Справа № 346/4852/18
Провадження № 2/346/2242/18
20 листопада 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі:
судді: П'ятковського В. І.
за участю секретаря: Іванишин Х. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право на кристування житлом,
Позивачка, звернувшись до суду із даним позовом, посилається на те, що згідно дублікату свідоцтва про право власності від 25 квітня 1990 року вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано в Коломийському МБТІ 06 квітня 2006 року за реєстровим № 83.
У вказаному будинку крім неї зареєстровані також її дочка - ОСОБА_3, 1971 року народження, зять - ОСОБА_4, 1967 року народження та онуки - ОСОБА_5, 1991 року народження і ОСОБА_2, 1992 року народження.
В січні 2017 року ОСОБА_2 виїхав на роботу за кордон та згодом телефоном повідомив, що залишається в Англії проживати. З того часу відповідач в будинку не проживає, не бере участі в оплаті комунальних послуг та інших витратах на утримання будинку, його особисті речі в будинку відсутні.
Реєстрація відповідача у вказаному будинку позбавляє її, як власника, права в повній мірі володіти своїм майном.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідач більше року не проживає за місцем реєстрації у вищевказаному будинку, не цікавиться цим житлом, не допомагає в його утриманні і вказане житло не є для нього таким, що необхідне для проживання, то просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловою площею у її будинку.
В судове засідання позивачка не з"явилась, подала суду письмову заяву про розгляд справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з»явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, з позовними вимогами згідний, проти задоволення позову не заперечує.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як видно із досліджених письмових доказів, позивачці належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 25 квітня 1990 року, виданого виконкомом Верхньовербізької сільської ради на підставі рішення № 3 від 24 січня 2006 року (а.с.5).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Коломийським МБТІ 06 квітня 2006 року право приватної власності на вказане будинковолодіння зареєстровано за ОСОБА_1, реєстровий номер 83 (а.с.4).
Згідно довідки про склад сім"ї Нижньовербізької сільської ради об"єднаної територіальної громади № 542 від 20 серпня 2018 року, гр. ОСОБА_2, 1992 року народження зареєстрований у вищевказаному спірному будинку (а.с.7).
Із акту, складеного комісією в складі представників села Верхній Вербіж 13 серпня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 з січня 2017 року по даний час в будинку за місце реєстрації не проживає, а проживає за кордоном (а.с.6).
Таким чином, відповідач у січні 2017 року добровільно покинув спірний будинок та з того часу в ньому не проживає, не бере участі в оплаті комунальних послуг та інших витратах на утримання будинку, його особисті речі в будинку відсутні.
В силу ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У ст. 15 ЦК України кожній особі гарантується право на судовий захист.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що відповідач є членом сім»ї позивачки.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім"ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, що належить йому, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням..
Аналогіна норма закріплена і в ст. 405 ЦК України, відповідно до якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У відповідності до вимог ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Враховуючи вказані обставини та законодавче регулювання виниклих правовідносин, оскільки реєстрація відповідача у житловому будинку порушує право позивачки, як власника житла на розпорядження своїм майном у повному обсязі, відповідач не заперечує проти задоволення позову, то суд вважає за можливе позов задовольнити.
На підставі наведеного та ст.ст. 15, 317, 321, 391 ЦК України, ст. 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 247 ч. 2, 264, 265, 268, 280-285 354, 355 ЦПК України суд,
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, таким, що втратив право на користування житловим будинком, що знаходиться по АДРЕСА_1.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня дня складання повного судового рішення.
Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановлених строків його оскарження.
Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2018 року.
Суддя П'ятковський В. І.