Справа № 357/8411/18
2/357/3183/18
Категорія 45
(ЗАОЧНЕ)
07 листопада 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Тодосієнко О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що їй та її сестрі ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить буд. №71 по вул. Київська у м. Узин Білоцерківського району Київської області. Відповідач ОСОБА_2 - колишній чоловік позивачки продовжує проживати у зазначеному вище будинку, відмовляється виселитись та знятися з реєстрації. Посилаючись на те, що протягом останніх років з боку ОСОБА_2 відбувається психічний тиск, знущання над нею та членами її сім'ї, він постійно вчиняє сварки, порушує правила співжиття, що робить неможливим для інших проживання в одному будинку, позивачка просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням будинку №71 по вулиці Київській у місті Узин Білоцерківського району Київської області та відшкодувати
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що буд. №71 по вул. Київська у м. Узин Білоцерківського району Київської області належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування 35/100 частин житлового будинку від 05.04.2013 року та договором купівлі-продажу 65/100 частини житлового будинку від 23.02.1999 року.
За зазначеною адресою зареєстровані та фактично проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується довідкою №02-21-22/2129 від 19.07.2018 року, виданою Узинською міською радою Білоцерківського району Київської області.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.11.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія І-БК №186432
Однак, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.07.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 неодноразово вчиняв психологічний тиск та шантаж на позивачку та її сестру ОСОБА_3, маніпулює своїм сином, висловлюється нецензурною лайкою, нецензурними жестами в її бік та у бік сестри у присутності сина, що підтверджується висновком Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області від 02.05.2018 року по зверненню гр. ОСОБА_3, висновком Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області від 09.06.2018 року по зверненню гр. ОСОБА_3, висновком Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області від 09.06.2018 року по зверненню гр. ОСОБА_5, висновком Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області від 13.06.2018 року по зверненню гр. ОСОБА_1
Крім того, ОСОБА_1 зверталась до Службу у справах дітей про домашнє насильство з боку ОСОБА_2 по відношенню до неї та їхнього сина ОСОБА_4, у результаті чого було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.
Частиною 1 ст.316 ЦК України передбачено, що правом власністю є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
У відповідності до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК право власності є непорушним.. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст.383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною 1 ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України, за якою члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є, поте були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Конституцією України ст. 41, та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16,386,391 ЦК України. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Зокрема, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 втратив право на користування жилим приміщенням будинку №71 по вул. Київська у м. Узин Білоцерківського району Київської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 280, 281, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням будинку №71 по вулиці Київська в м. Узин, Білоцерківського району, Київської області.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 15.11.2018 року
СуддяОСОБА_6