Єдиний унікальний номер: 343/2169/18
Номер провадження: 1-кс/0343/609/18
іменем України
28 листопада 2018 року м.Долина
Слідчий суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , скаржниці ОСОБА_3 , представника скаржниці адвоката ОСОБА_4 , в.о. начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП України в Івано-Франківської області ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Долина Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження № 42017091080000005 від 26.12.2017 р.,-
ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою, в якій просить поновити строк для подання скарги на постанову про закриття кримінального провадженя, скасувати постанову заступника начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 від 26.12.2017 р. про закриття кримінального провадження № 42017091080000005, внесеного до ЄРДР 06.03.2017 р. за фактом дорожньо-транспортної події за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Свої вимоги мотивує тим, що заступник начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , виносячи оскаржувану постанову, дійшов до висновків про відсутність в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, оскільки під час проведення досудового розслідування у вказаному провадженні будь-яких свідків події, а також очевидців не виявлено.
Допитаний у справі ОСОБА_7 свою причетність до ДТП, внаслідок якого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_3 , категорично заперечив. Свідків та очевидців ДТП не виявлено.
Окрім цього, згідно висновку експерта № 507/508 від 19.02.2010 р. встановлено, що при відсутності механічних пошкоджень, характерних для наїзду автомобілем на пішохода, встановити, якими частинами контактував автомобіль ВАЗ-2108 з пішоходом неможливо. Оскільки на автомобілі ВАЗ-2108 слідів, характерних для його контактування з пішоходом, не виявлено, то оцінити покази ОСОБА_3 відносно механізму наїзду є неможливим.
Відповідно до висновку експерта № 94/6021-МК від 09.01.2008 р. встановлено, що на лівому борті куртки в нижній частині виявлений розрив тканини на місці фіксації нижньої кнопки, який ушитий синіми нитками, і судово-медичних даних для визначення давності ушитого розриву не виявлено. Відбитків протекторів коліс транспортного засобу на одязі не виявлено. На одязі потерпілої накладення фарби, мастил не виявлено. В ділянці розриву лівого бокового шва штанів виявлені крапкові накладення заліза в зв'язку з тим, що крапкові накладення заліза визначаються на контрольній ділянці (без пошкодження) слід думати, що вони могли утворитись внаслідок побутового забруднення. Слід думати, що мало місце зіткнення автомашини з потерпілою, коли остання перебувала у вертикальному положенні та була повернута до автомашини задньою-лівою поверхнею тіла, в результаті первинного удару виступаючою частиною автомашини (не виключено ВАЗ-2108) міг утворитись розрив лівого бокового шва і могла бути заподіяна непряма травма лівого гомілкового ступневого суглобу.
Також в постанові вказано, що в матеріалах кримінального провадження наявна заява, де начебто вона вказує на те, що травми отримала в результаті протиправних дій невідомих осіб, які безпричинно побили її. У зв'язку з викладеним, можливості стосовно отримання інших доказів вини ОСОБА_7 та підтвердження самого факту ДТП, в результаті чого ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, є вичерпаними, а ті докази, які є, являються недостатніми, тому у ході розслідування не здобуто доказів наявності складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017091080000005 від 06.03.2017 р. закрито.
З даною постановою ОСОБА_3 не погоджується, вважає винесену постанову передчасною та прийнятою без дослідження всіх обставин справи, з порушенням порядку збирання доказів й дачею їм правової оцінки, а тому вона підлягає оскарженню в порядку п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України та скасуванню, зокрема, виходячи з наступного.
Перебуваючи в стані шоку, розгубленості та неадекватно оцінюючи подію, що з нею трапилась на той час, та відчуваючи постійну сильну головну біль, вона не могла точно пригадати, що насправді з нею сталось. Під тиском працівників поліції вказала, що мабуть її побили. Однак, пригадавши всі події, що стались 30.10.2006 р., 09.11.2006 р. вона звернулась зі заявою в міліцію, де вказала, що того ранку насправді її збив автомобіль, та розповіла працівникам міліції все, що пригадала.
