Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 2-170/2010
провадження № 61-33917 св 18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
заявник - публічне акціонерне товариство «Кристалбанк»,
позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року в складі судді Соколишиної Л. Б. та на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року в складі колегії суддів Нерушак Л. В., Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2010 року в даній справі позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» 63 905,54 Євро заборгованості за кредитним договором, що еквівалентно 756 028,10 грн станом на дату прийняття рішення.
04 вересня 2017 року ПАТ «Кристалбанк» звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
В обґрунтування вимог заяви банк зазначав, що 25 травня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Кристалбанк» був укладений договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), відповідно до умов якого ПАТ «Кристалбанк» набуло всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно з Реєстрами відступлених прав вимоги від 25 травня 2017 року, зокрема, за кредитним договором та договором поруки, які були укладені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року, заяву ПАТ «Кристалбанк» задоволено, замінено стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПАТ «Кристалбанк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів № 2-170/2010, виданих Черкаським районним судом Черкаської області відносно боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Суди виходили з того, що звернення правонаступника кредитора з заявою про надання йому статусу кредитора відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України, а тому наявні правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження.
23 листопада 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила скасувати їх як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та не ґрунтуються на обставинах справи.
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі документів, на підставі яких до ПАТ «Кристалбанк» перейшло право вимоги за кредитним договором та договором поруки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Відзив на касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходив.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2010 року в даній справі стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 63 905,54 Євро, що еквівалентно 756 028,10 грн заборгованості за кредитним договором від 06 березня 2006 року № 010/02-2/087-06.
Постановами державного виконавця ВДВС Черкаського районного управління юстиції від 18 грудня 2013 року та 15 серпня 2013 року відкрито виконавчі провадження № 41295478 та № 39391330 щодо боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно.
Постановами державного виконавця ВДВС Черкаського районного управління юстиції від 21 березня 2013 року та 22 березня 2013 року виконавчі листи повернуто стягувачеві.
24 травня 2017 року між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ПАТ «Кристалбанк» укладений договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ «Кристалбанк» набуває всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно з Реєстром відступлених прав вимоги від 25 травня 2017 року та Реєстром договорів поруки, права за якими передаються, від 25 травня 2017 року, зокрема, за кредитним договором від 06 березня 2006 року № 010/02-2/087-06, укладеним між ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», і за договором поруки від 06 березня 2006 року № 010/02-2/087-06п, укладеним між ОСОБА_6 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
04 вересня 2017 року ПАТ «Кристалбанк» звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Відповідно до пункту 1 чатсини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є однією з підстав заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Заінтересована особа має право звернутися до суду із заявою про заміну стягувача її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина п'ята статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на 04 вересня 2017 року).
Ураховуючи викладене, обґрунтованим є висновок судів про наявність правових підстав для задоволення заяви ПАТ «Кристалбанк» і заміни стягувача.
Безпідставними є доводи ОСОБА_5 щодо відсутності доказів на підтвердження факту передачі документів, на підставі яких до ПАТ «Кристалбанк» перейшло право вимоги за кредитним договором та договором поруки, оскільки в матеріалах справи наявні належним чином посвідчені копії Витягу з Реєстру відступлених прав вимоги від 25 травня 2017 року та Витягу з Реєстру договорів поруки, права вимоги за якими передаються, від 25 травня 2017 року, які підтверджують вказаний факт.
Припинення виконавчого провадження не унеможливлює заміну кредитора у разі відступлення права вимоги, а тому не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_5 в касаційній скарзі на те, що на момент звернення банку з відповідною заявою виконавче провадження було припинене.
Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат