Постанова
Іменем України
26 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 583/3749/15-ц
провадження № 61-32937св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач-відповідач-ОСОБА_4,
відповідач-позивач-ОСОБА_5,
відповідач-ОСОБА_6,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_7, комунальне підприємство «Охтирське міжміське бюро технічної інвентаризації», комунальне підприємство Охтирської міської ради Сумської області «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт»,
третя особа-Охтирська міська рада Сумської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6на рішення апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Хвостика С. Г., Семеній Л. І., від 28 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Охтирська міська рада Сумської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити дії; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, комунального підприємства «Охтирське міжміське бюро технічної інвентаризації», комунального підприємства Охтирської міської ради Сумської області «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт», третя особа - Охтирська міська рада Сумської області, про усунення перешкод у володінні та користуванні об'єктами нерухомого майна, знесення самочинно збудованого майна, скасування реєстрації поточних змін у житловому будинку, визнання права власності на нерухоме майно.
Встановив:
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Охтирська міська рада Сумської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що з 1998 року він є власником 55/100 частини житлового АДРЕСА_1 разом з господарськими спорудами, а у вересні 2015 року приватизував земельну ділянку, на якій розташоване це домоволодіння. Інша частина домоволодіння належить на праві приватної власності ОСОБА_5 з 2000 року. ОСОБА_5 та члени її сім'ї постійно чинять перешкоди у вільному користуванні майном, належним йому на праві власності, а саме: не дають користуватись вхідною хвірткою, що розташована праворуч від спільного будинку, поруч з воротами і воротами для в'їзду транспорту, що створює йому великі незручності, оскільки вхідна хвіртка, якою він вимушений користуватись, що розташована ліворуч від будинку, має прохід шириною всього 80 см і великогабаритні речі там неможливо занести. ОСОБА_5 самовільно змінила внутрішній врізний замок на металевій хвіртці і ключів ні йому, ні членам його родини не надає і не дозволяє користуватись хвірткою та ворітьми домогосподарства, між задньою частиною спільного будинку та сараєм «В» побудувала шиферний паркан, а металеву хвіртку біля вказаної огорожі зачинила і не дозволяє користуватися нею. Однак за вказаним парканом розташований люк до вигрібної ями, що належить йому і, таким чином, відповідач унеможливила доступ до вигрібної ями спецмашині для викачки відходів. Крім того, відповідач умисно перенесла дерев'яну бесідку з території, де побудувала цегляний гараж, на територію, біля шиферного паркану і таким чином знову ж таки унеможливлює доступ до вигрібної ями для спецавтомобіля, а також вільному заїзду легкового транспортного засобу їхнього сина. Поблизу сараю «В», який належить йому, відповідач без його дозволу в червні місяці 2015 року поставила металеву решітку, яка унеможливлює доступ до сараю, і крім того, поблизу вказаного сараю створила насип із будівельних матеріалів, які заважають вільному доступу та обслуговуванню сараю. Також, ОСОБА_5 самовільно розібрала належний йому цегляний паркан, позначений в технічному паспорті під цифрою «3», присвоївши собі будівельні матеріали, побудувала без будь-якого дозволу, з порушенням технічних норм, цегляний гараж, перекриття даху якого значним чином виступає на територію подвір'я, унеможливлюючи заїзд до двору великогабаритному транспорту. Вказаний гараж відповідач будувала протягом тривалого часу і ще не ввела його в експлуатацію. Зазначає, що йому на праві власності також належить 55/100 частини літньої кухні, позначеної у технічному паспорті літерою «Ж», та знаходиться на частині двору розділеної шиферним парканом з боку частини будинку належної відповідачам, проте вони з 2015 року не допускають його до цього приміщення, заблокувавши хвіртку вбудовану у цей паркан. Вирішити вказані суперечності мирним шляхом не вдається, що і стало підставою звернення до суду.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати відповідача ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача за її рахунок знести шиферний паркан та дерев'яну бесідку, які розташовані між житловим будинком та сараєм, позначеним в технічному паспорті під літерою «В»; зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод йому та членам його родини у заїзді на територію спільного подвір'я на АДРЕСА_2 транспортними засобами через металеві ворота; зобов'язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача за її рахунок знести самочинно побудований гараж, що знаходиться на місці розташування цегляної огорожі, позначеної в технічному паспорті під позначкою «З»; зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у вільному володінні та користуванні 55/100 частин літньої кухні позначеної в технічному паспорті під літерою «Ж» шляхом розблокування (відкриття) хвіртки між будинком та сараєм «В», яку відповідачі закрили у 2015 році; зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відновити цегляний паркан з білої цегли на місці позначеному в технічному паспорті під позначкою «3» в місці розташування самочинного гаражу; вирішити питання судових витрат.
У грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7, комунального підприємства «Охтирське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Охтирське МБТІ»), комунального підприємства Охтирської міської ради Сумської області «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» (далі - КП «БТІ та АПР»), третя особа - Охтирська міська рада Сумської області, про усунення перешкод у володінні та користуванні об'єктами нерухомого майна, знесення самочинно збудованого майна, скасування реєстрації поточних змін у житловому будинку, визнання права власності на нерухоме майно.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що при придбані у власність частини вказаного будинковолодіння вже був визначений певний порядок користування земельною ділянкою під територію подвір'я та огороду, що склався між попередніми власниками і будь-яких спорів не виникало. В подальшому, у період з 2002 року по 2005 рік подружжя ОСОБА_7 на території подвір'я до житлового будинку прибудували нові житлові приміщення без погодження з нею, як співвласником, та без будь-яких дозволів. На місці, де був розташований дерев'яний паркан, чоловік ОСОБА_5 власними зусиллями встановив паркан з рельєфного шиферу, який технічно залишився там же, де був до цього, хвіртка була влаштована також для вільного проходу (пересування) співвласників будинковолодіння та їх сімей. Але шиферний паркан вище попереднього для обмеження візуального спостереження співвласників один за одним. Також чоловіком ОСОБА_5 на території земельної ділянки до 45/100 частини житлового будинку була установлена бесідка, яка не є об'єктом забудови або нерухомим майном. Дана бесідка нічим не заважає будь кому зі співвласників та членам їх сімей. Потрапляння на територію подвір'я з самого початку заплановане з боку частини будинковолодіння ОСОБА_4 розташовану ліворуч від спільного будинку, де розташована хвіртка, яка на даний час закривається на замок з окремим ключем, яким володіють, користуються та розпоряджуються виключно подружжя ОСОБА_4, через що ОСОБА_5 позбавлена можливості вільного пересування через хвіртку на територію подвір'я. Зазначає, що якщо ОСОБА_4 бажає проникнення на територію подвір'я з боку частини будинковолодіння ОСОБА_5, тобто через ворота із заїздом транспортними засобами, йому заважає паркан посередині подвір'я та бесідка на частині території подвір'я до житлового будинку 45/100 частин власника ОСОБА_5, тоді доречно ініціювати зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод шляхом знесення забудованих приміщень а3 з тамбуром а5, які перешкоджають у здійсненні права користування, надання вільного проходу через хвіртку на територію подвір'я, володіння та користування спорудою за технічним позначенням «В» та зобов'язання видати дублікат ключів від хвіртки (або виготовити за власний рахунок ОСОБА_5.) для використання хвіртки за цільовим призначенням. Крім того, внесення КП «Охтирське МБТІ» змін до технічної документації на будинковолодіння із зазначенням об'єктів нерухомості як об'єктів нерухомості з належними дозволами, є незаконним.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просила усунути порушення і перешкоди у реалізації прав володіння та користування нею, як співвласником 45/100 частин будинковолодіння (домогосподарства) за адресою на АДРЕСА_3, шляхом знесення самочинно забудованого ОСОБА_4 та ОСОБА_7 нерухомого майна у вигляді житлових приміщень загальним позначенням а3 з тамбуром а5, які складаються з тамбуру І (а5) площею 3.0 кв. м, приміщеннями 1-1 площею 8.0 кв. м, 1-7 площею 8.3 кв. м, 1-8 площею 6.3 кв. м, 1-9 площею 2.0 кв. м, які прибудовані на території земельної ділянки загального користування (подвір'я) до 55/100 частин житлового будинку та зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не чинити перешкоди у вільному володінні та користуванні сараєм «В» і хвірткою за позначенням № 2 (розташованої ліворуч від спільного житлового будинку), та передати ОСОБА_5 дублікат ключів (або виготовлення дублікату ключів за власний рахунок ОСОБА_5.) від хвіртки № 2 для використання хвіртки за цільовим призначенням та вільного і на власний розсуд співвласника спільної часткової власності ОСОБА_5 пересування по території подвір'я будинковолодіння (домогосподарства) за вказаною адресою; визнати за ОСОБА_5 право власності, як на складові придбаного нерухомого майна відповідно до договору купівлі - продажу від 22 березня 2000 року, на 45/100 частини цегляного паркану за технічним позначенням № 3, розташованого праворуч від