27 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 758/11341/16-ц
Провадження № 14-535зц18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Лященко Н.П.
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши заяву ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про постановлення окремої ухвали у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта банк») до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта банк» про визнання іпотечного договору припиненим,
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано іпотечний договір від 10 серпня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_7, припиненим.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2017 року в частині вирішення позову ПАТ «Дельта банк» змінено - відмовлено у задоволенні первісного позову з інших підстав, а в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 - скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 липня 2018 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2017 року у нескасованій і незміненій частині та рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.
У жовтні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про постановлення окремої ухвали щодо Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
В обґрунтування заяви послалась на необхідність постановлення окремої ухвали з метою подальшого запобігання порушення суддями касаційного суду положень статей 403, 404 ЦПК України та недопущення виникнення двозначного розуміння та неправильного застосування норм права у подібних правовідносинах.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року у прийнятті зазначеної заяви відмовлено та повернуто її заявникові з тих підстав, що вказана справа на розгляді Великої Палати Верховного Суду не перебувала, тому Велика Палата Верховного Суду не може вирішувати й питання щодо постановлення окремої ухвали у цій справі. Велика Палата Верховного Суду та Касаційний цивільний суд є складовими Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду не наділена повноваженнями щодо перегляду чи будь-якого іншого втручання у діяльність інших касаційних судів, які діють у складі Верховного Суду. Зазначено, що фактично заява містить доводи про незгоду з висновками Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
У листопаді 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 повторно звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про постановлення окремої ухвали щодо Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, доповнивши її іншими підставами, посилаючись на відсутність підстав для її неприйняття та повернення.
Згідно з положеннями частин першої, десятої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Як зазначалось в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року, окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.
Статтями 37, 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд. Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду й: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
У справах цивільної юрисдикції підстави і порядок передачі справи до Великої Палати Верховного Суду на розгляд у касаційному порядку визначено статтями 403, 404, ЦПК України.
Контекстуальний аналіз зазначених норм свідчить про те, що окрему ухвалу може бути постановлено відповідним судом при закінченні ним розгляду справи в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду. Повноваження Великої Палати Верховного Суду постановити окрему ухвалу слід розуміти таким чином, що її може бути постановлено при закінченні розгляду справи, переданої до Великої Палати Верховного Суду на підставах, передбачених статтею 403 ЦПК України. Постановлення окремої ухвали у порядку нагляду за діяльністю інших судів, окремо від процесу розгляду справи, суперечить положенням Конституції України та процесуального закону. Велика Палата Верховного Суду може постановити окрему ухвалу у межах здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку в разі допущення судом нижчої (першої або апеляційної) інстанції порушення норм матеріального або процесуального права. Велика Палата Верховного Суду, як і Касаційний цивільний суд, входить до складу Верховного Суду і не є судом вищої інстанції відносно Касаційного цивільного суду, а тому й не наділена повноваженнями щодо постановлення окремих ухвал в разі допущення судом касаційної інстанції порушення норм матеріального або процесуального права при перегляді справ у касаційному порядку, перегляду чи будь-якого іншого втручання у діяльність інших касаційних судів, які діють у складі Верховного Суду.
Тлумачення положень частини десятої статті 262 ЦПК України як таких, що надають повноваження Великій Палаті Верховного Суду постановити окрему ухвалу у разі, коли Касаційний цивільний суд не передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень статті 403 ЦПК України, є вузьким підходом до розуміння цієї норми, що спирається лише на її текст, без урахування контексту та системних зв'язків з іншими нормами.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду не може вирішувати питання щодо постановлення окремої ухвали у цій справі, а відтак і підстав для прийняття заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про постановлення такої ухвали немає.
Керуючись статтями 262, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
У прийнятті заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про постановлення окремої ухвали відмовити та повернути її заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. П. Лященко
Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л. І. Рогач
Д. А. Гудима І. В. Саприкіна
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
О. С. Золотніков О. С. Ткачук
О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич
В. С. Князєв О. Г. Яновська