Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 р.
м. Київ
Справа № 654/2720/16-к
Провадження № 51-3851 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника
потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
її захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015230000000131 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Лазурне, Скадовського району, Херсонської області, проживаючої в буд. АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо цивільного позову та судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року зазначений вирок місцевого суду змінено. У резолютивній частині зазначено передати ОСОБА_9 автомобіль «ВАЗ-21061» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на штрафному майданчику по вул. Гвардійська, 160 у м. Олешки Херсонської області.
На підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання за вироком суду першої інстанції.
В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 03 квітня 2015 року, приблизно о 16.15 год., керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Олексіїївка - Нововолодимирівка» зі сторони селища Олексіївка у напрямку селища Нововолодимирівка Голопристанського району Херсонської області, перебуваючи на перехресті з автодорогою «Гола Пристань - Залізний Порт», поблизу с. Бехтери Голопристанського району Херсонської області, проявила неуважність та безпечність до дорожньої обстановки яка склалась, порушуючи вимоги п.1.5, п. 2.3. «б» і п. 16.11 Правил дорожнього руху України, під час виїзду з другорядної дороги на перехрестя з проїжджою частиною автодороги «Гола Пристань - Залізний Порт» не надала дорогу автомобілю «MERCEDES-BENZ GL 320 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 , який наближався до перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого допустила зіткнення з вказаним автомобілем, в результаті чого пасажир автомобіля «ВАЗ-21061» ОСОБА_11 , отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність просив ухвалу апеляційного суду змінити, в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання за вироком на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», однак після усунення недоліків змінивши вимоги просить резолютивну частину ухвали апеляційного суду викласти в такій редакції: «передати ОСОБА_9 автомобіль «ВАЗ-21061» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на штрафному майданчику по вул. Гвардійська, 160 у м. Олешки Херсонської області».
Позиції інших учасників судового провадження
Представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Засуджена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_8 вважають касаційну скаргу представника потерпілої необґрунтованою та просять залишити її без задоволення.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 не оспорюється.
Так, представником потерпілої ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_6 подано касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року щодо засудженої ОСОБА_7 , у якій він не погоджуючись зі звільненням ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», просив ухвалу в цій частині змінити, але після усунення недоліків змінивши вимоги просить зазначити в резолютивній частині про «передачу ОСОБА_9 автомобіля «ВАЗ-21061» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на штрафному майданчику по вул. Гвардійська, 160 у м. Олешки Херсонської області».
Однак, як убачається з матеріалів провадження подавши апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_9 вважала вирок законним та обґрунтованим, і просила його змінити тільки в частині вирішення питання щодо речового доказу, а саме: «передати їй автомобіль «ВАЗ-21061» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на штрафному майданчику по вул. Гвардійська, 160 у м. Олешки Херсонської області». Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року дана вимога була повністю задоволена.
Оскільки представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 у зміненій вимозі наведеній в прохальній частині касаційної скарги зазначає про вимогу, яка вже була вирішена судом апеляційної інстанції, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 433 КК України суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру.
При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даного провадження апеляційним судом залишились не виконаними.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим вироком, захисник ОСОБА_12 в інтересах засудженої ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, у якій крім іншого, вказував на те, що висновком судово-психіатричної експертизи № 248 встановлено що ОСОБА_7 внаслідок наявного психічного розладу на теперішній час не може в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними. Підпадає під дію ст. 20 КК України. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Рекомендовано нагляд та лікування у лікаря психіатра в місцях перебування.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 та залишаючи її без задоволення, не зазначив докладні мотиви з яких виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався, а також мотивовані підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, не перевірив і не спростував доводи, викладені в ній, зокрема щодо врахування судом першої інстанції висновку судово-психіатричної експертизи № 248 та не надав йому оцінки в розрізі статей 19, 92 - 95 КК України і не прийняв до уваги, що ОСОБА_7 після вчинення ДТП не віддавала собі звіт у своїх діях та не могла керувати ними, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 19 КК України не давало суду можливість призначити покарання. Одночасно суд апеляційної інстанції формально погодившись з доводами місцевого суду без врахування вищезазначеного висновку експертизи щодо ОСОБА_7 безпідставно прийняв від останньої заяву та звільнив її від відбування призначеного судом покарання.
Враховуючи зазначене, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, є постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України, а кримінальне провадження призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно здійснити провадження з додержанням правил глави 31 КПК України й ухвалити законне, справедливе та обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 цього Кодексу.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд
Касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
В порядку ч. 2 ст. 433 КПК України ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3