Справа №461/8966/18
27 листопада 2018 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченко В.Є.
при секретарі Сидорак М.А.
з участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3
перекладача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому в м.Львові справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про примусове видворення іноземця за межі України, -
ГУ ДМС України у Львівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3, в якому просить видворити останнього, за межі території України.
В обґрунтування позову покликається на те, що 26.11.2018 року працівниками Управління по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП України у Львівській області був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (прізвище, ім'я та дата народження записані зі слів іноземця), без документів, що посвідчують його особу, який порушив правила перебування іноземців на території України.
За порушення правил перебування на території України, 26.11.2018 працівниками ГУ ДМС України у Львівській області відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МЛВ №073762 за ознаками ч.1 ст.203 КУпАП та винесено постанову ПН МЛВ №073762 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Постанова про накладення адміністративного стягнення відповідачем в судовому порядку не оскаржувалась.
26.11.2018 працівниками ГУ ДМС України у Львівській області було прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України, зобов'язавши його покинути територію України у строк до 27.11.2018 року та заборонивши в'їзд на територію України строком на три роки. Відповідач 26.11.2018 належним чином ознайомлений з даним рішенням, проте громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що від виконання рішення про примусове повернення - відмовляється.
Оскільки громадянин громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3,, ІНФОРМАЦІЯ_1 був виявлений без документів, що посвідчують особу, порушив встановлені правила перебування іноземців на території України та перебував без дозволу на право перебування на території держави, постійного місця проживання та близьких родичів на території України не має, до органів та підрозділів міграційної служби з заявою і документами необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування або про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - не звертався, своїми діями грубо порушив вимоги ст. ст. 9, 16, 23, 26 Закону №3773, позивач просить суд прийняття рішення про його примусове видворення за межі території України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд встановив, що 26.11.2018 року працівниками Управління по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП України у Львівській області був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив правила перебування іноземців на території України, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.11.2018 року ПР МЛВ №073762 за ознаками ч.1 ст.203 КУпАП та винесено постанову ПН МЛВ №073762 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
26.11.2018 р. працівниками ГУ ДМС України у Львівській області, у відповідності до вимог ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон №3773), було прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України, зобов'язавши його покинути територію України у строк до 27.11.2018 року та заборонивши в'їзд на територію України строком на три роки.
Відповідач 26.11.2018 належним чином ознайомлений з даним рішенням, отримав його примірник, про що свідчить його підпис та повідомлений, що у випадку невиконання рішення про примусове повернення до нього буде застосовано примусове видворення, відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в разі ухилення від виїзду за межі України у визначений термін, проте громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що від виконання рішення про примусове повернення - відмовляється.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, перебуваючи в нелегальному становищі, порушував міграційне законодавство України, у строк, встановлений в рішенні про його примусове повернення з території України, не виїхав, був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Крім того, встановлено, що відповідач не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", його видворення за межі території України не буде загрожувати його життю або свободі; небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки, відсутні, що також знайшло своє підтвердження в ході розгляду судової справи.
Згідно з ч. 4 ст. 46 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до вимог ч.3 ст.29 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави (ч. 1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Відповідно до вимог частин 1 статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідного органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову ГУДМС України у Львівській області про видворення громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення встановлених правил перебування іноземців на території України та проживання без дозволів на право перебування на території держави, не виконав рішення про його примусове повернення, постійного місця проживання та близьких родичів на території України не має, до органів та підрозділів міграційної служби з заявою і документами необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування або про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався, а відтак грубо порушив вимоги ст. ст. 9, 16, 23, 26 Закону №3773.
Керуючись ст. ст. 243-245, 289, 371 КАС України, суд -
ухвалив:
позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про примусове видворення іноземця за межі України - задовольнити.
Примусово видворити за межі України громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі території України.
Повний текст судового рішення буде складений 27.11.2018 р.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Радченко В.Є.