суду Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Гирич С. В.