27 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 323/2311/17
провадження № 51-9944ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року в межах кримінального провадження № 12017080310000347 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кірово, Оріхівського району Запорізької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК.
Суть питання
За вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 23 вересня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
У касаційній скарзі законний представник потерпілої - ОСОБА_5 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному проваджені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК касаційну скаргу мають право подати потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
Як видно з вимог та доводів касаційної скарги законного представника потерпілої, скарга подана нею фактично в інтересах засудженого, що суперечить вищенаведеним приписам процесуального закону. При цьому доводів необхідності скасування постановлених у кримінальному проваджені судових рішень щодо ОСОБА_6 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б стосувались інтересів неповнолітньої потерпілої або її законного представника касаційна скарга не містить.
Крім того Верховний Суд звертає увагу на те, що посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону ОСОБА_5 , вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, фактично наводить доводи щодо неповноти судового розгляду, неправильно наданої оцінки доказам та по суті заперечує правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
При цьому ОСОБА_5 , не конкретизувала, яких саме порушень допустилися суди першої і апеляційної інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , та не вказала у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених у кримінальному проваджені судових рішень.
Також ОСОБА_5 не обґрунтувала, чому ці порушення слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом як вироку місцевого суду так і ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому недотримання положень ст. 427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без руху і встановити їй строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3