Постанова
Іменем України
12 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 1519/11135/2012
провадження № 61-20632св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4 як правонаступник ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2017 року в складі колегії суддів: Сидоренко І. П., Станкевича В. А., Цюри Т. В.,
У червні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та просила визнати за нею право власності на спадщину в розмірі 5/6 частин квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначала про те, що вона є спадкоємцем за заповітом 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В установлений законом строк спадщину після смерті матері вона прийняла, однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки частки в квартирі в натурі не виділені.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, визнано за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на 5/6 частини квартири АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 є спадкоємицею за заповітом 5/6 частин спірної квартири після смерті ОСОБА_8
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2015 року у зв'язку із смертю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у порядку передбаченому статтею 37 ЦПК України (в чинній на час постановлення ухвали редакції) залучено її правонаступника ОСОБА_4
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2015 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_4, відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд відповідно до статті 1241 ЦК України не врахував право ОСОБА_6 на обов'язкову частку у спадщині.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, встановивши право на обов'язкову частку ОСОБА_6 у спадщині, фактично самоусунувся від вирішення спору по суті та визначення частки позивача у спадщині з урахуванням обов'язкової частки.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2017 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2012 рокускасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 як правонаступника ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 як правонаступником та спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 на 15/24 частин квартири АДРЕСА_1.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_8, якій належало право власності на 5/6 частин спірної квартири, за життя заповіла їх ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_4, однак ОСОБА_6 має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_8
У касаційній скарзі, поданій 03 квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2017 року, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного визначення частки позивача у спадщині.
У касаційній скарзі, поданій 07 квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2017 року, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного визначення частки позивача у спадщині, оскільки він також має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_8
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня та 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
19 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мотивовані тим, що судами обґрунтовано встановлено, що після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина у вигляді 5/6 частин спірної квартири, яку вона заповіла ОСОБА_5 Заповіт є чинним та ніким не оспорювався, тому доводи ОСОБА_6 щодо неправильного визначення апеляційним судом часток у спадковому майні не відповідають встановленим обставинам, матеріалам справи та чинному законодавству України. ОСОБА_7 є онуком, а не сином спадкодавця ОСОБА_8, а тому право на обов'язкову частку у майні ОСОБА_8 на нього не поширюється.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
24 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди встановили, що 01 лютого 1986 році між ОСОБА_8 і ОСОБА_10 зареєстровано шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_8 змінила прізвище на «ОСОБА_8».
20 лютого 1988 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище на «ОСОБА_8».
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 12 серпня 1993 року, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер один із співвласників квартири ОСОБА_13 13 серпня 2009 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 року померли інші співвласники квартири ОСОБА_12 та ОСОБА_8 Частка кожного у праві спільної власності складала по 1/3.
Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_13 є його син ОСОБА_7 та його мати ОСОБА_8 як спадкоємці першої черги, які прийняли спадщину по 1/6 частині спадкового майна кожний.
Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_12 є його дружина ОСОБА_8, яка успадкувала 1/3 частину квартири.
Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 (1/3 + 1/3 + 1/6 = 5/6).
19 серпня 1997 року ОСОБА_8 склала заповіт, яким належну їй частину ізольованої квартири АДРЕСА_1 вона заповіла ОСОБА_5
Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 є її доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які 20 листопада 2010 року звернулися до Сьомої одеської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право власності на майно, яке належало померлій ОСОБА_8, однак їм було відмовлено з підстав того, що у свідоцтві про право власності на житло не визначені частки, які належать кожному із співвласників у вказаній квартирі.
Апеляційний суд установив, що ОСОБА_6 після смерті своєї матері ОСОБА_8 відповідно до статті 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині як повнолітня непрацездатна дочка спадкодавця.
З урахуванням права ОСОБА_6 на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_8, якій належало право на 5/6 частин зазначеної квартири, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_4, у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 належить 15/24 частин спірної квартири, оскільки обов'язкова частка ОСОБА_6 складає 5/24 частин цієї квартири (15/24 + 5/24 + 1/6 = 1).
Повторно переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та правовими нормами, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України (у редакції станом на час розгляду справи судами), правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Вимоги суду касаційної інстанції, що стали підставою для скасування попереднього рішення апеляційного суду, виконано.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 щодо неправильного визначення апеляційним судом часток у праві на спадкове майно, є необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_7 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. ОСОБА_7 не є сином спадкодавця ОСОБА_8, а тому право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_8 на нього не поширюється.
В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В.І. Крат