Постанова
Іменем України
14 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 454/1393/14-ц
провадження № 61-35400св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.
(суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство «Бурка В. В.»,
відповідач - Жовківський районний суд Львівської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В. В.» на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2018 року у складі судді Бойко С. М.,
У травні 2014 року Фермерське господарство «Бурка В. В.» (далі - ФГ
«Бурка В. В.») звернулося до суду з позовом до Жовківського районного суду Львівської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок неправомірних дій.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 29 вересня 2014 року у відкритті провадження відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2015 року ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 29 вересня
2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 29 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2015 року залишено без змін.
У жовтні 2016 року ФГ «Бурка В. В.» звернулося до суду із заявою про перегляд ухвали Сокальського районного суду Львівської області
від 29 вересня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що, відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою), суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що предметом позову є оскарження процесуальних дій суду, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, постановленням Червоноградським міським судом Львівської області ухвали від 30 квітня 2015 року у справі № 454/1440/11, а розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є по суті оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 05 грудня 2016 року заяву ФГ «Бурка В. В.» залишено без задоволення.
У березні 2017 року ФГ «Бурка В. В.» звернулося до суду із заявою про перегляд ухвали Сокальського районного суду Львівської області
від 29 вересня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що у Постанові Верховного Суду України
від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, зазначено, що: «За таких обставин, слід дійти висновку, що належним відповідачем у таких справах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладні на них державою функції правосуддя…». Також заявник стверджує, що встановлені факти у вказаній постанові суперечать фактам, які були покладені в основу ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 29 вересня 2014 року.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 03 липня
2017 року заяву ФГ «Бурка В. В.» залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ФГ «Бурка В. В.» оскаржило її в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 03 липня
2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року (у складі судді Фарини Л. Ю.) провадження у справі за заявою
ФГ «Бурка В. В.» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 29 вересня 2014 року закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвала про відмову у відкритті провадження не є судовим рішенням (ухвалою), яким закінчено розгляд справи, тому не може бути об'єктом перегляду за нововиявленими обставинами, у зв'язку з чим справа підлягає закриттю на підставі статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду заяви).
Не погодившись із вказано ухвалою суду першої інстанції, ФГ «Бурка В. В.» оскаржило її в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2018 року апеляційну скаргу ФГ «Бурка В. В.» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, заявнику запропоновано сплатити судовий збір за звернення з апеляційною скаргою.
У березні 2018 року до апеляційного суду від ФГ «Бурка В. В.» надійшло клопотання, в якому скаржник просив роз'яснити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху щодо визначення розміру судового збору та продовжити йому строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2018 року
у задоволенні клопотання про продовження строку виконання ухвали Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2018 року відмовлено. Апеляційну скаргу ФГ «Бурка В. В.» на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що скаржник не надав докази наявності обставин, які перешкоджають йому виконати вимоги ухвали апеляційного суду від 23 лютого 2018 року, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків слід відмовити. Оскільки ФГ «БуркаВ. В.» у наданий йому строк не усунуло недоліки апеляційної скарги, а саме - не сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги, тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги.
У касаційній скарзі ФГ «Бурка В. В.», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при зверненні до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди за рахунок держави позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
30 липня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2
розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою), ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною особою-підприємцем становила
1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 3 Закону України «Про судовий збір»(у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою)визначено об'єкти справляння судового збору.
Згідно з положеннями пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Із наведеного слідує, що позивачі, які звільнені від сплати судового збору при поданні окремих позовів, та певні категорії осіб незалежно від категорії позову звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних скарг.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням змісту позовних вимог та суб'єктного складу, позивач ФГ «Бурка В. В.» звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції для продовження розгляду справи, а саме для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з частиною шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За викладених обставин ухвала Апеляційного суду Львівської області
від 26 березня 2018 року не може вважатись законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 406 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В. В.» задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В. В. Пророк
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська