справа № 361/1173/17
провадження № 2/361/190/18
25.05.2018
Іменем України
25 травня 2018 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Скок О.А., Пальчак Р.Р., Срібної Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, у якому, враховуючи зменшення позовних вимог (т. 2 а. с. 204), просила визнати незаконним та скасувати наказ № 367-к від 21 листопада 2016 року про звільнення її з роботи з посади провідного інженера відділу аналітичного забезпечення виробничої діяльності управління економічної та виробничої безпеки Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт" або Підприємство) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити її на роботі на цій посаді з 21 листопада 2016 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 41472 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що з 01 серпня 2012 року наказом № 249-к її прийнято на роботу до ДП "Укрспирт" на посаду провідного інженера відділу аналітичного управління контролю за виробництвом та обігом спирту. Наказом № 383-к від 03 грудня 2015 року її призначено на посаду провідного інженера відділу аналітичного забезпечення виробничої діяльності управління економічної та виробничої безпеки ДП "Укрспирт". Відповідно до наказу відповідача ДП "Укрспирт" № 367-к від 21 листопада 2016 року її звільнено з роботи з даної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Позивач вважає, що з роботи її звільнено безпідставно та незаконно, з порушенням вимог ст. ст. 21, 40, 42, 43, 492 КЗпП України, вказуючи на те, що з моменту прийняття відповідачем рішення про скорочення штату працівників і до моменту введення в дію штатного розпису в новій редакції, на роботу в ДП "Укрспирт" прийнято близько 25 нових працівників, у тому числі до новоствореного управління безпеки, яке створено замість управління економічної та виробничої безпеки, що стало в подальшому причиною скорочення штату та звільнення окремих працівників Підприємства, зокрема і її (позивача). Затвердження штатного розпису в новій редакції не змінило основних завдань і функцій структурного підрозділу та самого управління, у якому вона працювала, а виразилося лише у формальній зміні назви даного управління та відповідного підрозділу. Затвердження та введення в дію штатного розпису ДП "Укрспирт" у новій редакції проведено з метою усунення із займаних посад певних працівників. Посадові обов'язки, які вона виконувала в управлінні економічної та виробничої безпеки, на даний час виконують новоприйняті або переведені працівники в управління безпеки.
При звільненні її з роботи у зв'язку зі скороченням штату, відповідач не врахував її (позивача) переважного права на залишення на роботі, чим порушив вимоги ст. ст. 42, 492 КЗпП України та встановлені законом гарантії, відповідачем їй не були запропоновано всі вакантні посади в ДП "Укрспирт", чим порушено вимоги ст. 492 КЗпП України.
Не врахованого і того, що вона є одинокою матір'ю, яка утримує та виховує малолітню дитину сама, тому щодо її звільнення існують обмеження встановлені ч. 3 ст. 184 КЗпП України.
Звільнення її з роботи відбулося незважаючи на відмову первинної профспілкової організації апарату управління ДП "Укрспирт".
Також зазначала, що у період з 21 листопада по 05 грудня 2016 року вона перебувала на лікарняному, тому наказ про її звільнення № 367-к від 21 листопада 2016 року відповідачем виданий з порушенням ст. 40 КЗпП України.
Незаконним звільненням з роботи, принижено її честь і гідність, ділову репутацію серед колег та в очах оточуючих її людей. Відповідач не видав їй своєчасно трудову книжку. На її письмову заяву надіслати трудову книжку поштою, навмисно її не відправляв, чим позбавив її можливості звернутися до центру зайнятості для отримання статусу безробітної та отримання державної допомоги по безробіттю, чим їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 41472 грн.
Позивач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 у суді позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача ДП "Укрспирт" у судовому засіданні позов не визнали, проти його задоволення заперечували, просили суд у задоволенні позовним вимог відмовити повністю, з підстав, викладених ними у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
03 грудня 2015 року наказом ДП "Укрспирт" № 383-к позивач ОСОБА_5 призначена на посаду провідного інженера відділу аналітичного забезпечення виробничої діяльності управління економічної та виробничої безпеки ДП "Укрспирт" з 04 грудня 2015 року.
