Справа № 357/6319/18
2/357/2653/18
Категорія 22
22 листопада 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О. В. при секретарі - Бондаренко Н. В.,
за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Світанок», про визнання договору недійсним,
Позивач звернувся до суду з даним позовом 11.06.2018 року мотивуючи тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.04.2017 року йому на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 3,129 га, що знаходиться на території Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка була передана відповідачу в оренду за договором, укладеним з попереднім власником ОСОБА_5 Починаючи з 2011 року, протягом тривалого часу, відповідач не сплачував орендну плату за використання земельної ділянки в зв'язку з переходом права власності ( спадщини) до нього, ОСОБА_1, в зв'язку з чим утворилась заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 30 900,00 грн. У травні 2017 року він звернувся до відповідача із зверненням щодо виплати заборгованості по орендній платі ( у грошовій та натуральній формі), згідно вимог договору оренди. Відповідач на усне звернення запевнив його, що розрахунок буде проведено до 01.07.2017 року, але свої зобов'язання не виконав. Після 01.07.2017 року він неодноразово звертався із зверненням до відповідача щодо виплати орендної плати та розірвання договору оренди, але відповіді не отримував. У грудні 2017 року відповідач розрахувався з ним по орендній платі у грошовій формі та земельну ділянку не повернув, а продовжує її використовувати. При цьому відповідач мотивує це укладенням договору оренди земельної ділянки укладеного між ним та відповідачем від 18.04.2017 року, який зареєстрований державним реєстратором 06.12.2017 року. Однак, договір оренди від 18.04.2017 року є недійсним, оскільки право власності на земельну ділянку перейшло до нього лише 21.04.2017 року. Крім того, у договорі присутні виправлення дат укладення та підписання договору оренди, а підписував він подібний документ у 2011 році, а саме 18.11.2011 року, і на той час у нього ще не було оформлено право власності на вказану земельну ділянку. Таким чином, відповідач підробивши договір оренди, використовує земельну ділянку, отримує з неї доходи та відмовляється її повертати власнику, а він, як власник земельної ділянки, не має змоги повернути земельний пай та передати його в оренду іншому орендарю, несе збитки, оскільки не отримує належні йому доходи. Відповідно до ч.2 ст.. 409 ЦК України, він вважає, що його права грубо порушуються відповідачем, а саме в частині затримки виплати орендної плати за земельну ділянку, виплату тільки у грошовій формі та нав'язування умов нового договору, з яким він незгоден, оскільки договір підроблений. В даному випадку він звертається до суду щодо визнання договору оренди землі від 18.04.2017 року недійсним з підстав відсутності вільного волевиявлення учасника правочину на його укладення, тому просив визнати договір оренди земельної ділянки розміром 3,129 га, що знаходиться на території Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області, нібито укладений 18.04.2017 року між ОСОБА_1 ( орендодавцем) та ПСП «Агрофірма Світанок», недійсним. Також, враховуючи, що він отримує моральні переживання у зв'язку з порушенням його права власності, які полягають в створенні власнику перешкод на використання земельної ділянки шляхом вчинення неправомірних дій, що підтверджується договором оренди з виправленнями, вчиненими відповідачем. Крім того, він отримує збитки у зв'язку з неможливістю використання власної земельної ділянки особисто, внаслідок якого не має можливості отримувати належні доходи з нього. Тому, просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. та судові витрати в розмірі 704,80 грн.
03.07.2018 року, після усунення позивачем недоліків позову, було відкрито провадження справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Позивач в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та пояснив, що 18.11.2011 року його запросили до Трушківської сільської ради для підписання документів щодо оренди земельної ділянки, однак на той момент документів на землю в нього не було і він лише підписав 3 примірники договору з надією, що в майбутньому буде укладено договір. На той час його влаштовували умови договору оренди з орендною платою в 7000,00 грн., а на даний час не влаштовує. За оренду земельної ділянки йому виплатили в кінці грудня 2017 року близько 30920,00 грн. 21.04.2017 року він оформив документи на землю, яку отримав у спадок від матері, та поїхав в бухгалтерію «Агрофірма Світанок», подав їм документи та вимагав розрахунок. В період з 19.05.2017 року по 20.05.2017 року йому повідомили, що до підписання договору розрахунок не буде проведено. Відповідач не виплатив йому за користування землею зерно і цукор за період користування земельною ділянкою 2012-2013 роки та 2013 - 2014 роки, а за три останні роки не сплати гроші. В період з 2011 року по 2017 рік виплатили гроші за зерно. Він звертався до відповідача із заявами: перша заява про виплату грошей за договором, друга заява про виплату боргу за товаром та третя заява про повернення земельної ділянки, однак відповідач не виконав його вимоги. Діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що він потратив значний час для з'ясування з відповідачем відносин і на нервовому грунті захворів. Договір від 28.04.2017 року, який підписаний ним 18.04.2017 року, вважає підробленим, оскільки в ньому стоїть його підпис, а цифри, які він ставив « 18.11.2011 року» змінені на « 18.04.2017 року».
Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зазначив, що в договорі, який підписаний позивачем містяться виправлення в даті його складення та підписання, отже він підроблений. В п.6 Договору зазначено виплату коштів за користування земельною ділянкою грошова та натуральна, позивач просив сплачувати йому в натуральній формі, однак відповідач йому відмовив та виплати в грошовій формі з чим позивач не згоден, тому звернувся із відповідними заявами до агрофірми. 18.04.2017 року позивач не міг укладати договір оскільки він лише через три дні отримав право власності на земельну ділянку. Позивач просить визнати недійсним договір від 18.04.2017 року, оскільки він не міг його укладати цією датою, а відповідач неналежно сплачував кошти за договором. Відповідач тривалий час користувався земельною ділянкою та недоплачував кошти, оскільки у позивача не було оформлено право власності на землю. Укладення договору передбачає вільне волевиявлення, однак позивач не бажав укладати договір.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог мотивуючи тим, що договір від 28.04.2018 року, який зареєстрований у встановлено законодавством порядку, підписаний позивачем 18.04.2017 року, містить усі відповідні умови і позивач на момент його підписання мав волевиявлення на укладення такого договору. Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що договір підроблений, висновки експертів в підтвердження даної обставини до суду не подано та не подано клопотання про проведення судової експертизи. Позивач має на руках примірник договору і у заявах, які він подавав до агрофірми, про підробку не вказував жодного слова. Підстав для розірвання договору немає, позивач не звертався із заявою про зміну істотних умов договору, подав документи про право власності на землю і після цього було підписано договір, а в грудні зареєстровано договір.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що позивачем не доведено факт укладення між сторонами договору від 18.04.2017 року, між сторонами було укладено договір від 28.04.2018 року, який зареєстрований у встановлено законодавством порядку, який позивач не оспорює, отже відсутній предмет спору. Позивач посилається на те, що він отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті батька, який помер 03.04.2014 року, лише 21 04.2017 року, тоді що він підписував у 2011 році. Позивач не заперечує факт отримання орендної плати за 2011 - 2017 року, в заявах, які подавав відповідачу, вказує про незгоду з умовами договору, однак позовні вимоги щодо виконання умов договору не заявляє. Протягом певного періоду часу позивач визнавав договір, отримував орендну плату, а потім чомусь змінив свою думку. Моральна шкода позивачем взагалі не доведена належними доказами, договором не передбачено сплату моральної шкоди сторонам, а в даному випадку застосовується загальні договірні правовідносини. Якщо не виконуються умов договору то застосовуються інші наслідки визначені договором або законом. Позивачем надані непослідовні та суперечливі твердження. Так, у позові вказує про те, що отримав орендну плату за договором, а потім заперечує дану обставину. В договорі наданому позивачем до позову стоїть його підпис, отже він все ж таки розумів що він підписує, знав про умови договору та отримував орендну плату. Обов'язок орендодавця зареєструвати договір оренди, але чому позивач цього не зробив невідомо, тому відповідач сам подав документи на його реєстрацію.
Суд, заслухавши учинків справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
За приписами ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 (справа про Охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних треб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до ч. 2 статті 16 ЦК України, способами захисту інтересів, зокрема, є: визнання правочину недійсним.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Отже, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування і конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно ч.1,ч.3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити вимогам цього кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Ці ж самі обставини зазначені в ст.627 ЦК України, в якій зазначено, що сторони договору є вільними в укладенні договору.
Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
У п. 8 постанови пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: 09152, Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки, вул. Козацька,11/2 ( а.с. 6).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 916 ( а.с.7), позивач являється власником земельної ділянки площею 3,1290 га, що знаходиться на території Трушківської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, яка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 780078, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 27.10.2006 року на підставі розпорядження Білоцерківської РДА від 15.09.2005 року за № 296, ОСОБА_7, дружині померлого ОСОБА_5, яка померла 27.08.2011 року, спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_5, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
З ОСОБА_2 зі Спадкового реєстру ( а.с. 8) вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, помер 03.04.2014 року, на підставі заяви позивача була заведена спадкова справа № 37/2014 року та 21.04.2017 року було видано вказане вище свідоцтво.