Вважає, що слідчим всупереч ст. 9 КПК України не вчинено жодної слідчої дії, спрямованої на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. У результаті бездіяльності (цілком можливо, корисливої) співробітників поліції водій, який був за кермом автомобіля, що скоїв на неї наїзд, не затриманий, а автомобіль відчужений, її неодноразові скарги не брались до уваги.
Також не було допитано свідків, які могли дати свідчення про місце та обставини ДТП, не допитано працівників Вигодської міської лікарні, які надавали їй першу медичну допомогу, чергову медичну сестру ДЦЛ, яка зателефонувала в поліцію з повідомленням, що її було доставлено в ДЦЛ з діагнозом ЗЧМТ, струс мозку та травмою грудної клітки, не встановлено, де в той ранок перебував ОСОБА_7 , який свою причетність заперечує, не було встановлено і допитано інших осіб, які перебували в автомобілі ОСОБА_7 , не було оглянуто автомобіль, який здійснив ДТП, також не було проведено одночасний допит в порядку ч. 9 ст. 224 КПК України.
Слідчим не призначалось додаткової експертизи, хоча були для того всі підстави. Встановити істину по справі за допомогою знань лише слідчого є неможливим, оскільки такі дослідження потребують спеціальних знань, задля чого і повинна була би бути призначена додаткова експертиза в порядку ст. 242 КПК України, на дослідження якої мали би бути надані нові докази. Лише після отримання висновків експертизи можна робити висновки про можливість або неможливість встановлення винного у даній ДТП.
Постанову про закриття кримінального провадження від 26.12.2017 р. було отримано її представником адвокатом ОСОБА_8 14 листопада 2018 року в канцелярії Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, тому просила поновити строк на її оскарження.
В судовому засіданні скаржниця та її предстаник просили задовольнити скаргу з підстав, викладеній у ній. Додатково скаржниця ОСОБА_3 пояснила, що 30.10.2006 р. вона ночувала у своєї мами в селі Старий Мізунь. Автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 стояв на вулиці біля новобудов неподалік будинку її матері, мабуть, спеціально чекав її. Коли вона вийшла на центральну дорогу, вказаний автомобіль її наздогнав і почав рухатися за нею. Вона оглядалась не раз, запам'ятала номера. В автомобілі не горіла одна фара. Вона йшла по обочині. Перейшла біля магазину "Олександра" на праву сторону. Тоді на великій швидкості вищевказаний автомобіль правою стороною в'їхав у її ліву ногу. Після цього її затягнули в цей транспортний засіб, де роздягнули, облили горілкою, надлавали допомогу. Водій підвіз її до лікарні, запитав, чи вона зможе йти, і роздягнуту в капюшоні викинув на дорогу. Вона була без свідомості, зі значними травмами. В такому стані її допитували, чим порушили права людини. Працівники міліції писали те, що самі говорили. 21 день у лікарні її нічим не лікували, хоча повинні були дати їй групу. Через неправильне лікування вона довго не пам'ятала подій. Пройшовши дороговартісне лікування за кордоном, за 12 років все пригадала. Вона вказувала, що її збив ОСОБА_9 , але працівники поліції переконували її, що потрібно вказати на його брата ОСОБА_10 . До події вона їх не знала. У лікарню приходив ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , їх привозили працівники міліції. Вона впізнала ОСОБА_12 . Потім водій з міліції приніс їй лівий мешт, який передали ОСОБА_13 . Скільки разів вона не приходила у поліцію, ніхто нічого не робив. Нічого не зробив і її адвокат ОСОБА_14 . Вона неодноразово зверталася зі скаргами, в тому числі і в обласне управління. Її одяг вчасно не направили на експертизу. На очній ставці її висміяли ОСОБА_13 і ОСОБА_15 , а адвокат нічого не зробив. Її лікарі не лікували, вона хворіє по сьогоднішній день, витратила багато коштів на лікування. Про те, що ОСОБА_9 керував транспортним засобом під час ДТП, вона міліції не казала, щоб не порушили проти неї кримінальну справу. Під час ДТП у машині не було більше нікого, як не було інших транспортних засобів на дорозі. Лучків швидко відремонтував та продав автомобіль після цього. Що провадження закрите дізналася, коли звернулася із запитом, як приїхала з-за кордону, тобто навесні цього року, однак постанову їй не вручили. З клопотаннями про проведення будь-яких слідчих дій у міліцію не зверталася, бо їй працівники міліції сказали нікому нічого не казати.
