Ухвала
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 761/28156/13-к
провадження № 51-4725км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
виправданого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018 року щодо ОСОБА_5 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вказаним вироком виправдано та визнано невинуватим
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
уродженця м. Балти Одеської області,
раніше не судимого, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді лікаря-нарколога Київського психоневрологічного диспансеру № 4 відповідно до наказу № 21-к від 09 вересня 2009 року, за посадовою інструкцією повинен був: забезпечувати проведення медичних оглядів осіб з метою виявлення можливості допущення до керування транспортними засобами різних категорій; виявляти на ранній стадії розвитку захворювання; кваліфіковано обстежувати осіб, які звернулися за допомогою; застосовувати сучасні методи профілактики, діагностики, лікувально-реабілітаційні заходи щодо хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію; надавати пацієнтам швидку та невідкладну медичну допомогу; здійснювати нагляд за побічними реакціями лікарських засобів; проводити консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей; брати активну участь у поширенні медичних знань серед населення з метою запобігання зловживання спиртними напоями, наркотиками, токсичними речовинами, тютюном; дотримуватися конфіденційності в роботі; планувати роботу; проводити її аналіз, складати звіти про проведену роботу; вести відповідну медичну документацію.
Крім того, лікаря-нарколога ОСОБА_5 відповідно до Закону України від 15 лютого 1995 року «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та згідно з його посадовою інструкцією наділено спеціальними повноваженнями щодо видачі довідок про проходження курсу добровільного лікування від наркотичної залежності, які у свою чергу можуть породжувати права та звільняти від обов'язків, встановлюючи при цьому юридично значущі факти. Тобто з огляду на покладені професійні та організаційно-розпорядчі обов'язки і надані спеціальні повноваження ОСОБА_5 був службовою особою.
Так, у період часу з грудня 2011 року по лютий 2012 року ОСОБА_5 отримав хабарі від ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також склав і видав завідомо неправдиві документи - довідки про проходження курсу добровільного лікування від наркотичної залежності ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 - за таких обставин.
Так, 23 грудня 2011 року приблизно о 12:30 ОСОБА_5 у своєму службовому кабінеті № 6 на вул. Щербакова 64-а у м. Києві отримав від ОСОБА_10 , щодо якого Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві розслідувало кримінальну справу за ч. 1 ст. 309 КК України, хабар у розмірі 1 300 грн за складання та видачу довідки № 62 від 16 січня 2012 року, в якій було зазначено неправдиву інформацію про проходження ОСОБА_10 в період із 23 грудня 2011 року по 16 січня 2012 року у Київському міському психоневрологічному диспансері № 4 добровільного лікування від наркотичної залежності. Зазначена довідка потрібна була ОСОБА_10 для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Того ж дня приблизно о 13:00 ОСОБА_5 , перебуваючи за вищевказаною адресою, отримав від ОСОБА_9 хабар у розмірі 1 300 грн за складання та видачу довідки № 61 від 16 січня 2012 року, в якій було зазначено неправдиву інформацію про проходження останнім у період із 23 грудня 2011 року по 16 січня 2012 року курсу добровільного лікування від наркотичної залежності. На підставі цієї довідки 05 квітня 2012 року ОСОБА_9 був звільнений Святошинським районним судом м. Києва від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України.
Також 18 січня 2012 року приблизно об 11:00 ОСОБА_5 у своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_11 хабар у розмірі 1 400 грн за складання та видачу довідки № 280, яку останній отримав 10 лютого 2012 року, де було вказано неправдиву інформацію про проходження ним у період із 18 січня по 8 лютого 2012 року в Київському міському психоневрологічному диспансері № 4 курсу добровільного лікування від наркотичної залежності. На підставі вказаної довідки Солом'янський районний суд м. Києва 04 квітня 2012 року звільнив ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України.
Крім того, 23 січня 2011 року приблизно об 11:00 ОСОБА_5 у своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_12 , батька ОСОБА_13 , частину хабара в сумі 1 400 грн за складання та видачу його сину довідки № 279 від 10 лютого 2012 року про проходження курсу добровільного лікування від наркотичної залежності, яку останній отримав 27 січня 2012 року, віддавши решту хабара в розмірі 400 грн. На підставі вказаної довідки 12 лютого 2012 року Подільський районний суд м. Києва звільнив ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України.