27 липня 2016 року наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 112-п виконання обов'язків директора ДП "Укрспирт" тимчасово покладено на заступника даного підприємства Дрожжіна О.М.
02 серпня 2016 року в. о директора Дрожжін О.М. направив голові профспілкового комітету апарату управління ДП "Укрспирт" Федоровій О.Ю. повідомлення про скорочення посад на Підприємстві та звільнення працівників ДП "Укрспирт".
25 серпня 2016 року наказом ДП "Укрспирт" № 426 "Про скорочення штату працівників і внесення змін до штатного розпису" затверджено нову редакцію штатного розпису апарату управління ДП "Укрспирт", який вводився в дію з 01 вересня 2016 року.
Зазначеним штатним розписом у новій редакції замість управління економічної та виробничої безпеки, у якому працювала позивач ОСОБА_5, введено управління безпеки.
25 серпня 2016 року наказом ДП "Укрспирт" № 427 "Про створення комісії по здійсненню організаційних заходів зі скорочення штату апарату управління ДП "Укрспирт" затверджено склад відповідної комісії, яку зобов'язано розробити план організаційних заходів зі скорочення штату. Крім того, цим наказом керівників структурних підрозділів зобов'язано надати комісії матеріали щодо працівників, посади яких підлягають скороченню.
19 вересня 2016 року за підписом в. о директора ДП "Укрспирт" Дрожжіна О.М. позивач ОСОБА_5 отримала персональне попередження за № 2-1/137-к про її майбутнє звільнення із займаної нею вказаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та перелік вакантних посад ДП "Укрспирт" на місцях провадження діяльності підприємства для ознайомлення.
Вакантних посад в апараті ДП "Укрспирт" позивачу ОСОБА_5 не запропоновано та для ознайомлення не надано.
У колективному договорі між роботодавцем і первинною профспілковою організацією ДП "Укрспирт" на 2016-2020 роки у п. 3.2.4 розділу 3 "Забезпечення продуктивної зайнятості працівників" зазначено, що сторона роботодавця зобов'язується не допускати звільнення працівників зі своєї ініціативи без погодження з профспілковою стороною у встановленому чинним законодавством порядку.
28 жовтня 2016 року ДП "Укрспирт" направив до профспілкового комітету Підприємства подання за № 01-1-2/1877 про надання згоди на звільнення позивача ОСОБА_5 з роботи.
03 листопада 2016 року відбулося засідання профспілкового комітету ДП "Укрспирт", на якому другим питанням було розглянуто подання відповідача ДП "Укрспирт" № 01-1-2/1877 від 28 жовтня 2016 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_5
Дане рішення оформлено протоколом № 415 від 03 листопада 2016 року, зі змісту якого вбачається, що згоди на звільнення ОСОБА_5 з роботи у зв'язку зі скороченням штату профспілковим комітетом ДП "Укрспирт" не надано.
21 листопада 2016 року наказом ДП "Укрспирт" № 367-к позивача ОСОБА_5 було звільнено з посади провідного інженера відділу аналітичного забезпечення виробничої діяльності управління економічної та виробничої безпеки ДП "Укрспирт",у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що трудовий договір між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ДП "Укрспирт" був укладений на невизначений строк.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено, що у період з 21 листопада по 05 грудня 2016 року ОСОБА_5 перебувала на амбулаторному лікування в Комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медично-санітарної допомоги Оболонського району міста Києва", що підтверджується наданим листком тимчасової непрацездатності серії АДА № 376961 від 21 листопада 2016 року.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
При звільнені позивача ОСОБА_5 з роботи відповідачем ДП "Укрспирт" порушено вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України, що свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Суд також встановив, що ОСОБА_5 є одинокою матір'ю, єдиним годувальником у сім'ї, на її утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2016 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_10 і ОСОБА_5 розірвано.
Їхній малолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживає з матір'ю ОСОБА_5 та перебуває на повному її утриманні, позивач самостійно виховує сина.
Із характеристики, виданою спеціалізованою школою № 214 Оболонського району міста Києва, вбачається, що ОСОБА_9, 2009 року народження, є учнем 1-В класу цієї школи, вихованням та навчанням дитини займається його мати ОСОБА_5, позивач у цій справі.
У особовій справі позивача ОСОБА_5 міститься копія зазначеного рішення суду від 10 серпня 2016 року, що свідчить про те, що вказані вище обставини були відомі роботодавцю (відповідачу) при звільненні позивача з роботи.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.
Згідно із ч. 3 ст. 184 КЗпП Українизвільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Поняття "одинокої матері" визначено у п. 9 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", у якому зазначено, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину віком до чотирнадцяти років сама.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що на ОСОБА_11 поширюються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 184 КЗпП України, що унеможливлює звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Із матеріалів справи вбачається, що 27 липня 2016 року наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 112-п тимчасове виконання обов'язків директора ДП "Укрспирт" було покладено на Дрожжіна О.М.
02 серпня 2016 року ДП "Укрспирт" прийняло рішення про необхідність скорочення штату працівників, про що свідчить лист за № 02-8-2/1287.
Разом з тим, після прийняття рішення про необхідність проведення скорочення штату працівників, у серпні 2016 року Підприємством прийняті на роботу в управління економічної та виробничої безпеки вісім нових працівників, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу за серпень 2016 року.
Також були прийняті на роботу в інші управління та відділи відповідача ДП "Укрспирт": ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 та інші.
12 серпня 2016 року на посади провідних юрисконсультів управління юридичного забезпечення ДП "Укрспирт" прийняті троє осіб: ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32
Зазначені факти підтвердженні у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_33 та ОСОБА_34, а також цивільно-правовими угодами.
25 серпня 2016 року відповідач ДП "Укрспирт" прийняв наказ № 426 "Про скорочення штату працівників і внесення змін до штатного розпису", яким було затверджено нову редакцію штатного розпису апарату управління ДП "Укрспирт", що вводився в дію з 01 вересня 2016 року.
Із досліджених у судовому засіданні Положення про управління безпеки ДП "Укрспирт" та Положення про управління економічної та виробничої безпеки ДП "Укрспирт" вбачається, що затвердження штатного розпису в новій редакції не змінило основних завдань та функцій підрозділу, у якому працювала позивач ОСОБА_11, а виразилося лише у формальній зміні його назви із "управління економічної та виробничої безпеки" на "управління безпеки".
Доводи відповідача ДП "Укрспирт" про те, що у даному випадку мала місце саме подія ліквідації управління економічної та виробничої безпеки, а не лише факт зміни назви цього відповідного структурного підрозділу, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, встановлена законодавством можливість ліквідації установи (управління, відділу) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи (управління, відділу), що ліквідується, не виключає, а навпаки передбачає обов'язок роботодавця по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14 та від 19 січня 2016 року у справі № 810/1783/13-а.
Вказані вище факти свідчать, що прийняття ДП "Укрспирт" наказу № 426 від 25 серпня 2016 року "Про введення в дію нової редакції штатного розпису" не привело до будь-яких змін в організації діяльності та роботи ДП "Укрспирт", зокрема, в частині діяльності та роботи управління безпеки.
Судом встановлено факт прийняття в апарат управління інших працівників, згідно із наявною інформацією в табелі обліку робочого часу управління економічної та виробничої безпеки за серпень 2016 року стосовно 6 відділів, замість 4, які були наявні на початок цього місяця у період звільнення працівників.
Додатковим обґрунтуванням фактичної відсутності змін в організації виробництва і праці ДП "Укрспирт", після введення в дію 01 вересня 2016 року нової редакції штатного розпису, стали факти укладення договорів цивільно-правового характеру про надання юридичних послуг між відповідачем ДП "Укрспирт" і ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_37, а також договори цивільно-правового характеру із ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_36, ОСОБА_40, що підтвердили свідки ОСОБА_34 та ОСОБА_33
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що відповідачем ДП "Укрспирт" порушено відповідні норми та вимоги п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України під час звільнення позивача з роботи.