Начальник СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив та пояснив, що кримінальне провадження закрите 26.12.2017 р. слідчим ОСОБА_6 , так як він не встановив складу злочину в діях ОСОБА_7 , тобто особи, на яку вказувала потерпіла. На досудовому слідстві в ОСОБА_3 дійсно були встановлені тілесні ушкодження, однак кожного разу при її допиті вона вказувала на різні події, за яких отримала ці ушкодження. Спочатку скаржниця стверджувала, що її побили, а згодом стверджувала, що це був наїзд автомобіля, водія якого не знає, потім цим водієм виявився ОСОБА_11 , а тепер цією особою вже є ОСОБА_9 . Під час огляду автомобіля, на який вказувала потерпіла, на ньому не було встановлено ознак, які б свідчили про ДТП. Щодо ушкоджень, які були на одязі потерпілої, то не можливо встановити, коли вони були отримані. Слідчим вчинено всі необхідні слідчі дії: допитано свідків, в тому числі працівників лікувального закладу, зокрема, з приводу автомобіля, який привіз потепілу до лікарні, проведено ряд експертиз. Встановлювали можливих очевидців та осіб, причетних до ДТП. З'ясовували обставини щодо ремонту автомобіля, встановлювали осіб, які могли ним керувати. Допитували, як ОСОБА_16 , так і ОСОБА_10 . А також проводили їх очні ставки з потерпілою. Вважає, що слідчим були вчинені всі необхідні слідчі дії для прийняття остаточного рішення. ОСОБА_3 знала про постанову про закриття, відмовлялася від її отримання, тому поважних причин пропуску її оскарження немає.
Заслухавши скаржницю, її представника, начальника СВ, дослідивши матеріали кримінального провадження № 42017091080000005 від 06.03.2017 р., слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Ч. 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Ч. 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно зі ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 215 КПК України досудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Зазначена норма, як і в цілому положення глави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства, однак не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов'язково належить здійснити в ході досудового розслідування для його закінчення.
Так, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Тобто, орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, та залежно від того, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, в даному випадку, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на власний розсуд визначає об'єм перевірочних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ч. 2 ст. 283 КПК України.
Постановою від 26.12.2017 р. заступника начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 було закрито кримінальне провадження № 42017091080000005 від 06.03.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та отримавши пояснення по суті скарги, слідчим суддею встановлено, що 12.02.2008 р. порушено кримінальну справу по факту ДТП в с. Старий Мізунь Долинського району, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
06.03.2017 р. внесено відомості до ЄРДР за № 42017091080000005 про вказане правопорушення.