Також, 10 лютого 2012 року приблизно о 12 годині 5-10 хвилин ОСОБА_5 у своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_7 , щодо якого Святошинське РУ ГУ МВС України в м. Києві розслідувало кримінальну справу за ч. 1 ст. 309 КК України, хабар у розмірі 1 400 грн за складання та видачу довідки про проходження ОСОБА_7 курсу добровільного лікування від наркотичної залежності. Така довідка була необхідна останньому для його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Того ж дня приблизно о 12:10 ОСОБА_5 у своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_8 , щодо якого Святошинське РУ ГУ МВС України в м. Києві розслідувало кримінальну справу за ч.1 ст. 309 КК України, хабар у розмірі 1 400 грн за складання та видачу довідки про проходження ОСОБА_8 курсу добровільного лікування від наркотичної залежності. Зазначена довідка була необхідна останньому для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_5 , суд першої інстанції зазначив, що під час судового розгляду, за наслідками перевірки зібраних у справі доказів, пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення його участі у вчиненні інкримінованих йому злочинів орган досудового слідства не здобув, а суд не встановив.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування судових рішень та просить направити кримінальну справу щодо ОСОБА_5 на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що виправдувальний вирок не відповідає вимогам ст. 334 КПК України 1960 року, а ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та суперечить вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. Зазначає, що було порушено вимоги ст. 258 КПК України 1960 року, оскільки після заміни складу суддів розгляд справи не розпочався спочатку. Також прокурор указує, що суд надав неправильну оцінку показанням свідків у справі та письмовим доказам, наявним в матеріалах справи, вважає, що в матеріалах кримінальної справи щодо ОСОБА_5 міститься достатньо доказів його винуватості.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_4 підтримав касаційну скаргу.
Виправданий ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України 1960 року суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляції, у тому числі за необхідності і шляхом проведення судового слідства. Згідно зі ст. 377 КПК України 1960 року у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і в разі, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
В ухвалі апеляційного суду повинно бути проаналізовано та співставлено з наявними у справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляції і на кожен з них дано вичерпну відповідь. Ухвала, що не містить висновків щодо доведеності або недоведеності обвинувачення, кваліфікації злочину, міри покарання, не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.
З матеріалів справи вбачається, що в апеляції прокурор, порушуючи питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд, зазначав про те, що суд першої інстанції, зокрема, надав неправильну оцінку не лише показанням свідків, але й письмовим доказам, наявним у матеріалах кримінальної справи, вказував, що суд безпідставно визнав достатніми дані, що містяться у виданих лікарем довідках, не надав оцінки висновку експерта, відповідно до якого на грошових купюрах, вилучених у ОСОБА_5 , виявлено сліди спеціальної хімічної речовини, яка за своїми фізико-хімічними властивостями в межах чутливості використаних методів однакова із спеціальною речовиною, наданою як зразок для порівняння. Обгрунтовуючи своє прохання, прокурор також послався на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги зізнавальні показання ОСОБА_5 під час досудового розслідування, показання свідків у справі та інші докази, які, на його думку, є допустимими й достатніми доказами і підтверджують вчинення ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року було задоволено клопотання прокурора та вирішено провести по кримінальній справі щодо ОСОБА_5 судове слідство в частині допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , виправданого ОСОБА_5 , дослідження протоколів допитів та очних ставок з цими особами.
Проте, апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора ОСОБА_14 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення, а вирок суду - без зміни, усупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів ґрунтовного аналізу доводів апеляції прокурора, не співставив наявні у справі докази та не навів мотивів, з яких доводи апеляції визнано безпідставними. При цьому, пославшись на відсутність можливості допитати свідків у судовому засіданні, усупереч положенням, передбаченим ст. 377 КПК України 1960 року, взагалі не надав оцінки письмовим доказам, у тому числі протоколам допитів та очних ставок з цими особами, наявним у матеріалах кримінальної справи, не зазначив нічого щодо безпідставності доводів, викладених в апеляції прокурора, а вказав лише, що оскільки немає можливості допитати свідків у судовому засіданні апеляційного суду, то він не може дати показанням іншої оцінки, ніж та, яку надав суд першої інстанції, та постановити свій вирок.
Тому колегія суддів вважає, що у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити всі доводи, які містяться в апеляції, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3