фасадного боку будинковолодіння, та 45/100 частини хвіртки № 2, розташованої ліворуч від фасадного боку будинковолодіння по АДРЕСА_4; визнати незаконною та скасувати реєстрацію КП «Охтирське МБТІ» поточних змін у житловому будинку за вказаною адресою, проведених 29 липня 2005 року щодо переобладнання і перепланування кімнати 1-1 площею 22.7 кв. м у два окремих приміщення 1-3 площею 12.7 кв. м та 1-4 площею 10.7 кв. м, перебудови приміщення 1-2 площею 4.9 кв. м, добудови на території подвір'я до житлового будинку житлових приміщень загальним позначенням а3 з тамбуром а5, які складаються з тамбуру І (а5) площею 3.0 кв. м з приміщеннями 1-1 площею 8.0 кв. м, 1-6 площею 4.5 кв. м, 1-7 площею 8.3 кв. м, 1-8 площею 6.3 кв. м, 1-9 площею 2.0 кв. м без проектно-архітектурних умов та дозволів на переобладнання, перепланування, перебудову та добудову до 55/100 частини житлового будинку, належних на праві власності ОСОБА_4, як спільної часткової власності будинковолодіння за вказаною адресою; вирішити питання судових витрат.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської обл. від 09 червня 2016 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 про знесення самочинно забудованого ОСОБА_4 та ОСОБА_7 нерухомого майна на АДРЕСА_2 Сумської області, у вигляді житлових приміщень загальним позначенням а3 з тамбуром а5, які складаються з тамбуру І (а5) площею 3.0 кв.м., приміщеннями 1-1 площею 8.0 кв. м, 1-7 площею 8.3 кв. м, 1-8 площею 6.3 кв. м, 1-9 площею 2.0 кв. м, які прибудовані на території земельної ділянки загального користування (подвір'я) до 55/100 частин житлового будинку за даною адресою, залишено без розгляду.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 24 жовтня 2016 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково; зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності земельною ділянкою шляхом: зобов'язання ОСОБА_5 за її рахунок знести шиферний паркан та дерев'яну бесідку; зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_4 та членам його родини у заїзді та територію спільного подвір'я по АДРЕСА_5, транспортними засобами через металеві ворота; зобов'язано відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві спільної часткової власності земельною ділянкою шляхом розблокування (відкриття) хвіртки між будинком та сараєм «В»; в іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог, тому позов підлягає частковому задоволенню, в той же час зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 не обґрунтовані належним чином.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 28 березня 2017 року рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2016 року в частині задоволення вимог ОСОБА_4 та розподілу судових витрат змінено, а в частині відмови у задоволені вимог зустрічного позову ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні сараєм літ. «В» та хвірткою - огорожею № 2 скасовано. Викладено абзац 2, 4 резолютивної частини рішення у такій редакції: зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_6, яка перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, шляхом знесення шиферного паркану, встановленого між будинком та сараєм літ. «В», та дерев'яної бесідки літ. «Є» для надання вільного доступу до користування металевими воротами в огорожі № 1 з метою заїзду на територію двору загального користування. Зустрічній позов задоволено частково; зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні сараєм літ. «В» шляхом надання дублікату ключів від навісного замка на дверях цього сараю, та надання вільного доступу до користування хвірткою в огорожі № 2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять скасувати рішення апеляційного суду в частині зобов'язання їх усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення апеляційного суду не оскаржується.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи дійшов односторонніх та передчасних висновків про задоволення позову ОСОБА_4, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
У серпні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із запереченнями на касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у яких просили касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 червня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до статей 112, 113 Цивільного кодексу Української РСР в редакції, яка діяла на час виникнення у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на будинок та господарські будівлі і споруди, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.
