Постанова
Іменем України
19 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 362/1924/15-ц
провадження № 61-17627св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І,. Крата В. І,.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал банк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року в складі судді Ковбеля М. М. та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року в складі колегії суддів: Волохова Л. А,. Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О.,
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Універсал банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач указував, що 23 липня 2008 року відкрите акціонерне товариство «Універсал банк» (далі - ВАТ «Універсал банк»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк», та ОСОБА_4 уклали генеральний договір про надання кредитних послуг №ВL6730, відповідно до умов якого відповідач отримав ліміт на отримання кредиту в сумі 169 000 доларів США. Цього ж дня відповідач отримав готівку в сумі 100 455,00 доларів США
27 лютого 2014 року позивач та ОСОБА_5 уклали договір поруки, за яким ОСОБА_5 поручилася перед кредитором за виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору.
У зв'язку з тим, що відповідачі умов кредитного договору не виконують належним чином, утворилася заборгованість в сумі 140 946,35 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачів.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в сумі 140 946,35 доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором не виконали, кредит та відсотки не погасили, а тому наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 140 946,35 доларів США.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.
У березні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не перевірили, чи видавались кошти відповідачу, не дослідили, чи має відповідач заборгованість за кредитним договором станом на дату ухвалення рішення та в якій сумі, не врахували часткову сплату заборгованості за кредитом. Крім того, позивач не надав доказів відкриття поточного рахунку на ім'я відповідача, а тому заява про видачу готівки з поточного рахунку відповідача не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем коштів.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року зупинено виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17 квітня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що 23 липня 2008 року банк та ОСОБА_4 уклали генеральний договір про надання кредитних послуг №ВL6730, відповідно до умов якої відповідачу було надано кредит в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 169 000 доларів США, зі строком погашення не пізніше 01 липня 2033 року.
Цього ж дня ОСОБА_4 отримав 100 455,00 доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 27 лютого 2014 року ВАТ «Універсал банк» та ОСОБА_5 уклали договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язувалась відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору позивач 23 січня 2015 року направив відповідачам вимогу про дострокове погашення заборгованості.
Станом на 11 березня 2015 року заборгованість за кредитом становить 140 946,35 доларів США, з яких 129 258,91 доларів США заборгованість за кредитом, 11 685,42 доларів США відсотки за договором та 2,02 доларів США підвищені відсотки.
Відповідності до вимог статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами статей 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням та задатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (статті 553, 554 ЦК України).
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів, яка утворилася у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 належним чином взятих за кредитним договором зобов'язань.
Суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що суди не перевірили, чи видавались кошти відповідачу, що позивач не надав доказів відкриття поточного рахунку на ім'я відповідача, а тому заява про видачу готівки з поточного рахунку відповідача не є належним та допустимим доказом отримання коштів, є безпідставними, оскільки на підтвердження видачі кредитних коштів з поточного рахунку ОСОБА_4 в сумі 100 455 доларів США саме відповідач надав як доказ заяву про видачу готівки, що спростовує зазначені доводи.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суди не перевірили факту видачі коштів відповідачу, не врахували часткову сплату ним заборгованості за кредитом, були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.
Розмір заборгованості за кредитним договором ОСОБА_4 не спростував, а самі по собі посилання на часткову сплату кредитної заборгованості не заслуговують на увагу як не підтверджені належними та допустимими доказами.
Інші доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх судових інстанцій стосовно встановлення обставин справи та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Керуючись статтями 400, 401, 409, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В.І. Крат