22 листопада 2018 р.
м. Київ
справа № 536/82/17
провадження № 51-1584 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_7 та засудженої на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2017 року щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м. Кременчук Полтавської області,
яка проживає:
АДРЕСА_1 ,
засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_6 строк її попереднього ув'язнення з 23 жовтня 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_6 строк її попереднього ув'язнення з 23 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона 23 жовтня 2016 року, знаходячись у літній кухні за своїм місцем мешкання на АДРЕСА_1 , через образи та приниження жіночої гідності зі сторони її співмешканця ОСОБА_8 , який перебував у стані небезпечного для життя алкогольного сп'яніння, з метою вбивства нанесла останньому один удар кухонним ножем у груди, заподіявши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких він помер.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями щодо ОСОБА_6 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції належним чином не мотивував свого висновку про умисний характер дій ОСОБА_6 та правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 115 КК України, при цьому належним чином не перевірив та не спростував її доводів про необережний характер діяння. Крім того, захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції, не дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, безпідставно залишив без задоволення його апеляційну скаргу та неправильно застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України.
Засуджена ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення щодо неї через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджена мотивує тим, що умисного вбивства вона не вчиняла, смерть потерпілого настала через необережність; стан її алкогольного сп'яніння достатніми доказами не підтверджено.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджена підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор підтримав касаційну скаргу захисника в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції положення ч. 5 ст. 72 КК України, в іншій частині його касаційну скаргу та скаргу засудженої просив залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання засуджена ОСОБА_6 , перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Той факт, що засуджена ОСОБА_6 вчинила саме умисне вбивство ОСОБА_8 , підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , судово-медичного експерта ОСОБА_12 , даними, що містяться у протоколах оглядів місця події, проведення слідчого експерименту, висновках експертів, а також речовими доказами.
Підстав уважати, що свідки обмовили засуджену у вчиненні інкримінованого злочину, немає, оскільки їх показання узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами, наданими та дослідженими в судовому засіданні.
На думку Суду, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, належним чином обґрунтовано та вмотивовано.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, і судом правильно вирішено питання про їх допустимість.
Крім того, суд першої інстанції з достатньою переконливістю обґрунтував свої висновки про відсутність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ч. 1 ст. 119 КК України, на чому наполягала сторона захисту, зазначивши, зокрема, про те, що доводи про необережний характер дій обвинуваченої є неспроможними і спростовуються, зокрема, показаннями судово-медичного експерта про те, що виявлене на трупі ОСОБА_8 поранення не характерне для випадкового удару.
Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його належним чином умотивованим, а вирок суду першої інстанції - таким, що відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України. Підстав для його скасування, як про це просили захисник і засуджена у своїх касаційних скаргах, Суд не встановив.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, суд, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про її особу, тобто дотримався вимог статей 65-67 КК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , ретельно перевірив зазначені в ній доводи, аналогічні доводам касаційних скарг її та захисника, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав їх необґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Разом із тим, Суд уважає слушними доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції вимог кримінального закону, а саме положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Як убачається з резолютивної частини вироку, суд першої інстанції на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахував у строк покарання ОСОБА_6 строк її попереднього ув'язнення з 23 жовтня 2016 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Проте суд апеляційної інстанції у резолютивній частині ухвали зазначив, що на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 23 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі є «іншим кримінально-правовим наслідком діяння» в розумінні вказаної норми закону.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частиною 2 ст. 5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Закон № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, який передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином поліпшує становище особи в розумінні ст. 5 КК України.
Закон № 2046-VIII від 18 травня 2017 року є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи в розумінні ст. 5 КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 серпня 2018 року № 13-31 кс 18 зробила правовий висновок про те, що суди, призначаючи покарання, мають враховувати, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII), а якщо злочини вчинені особою, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_6 вчинила злочин до 20 червня 2017 року і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року.
З огляду на викладене, Суд уважає, що суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не врахував положень ч. 2 ст. 4, частин 1, 2 ст. 5 КК України та не застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), а тому ухвала суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та засудженої задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 змінити.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 29 листопада 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3