Не може бути встановлено такий порядок користування жилим будинком, при якому учаснику спільної часткової власності виділяються в користування тільки непридатні для проживання або підсобні приміщення (підвал, коридор, комора тощо).
Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з спільним майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна.
Кожний учасник спільної часткової власності має право на оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про власність», що діяла на час виникнення у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на будинок та господарські споруди, передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав
Судами установлено, що згідно із договором купівлі-продажу від 26 лютого 1998 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продали, а ОСОБА_4 придбав 55/100 частини житлового будинку із господарчими спорудами що розташовані на земельній ділянці розмірами 910 м2, по АДРЕСА_1 На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок жилою площею 30,3 м2 зазначений під літерами А, а, а4, та надвірні споруди: сарай - літня кухня - Г, літня кухня - Ж, сарай - В, огорожа - № 1-3, колодязь № 3 - к.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 березня 2000 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_5 придбала 45/100 частини житлового будинку із господарчими спорудами що розташовані на земельній ділянці Охтирської міської ради, по АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок жилою площею 48,2 м2 зазначений під літерами А,а,а4, та надвірні споруди: сарай - л. кухня - Б, літня кухня - Ж, сарай - В., огорожа - №1-2, колодязь № 3.
Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) та свідоцтва про право власності від 28 вересня 2015 року ОСОБА_4 є власником 55/100 частини земельної ділянки на АДРЕСА_1
Згідно із витягом із ДЗК та довідкою із державного реєстру речових прав ОСОБА_5 є власником 45/100 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1
Отже, і житловий будинок зазначений під літерами А, а, а4, та надвірні споруди: сарай - л.кухня - Б, літня кухня - Ж, сарай - В., огорожа - № 1-2, колодязь № 3, і земельна ділянка на якій ці будівлі розташовані на АДРЕСА_1 перебувають в спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відповідних частках: ОСОБА_4 - 55/100, а ОСОБА_5 - 45/100, без юридичного оформлення виділення цих часток в натурі. Двір біля будинку та господарських споруд перебуває у загальному користуванні.
Матеріалами справи установлено, що сарай літ «В» знаходиться у фактичному користуванні родини ОСОБА_4, замикається на навісний дверний замок, хвіртка в огорожі № 2 замикається з середини на запірний пристрій, а металеві ворота - огорожа №1 також закривається з середини запірним пристроєм. В збудованому шиферному паркані між будинком та сараєм літ. «В» є хвіртка, яка також замикається запірним пристроєм.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 посилаються на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_4, оскільки ним неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Посилається на те, що судом не врахованого того, що спірний паркан установлювався ще у 1975 році, а після 2005-2007 року установлений у зріст людини та не заважав сім'ї ОСОБА_4.
Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_4, оскільки установлено, що встановлення шиферного паркану та дерев'яної бесідки порушують права первісного позивача та співвласника.
Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення без змін.
Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року у справі № 583/3749/15-ц зупинено виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 28 березня 2017 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія поновлює виконання заочного рішення апеляційного суду Сумської області від 28 березня 2017 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,
Постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 28 березня 2017 року.
Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Пророк
В.С. Висоцька
І.М. Фаловська