19 вересня 2016 року ОСОБА_5 повідомлено про майбутнє вивільнення.
Одночасно, позивачу ОСОБА_11 було надано перелік вакантних посад на місцях провадження діяльності ДП "Укрспирт", тобто на структурних підрозділах підприємства, розташованих в іншій місцевості, ніж апарат управління Підприємства. В апараті управління ДП "Укрспирт" позивачу вакантних посад запропоновано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж самому підприємстві, в установі, організації.
Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що саме на роботодавця покладається обов'язок запропонувати працівнику іншу роботу на підприємстві одночасно з попередженням його про звільнення та упродовж всього двомісячного строку до фактичного звільнення.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, посада якого скорочується.
Фактично адміністрація ДП "Укрспирт" порушила передбачений ст. 21 КЗпП України принцип рівності трудових прав відносно позивача ОСОБА_5, яку штучно було позбавлено можливості використати належне їй право на іншу роботу на тому ж підприємстві, а саме перейти на роботу до перейменованого управління.
Із матеріалів справи вбачається, що відділ кадрів управління персоналу Підприємства було зобов'язано пропонувати працівникам, посади яких підлягають скороченню, згідно із їхньою освітою, кваліфікацією, досвідом роботи вакантні посади, а якщо таких посад немає, іншу роботу, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або нижчим рівнем оплати праці, яку працівник може виконувати з урахуванням стану його здоров'я.
19 вересня 2016 року позивачу ОСОБА_5, провідному інженеру відділу аналітичного забезпечення виробничої діяльності управління економічної та виробничої діяльності ДП "Укрспирт", надано перелік вакантних посад станом на 19 вересня 2016 року, наявних на місцях провадження діяльності Підприємства, крім вакантних посад, наявних в апараті управління ДП "Укрспирт".
У даному списку міститься близько 78 посад. Однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази пропонування позивачу ОСОБА_5 вказаних посад або докази того, що зазначені посади їй не повинні були пропонуватися.
Наведене свідчить про те, що інформація стосовно вакантних посад надавалася позивачу неналежним чином та не в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
У ч. 2 ст. 42 КЗпП України визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі зокрема надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва.
Після прийняття роботодавцем рішення про скорочення чисельності та штату працівників, кадрові рішення на підприємстві повинні відбуватися з урахуванням переважного права працівників на залишення на роботі. Для виявлення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, передбачене ст. 42 КЗпП України, роботодавець повинен був зробити порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації тих працівників, які залишаються на роботі, і тих, які підлягають скороченню.
Судом встановлено, що роботодавець не визначав кваліфікаційний рівень ОСОБА_5, що підтверджується протоколом профспілкового комітету ДП "Укрспирт" від 03 листопада 2016 року за № 415.
Всупереч вимогам чинного законодавства позивачу не було запропоновано посаду провідного інженера відділу внутрішньої безпеки в управлінні безпеки ДП "Укрспирт", на яку згідно із наказом від 08 листопада 2016 року № 359-к переведено провідного юрисконсульта ОСОБА_41, стаж роботи якого становить 2 роки 1 місяць та який має менший стаж роботи порівняно зі стажем роботи ОСОБА_5, стаж якої складає 3 роки 8 місяців, у тому числі із порушенням принципу необхідності врахування кваліфікації та продуктивності праці, критеріїв обов'язкових до врахування при визначенні переважного права на залишення на роботі.
Судом встановлено, що позивач має вищу юридичну освіту, стаж роботи в юриспруденції більше п'яти років у відділі державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції на посаді старшого державного виконавця та у районному управлінні Департаменту Державної податкової служби України у Волинській області на посаді головного державного податкового інспектора відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Позивач не підлягала звільненню у зв'язку зі скороченням штату, оскільки мала кращий рівень кваліфікації та продуктивності праці, ніж інші працівники управління безпеки, про що свідчать неодноразові нагородження Почесними грамотами за сумлінну плідну працю, високопрофесійне виконання службових обов'язків, вагомий особистий внесок у розвиток спиртової галузі та з нагоди професійного свята (наказ № 288 від 14 жовтня 2013 року, наказ № 432 від 15 жовтня 2014 року), щодо яких здійснені відповідні записи у трудову книжку.
