Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 128|3409|15-к
провадження № 51-706км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 жовтня 2017 року в кримінальному провадженні № 12015020100000874 щодо
ОСОБА_7 ,
громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Караганди Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 ),
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21 червня 2017 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за підозрою його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, закрито та звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 жовтня 2017 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду-без змін.
Як убачається з ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 20 червня 2015 року близько 21:00, перебуваючи в с. Лука-Мелешківська на ДК «Захисник» біля ділянки № НОМЕР_1 , під час сварки з ОСОБА_6 , стоячи навпроти неї, схопив її руками за плечі вище ліктьового суглобу і стиснувши обома руками, тримав та хитав її вперед і назад, таким чином обмеживши рухи потерпілої в просторі, чим завдав ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та заяві потерпіла, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. При цьому вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що суд першої інстанції затягнув розгляд провадження щодо ОСОБА_7 , створивши перешкоди в доступі її до правосуддя. Вказує, що розгляд кримінального провадження по суті не проводився, а ухвалу апеляційного суду постановлено незаконним складом суду, оскільки в ухвалі до складу суду внесено обвинуваченого та потерпілу. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив потерпілій в задоволенні її клопотання про дослідження доказів. Крім того, звертає увагу, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судові рішення-без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Посилання потерпілої на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження відповідно до вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК Українипередбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч.1 ст. 49 КК України, за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо у разі вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, минуло два роки.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні 20 червня 2015 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке згідно зі ст. 12 цього Кодексу відноситься до злочинів невеликої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за який відповідно до ст. 49 КК України становить 2 роки. На момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_7 передбачений законом строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за цей злочин сплинув.
У судовому засіданні 21 червня 2017 року захисник ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Обвинувачений ОСОБА_7 вказане клопотання підтримав.
Дотримуючись вимог, передбачених статтями 284, 286 КПК України, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закрив вищезазначене кримінальне провадження щодо нього через закінчення строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
При цьому суд відповідно до ст. 372 КПК Українизазначив в ухвалі формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінувалося ОСОБА_7 , суть питання, що вирішується ухвалою; встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення.
Так, суд зазначив, що ОСОБА_7 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії невеликої тяжкості, інкримінований йому злочин було вчинено 20 червня 2015 року, і обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності. Тобто суд установив усі обставини, необхідні для вирішення вказаного питання, та дійшов обґрунтованого висновку про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і закрив кримінальне провадження щодо нього.
Твердження потерпілої ОСОБА_6 , що апеляційний суд усупереч вимогам КПК України відмовив їй у задоволенні клопотання про дослідження доказів, є необґрунтованими, оскільки потерпіла в суді апеляційної інстанції перед початком розгляду справи по суті будь-яких клопотань не заявляла, а її прохання про дослідження доказів в апеляційній скарзі не містило обґрунтування такого дослідження з огляду на положення ст. 404 КПК України.
Не знайшли свого підтвердження і доводи потерпілої про те, що ухвала апеляційного суду постановлена незаконним складом суду, оскільки дані доводи не ґрунтуються на вимогах закону.
Не є предметом дослідження та перевірки касаційним судомі доводи потерпілої про те, що суд першої інстанції затягнув розгляд провадження стосовно ОСОБА_7 , що позбавило її доступу до правосуддя.
Суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу потерпілої, доводи якої є аналогічні доводам її касаційної скарги, та дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є законною, обґрунтованою та вмотивованою. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК України, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказувала потерпіла у своїй касаційній скарзі з доповненнями, Судом не встановлено.
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з доповненнями потерпілої.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 жовтня 2017 щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу з доповненнями потерпілої ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3