Після винесення постанови про порушення кримінальної справи складено план досудового розслідування, на виконання якого проведено огляд місця події, огляд транспортного засобу ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_2 , складені відповідні схеми та фототаблиці. Під час огляду ознак ДТП на автомобілі та на дорозі не виявлено. Також слідством відібрані пояснення працівників Вигодської лікарні, куди поступила потерпіла з тілесними ушкодженнями, ОСОБА_3 , її сина та дочки, які були поряд з нею в лікувальному закладі, а також осіб, які проживають та працюють неподалік місця події, на яке вказувала потерпіла, та інших осіб, які мали відношення до автомобіля ВАЗ 2108. Згодом вказані особи були допитані в якості свідків, а саме допитано: ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 . З протоколів допиту вбачається, що нікому з вказаних осіб не було відомо про ДТП та про обставини, за яких ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження. Крім того, після неодноразової зміни показань потерпілої, додатково допитувалися свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . Проводилися очні ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 і ОСОБА_17 . В ході вказаних слідчих дій даних, які б підтверджували показання потерпілої, не здобуто. Також органом досудового слідста вживалися заходи з метою встановлення автомобілів з номерним знаком, схожим на той, на який вказувала ОСОБА_3 , їх власників та їхнє можливе відношення до ДТП. В тому числі, встановлювалися та перевірялися особи, які керували автомобілем ВАЗ 2108, номерний знак НОМЕР_2 , чи мали до нього будь-яке відношення.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження встановлено проведення ряду інших слідчих дій, таких як: проведення медико-криміналіствичної експертизи одягу потерпілої, двох судово-медичних обстежень ОСОБА_3 , судово-медичної експертизи потерпілої, відтворення обстановки і обставин події, преведення комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи.
Закриваючи кримінальне провадження, слідчий в постанові надав оцінку зібраним всім доказам, даним вищеописаних експертиз, які в сукупності не свідчили про наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в тому числі, в діях особи, на яку вказувала потерпіла ОСОБА_3 .
Закриття кримінального провадження, відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 110, 284 КПК України є завершальною стадією досудового розслідування. Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 2, 9 КПК України вбачається, що завершення досудового розслідування у формі закриття кримінального провадження можливе у випадку всебічного, повного та неупередженого з'ясування обставин кримінального правопорушення та надання вказаним обставинам належної правової оцінки.
З постанови про закриття кримінального провадження від 26.12.2017 р. та з матеріалів кримінального провадження, які досліджені в судовому засіданні, вбачається, що під час проведення досудового розслідування проведено слідчі та процесуальні дії, проведення яких є необхідним для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальних провадженнях з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України та наявність яких дозволяє дійти висновку про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що доводи, викладені у скарзі щодо винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження без з'ясування усіх обставин справи і належної оцінки матеріалів, не знайшли свого підтвердження, є безпідставними та необґрунтованими, а також не наведено переконливих доводів, які б стверджували про те, що шляхом проведення додаткових дій: допиту осіб, які уже неодноразво допитані, та призначення додаткової експертизи, будуть встановлені достатні дані, які б виключали підстави для закриття кримінального провадження. При цьому, слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_3 жодних клопотань щодо проведення слідчих дій в ході досудового розслідування не заявляла, а сама подія відбулася більше 12 років тому.
Зважаючи на викладені вище обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження винесена на підставі повного то всебічного з'ясування обставин справи, які встановлено шляхом проведення необхідної та достатньої кількості слідчих дій та підтверджені достатніми та допустимими доказами, а посилання, на які покликається у скарзі ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду скарги, тому її скарга на постанову від 26.12.2017 р. про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42017091080000005 від 06.03.2017 р. задоволенню не підлягає.
Також слідчий суддя вважає, що строк на подачу скарги пропущений із поважних причин та підлягає поновленню, оскільки копія постанови про закриття кримінального провадження від 26.12.2017 р. була отримана представником потерпілої 14.11.2018 р. Даних, розписок чи відомостей про іншу дату отримання потерпілою ОСОБА_3 оскаржуваної постанови в судовому засіданні не здобуто.
Відповідно до ст. 117 КПК України пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
Поновити ОСОБА_3 строк на оскарження постанови про закриття кримінального провадженя від 26 грудня 2017 року.
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову заступника начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 від 26.12.2017 р. про закриття кримінального провадження № 42017091080000005, внесеного до ЄРДР 06.03.2017 р. за фактом дорожньо-транспортної події за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1