Крім того, суд встановив, що протягом усього періоду роботи з моменту прийняття на роботу та до моменту звільнення ОСОБА_5 дисциплінарних стягнень не мала, зауважень щодо її роботи з боку керівництва Підприємства не було, що відповідачем не заперечувалося.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем ДП "Укрспирт" штучно створено ситуацію, за якої на момент повідомлення ОСОБА_5 про майбутнє вивільнення, посади в перейменованому управлінні безпеки, на які мала право претендувати позивач з огляду на свій досвід та кваліфікацію, були зайняті працівниками, які були прийняті на роботу після прийняття ДП "Укрспирт" рішення про скорочення штату.
Таким чином, звільнення позивача ОСОБА_5 відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки згідно із положеннями ч. 3 ст. 492 КЗпП України лише при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціалізацією вивільненому працівникові може бути запропоновано іншу роботу.
Суд критично ставиться до позиції відповідача щодо того, що в даному випадку не було потреби у визначенні переважного права працівників при переведенні їх на аналогічні посади до управління безпеки ДП "Укрспирт", з обґрунтуванням того, що такий структурний підрозділ є новим (новоствореним), оскільки така позиція суперечить нормам ст. 42 КЗпП України.
Крім того, судом взято до уваги положення п. 2 наказу № 427 від 25 серпня 2016 року, згідно із якими комісії розробити та подати план організаційних заходів зі скорочення штату т.в. о директора-заступнику директора до 29 серпня 2016 року.
Відповідно до п. п. 2, 3 плану організаційних заходів зі скорочення штату апарату управління ДП "Укрспирт" від 16 вересня 2016 року було затверджено підготувати список працівників апарату управління, яких, відповідно до чинного законодавства, забороняється звільняти та надати підтверджуючі документи, підготувати список працівників, які мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників при однакових умовах продуктивності праці і кваліфікації та надати підтверджуючі документи.
Судом взято до уваги те, що функції, які покладалися на комісію по здійсненню організаційних заходів зі скорочення штату апарату управління ДП "Укрспирт", зазначені у п. 2 наказу № 427 від 25 серпня 2016 року, згідно із якими комісія була уповноважена лише на розроблення та подання керівництву плану організаційних заходів зі скорочення штату.
Жодних доказів, які б свідчили про те, що на зазначену комісію було покладено інші функції, зокрема, функції щодо визначення працівників, які підлягають звільненню у зв'язку із скороченням штату, відповідачем надано не було.
За змістом ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 та п. п. 2, 3 ст. 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Перевіряючи дотримання відповідачем при звільненні з роботи позивача вимог п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні з'ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, не даючи при цьому оцінки обґрунтованості самого рішення. Обґрунтованість відповідного рішення органу первинної профспілкової організації (щодо відмови у наданні згоди на звільнення) повинна оцінюватись із загальних принципів права і засад цивільного судочинства.
Зазначену правову позицію Верховний Суд України виклав у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14 та від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_5 є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників апарату управління ДП "Укрспирт".
28 жовтня 2016 року ДП "Укрспирт" направило до профспілкового комітету підприємства подання № 01-1-2/1877 щодо надання згоди на звільнення позивача ОСОБА_5 з роботи.
За результатами розгляду цього подання профспілковий комітет ДП "Укрспирт" відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_5, про що обґрунтовано зазначено у протоколі № 415 від 03 листопада 2016 року, та повідомив про своє рішення адміністрацію Підприємства.
З огляду на викладене, відповідачем ДП "Укрспирт" було допущено порушення вимог ст. 43 КЗпП України, оскільки звільнення позивача відбулося незважаючи на обґрунтовану відмову первинної профспілкової організації працівників апарату управління ДП "Укрспирт".