Також, судом встановлено, що 28.04.2017 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма Світанок» було укладено договір оренди землі ( а.с. 13-14), який 06.12.2017 року був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( а.с. 15).
З вказаного договору вбачається, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору від 28.04.2017 року, а в судовому засіданні сторонам було визнано обставини щодо виконання умов договору, в тому числі щодо сплати орендарем орендної плати та отримання орендодавцем відповідних коштів.
Також, з наданих позивачем заяв ( а.с. 9-11) вбачається, що він звертався до ПСП «Агрофірма Світанок» 30.08.2018 року щодо виплати орендної плати за землю з 2011 року по 2016 рік, 09.11.2017 року щодо сплати орендної плати за період з 2011 по 2017 рік та повернення земельної ділянки та 07.03.2018 року щодо повернення земельної ділянки в зв'язку з переукладенням договору з ПСП «Агрофірма Світанок» та не бажанням в подальшому працювати з останнім.
Однак, в судовому засіданні було встановлено, що позивач не звертався до суду за захистом порушеного права щодо виконання умов договору щодо сплати орендної плати і до суду не надано доказів щодо порушення ПСП «Агрофірма Світанок» даних умов, разом з тим, позивачем підтверджено факт отримання в кінці грудня 2017 року коштів в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою.
Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що договір оренди земельної ділянки площею 3,1290 га, що знаходиться на території Трушківської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, укладений між ним та ПСП «Агрофірма Світанок», він підписував у 2011 році, однак дані твердження не узгоджуються з наданими ним доказами, а саме: свідоцтвом про право на спадщину від 21.04.2017 року, з моменту отримання якого він став власником вказаної земельної ділянки, та витягом зі Спадкового реєстру з якого вбачається, що попередній власник земельної ділянки помер 03.04.2014 року, а згідно ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, отже позивач не міг укладати договір оренди з відповідачем у 2011 році.
Також, позивач посилається на те, що договір укладений між ним та відповідачем 16.04.2018 року, а 28.04.2018 року, і він є підробленим останнім, проте доказів цього суду не надав.
Судом, в порядку ст. 12 ЦПК України, було роз'яснено права та обов'язки сторін, в тому числі щодо надання до суду належних та допустимих доказів в підтвердження обставин справи, однак позивач не скористався своїм правом щодо надання до суду відповідних доказів чи витребування доказів, в тому числі щодо призначення у справі експертизи, в зв'язку з чим вказані позивачем обставини є недоведеними.
Крім того, позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав як орендодавця оспорюваним договором.
Як встановлено судом, позивач знає про укладення договору 28.04.2017 року оренди належної йому земельної ділянки площею 3,1290 га, що знаходиться на території Трушківської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений з ПСП «Агрофірма Світанок», він отримує орендну плату, земельний податок не сплачує, що визнається сторонами.
Позивач також, посилається на те, що відповідно до вказаного договору відповідач не здійснює в повному обсязі орендної плати, а саме у натуральній формі.
Так, з п. 6 Договору від 28.04.2017 року передбачено погодження між сторонами сплати орендної плати у комбінованій формі ( грошова та натуральна) та у розмірі 9615,94, що становить на дату підписання договору не менше 7% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки.
Однак, позивачем не заявлялись вимоги щодо розірвання договору в зв'язку з невиконанням ПСП «Агрофірма Світанок», обов'язків, що передбачено п. 32 Договору, та не надано доказів в підтвердження даних обставин.
Тому, суд вважає, що визнання договору оренди недійсним спричинене лише прагненням позивача повернути земельну ділянку в особисте користування, про що він зазначив в заявах, поданих відповідачу, та в судовому засіданні, оскільки його на даний час не влаштовує розмір орендної плати, при цьому він не звертався до відповідача із заявою про внесення змін до договору, а вказана обставина відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі» не може бути підставою визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 3,1290 га, що знаходиться на території Трушківської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, укладений між ним та ПСП «Агрофірма Світанок», відсутні, оскільки позовні вимоги не доведені.
Також, не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки в судовому порядку не доведено належними та допустимими доказами факт завдання позивачу відповідачем вказаної моральної шкоди, внаслідок протиправних дій останнього, та в отримані ним ушкодження здоров'я, пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням договору оренди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 203, 215, 627 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 106, 107, 110, 258, 259, 264 - 265, 268, 315, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( 25.09.1961 рік народження, Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 09152, Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки, вул.. Козацька,11/2) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Світанок» ( Код ЄДРПОУ 03754024, 08652, Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка, вул.. Леніна,1), про визнання договору недійсним, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27.11.2018 року.
СуддяОСОБА_8