У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
Аналізуючи зазначені норми законодавства та встановлені обставини справи, враховуючи неправомірність дій відповідача ДП "Укрспирт" у частині звільнення позивача із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 у частині поновлення на посаді провідного інженера відділу аналітичного забезпечення виробничої діяльності управління економічної та виробничої безпеки ДП "Укрспирт" ґрунтуються на вимогах закону, тому наказ ДП "Укрспирт" № 367-к від 21 листопада 2016 року про звільнення ОСОБА_5 з роботи із займаної посади є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі в ДП "Укрспирт" на вказаній посаді.
У ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Розрахунок середнього заробітку працівника за весь час вимушеного прогулу здійснюється на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів.
Згідно із наявною у матеріалах справи довідкою № 5-2/11 про доходи ОСОБА_5 від 19 січня 2017 року середньоденна заробітна плата позивача за вересень та жовтень 2016 року становить 449 грн. 50 коп.
За період з 21 листопада 2016 року по 25 травня 2018 року кількість робочих днів становить 376 днів.
Таким чином, середній заробіток позивача ОСОБА_11 за зазначений період за час вимушеного прогулу складає 169012 грн. (449,50 грн. х 376 днів).
За змістом ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; спричинення працівникові моральних страждань, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або виникнення у нього необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя; існування причинного зв'язку між вказаними цими двома умовами.
Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_5 щодо відшкодування їй моральної шкоди, завданої відповідачем ДП "Укрспирт" незаконним звільненням з роботи, суд враховує характер та обсяг душевних страждань і психологічних переживань позивача, той факт, що вона є єдиним годувальником у сім'ї, одинокою матір'ю, на вихованні якої перебуває малолітня дитина, понесла нервові потрясіння та психологічні переживання у зв'язку з протиправним скороченням, а також тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, суд звертає увагу на те, що трудову книжку позивач отримала лише 24 січня 2017 року на письмову заяву від 13 грудня 2016 року щодо надіслання трудової книжки поштою за адресою проживання, інформація щодо якої також міститься в особовій справі позивача.
Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з принципу розумності і справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ДП "Укрспирт" на користь позивача ОСОБА_5 в розмірі 15000 грн.
Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється законом.
Із матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2016 року між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 укладено договір про надання правової допомоги № 3/12/12/16, до якого додано копію посвідчення адвоката та свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.
04 травня, 03 липня, 12 липня, 27 липня, 06 вересня 2017 року адвокатом ОСОБА_6 та позивачем ОСОБА_5 підписані акти виконаних робіт згідно із умовами вказаного вище договору про надання правової допомоги № 3/12/12/16 від 12 грудня 2016 року. Відповідно до цих актів загальна вартість виконаних робіт становить 12441 грн., які оплачені позивачем та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в розмірі 640 грн. та на користь держави в розмірі 2970 грн. 12 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (п. 2); поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника (п. 4).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Скасувати наказ т.в.о. директора - заступника директора Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 21 листопада 2016 року № 367-к про звільнення ОСОБА_5, провідного інженера відділу аналітичного забезпечення виробничої діяльності Управління економічної та виробничої безпеки ДП "Укрспирт", у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновити з 21 листопада 2016 року ОСОБА_5 на посаді провідного інженера відділу аналітичного забезпечення виробничої діяльності Управління економічної та виробничої безпеки Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".
Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2016 року по 25 травня 2018 року в розмірі 169012 (сто шістдесят дев'ять тисяч дванадцять) грн., моральну шкоду в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. та судові витрати в розмірі 13081 (тринадцять тисяч вісімдесят одна) грн.
Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь держави судовий збір у розмірі 2970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 12 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та стягнення на її користь з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" заробітної плати за один місяць у розмірі 9439 (дев'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 40 коп. підлягає негайному виконанню.
Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу та сума заробітної плати за один місяць судом визначені без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Дутчак І. М.