Постанова
Іменем України
28 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 2610/10285/2012
провадження № 61-26402 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник-ОСОБА_4,
заінтересовані особи: старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Малівська Наталія Іванівна, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. К., Кулікової С. В., від 13 листопада 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_4, заінтересовані особи: старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Малівська Наталія Іванівна, ОСОБА_6, про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Встановив:
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою заінтересовані особи: старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві) Малівська Н. І., ОСОБА_6, про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Скарга мотивована тим, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року з ОСОБА_6 на користь заявникастягнуто 132 636,00 грн та видано виконавчий лист, який пред'явлений до виконання. 29липня 2015 року отримано копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 березня 2016 року. Посилається на те, що рішення суду не виконано, постанова державного виконавця є неправомірною та підлягає скасуванню на тій підставі, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не в повному обсязі здійснювались виконавчі дії для виконання рішення суду та отримання стягнутих сум.
Таким чином, просила постанову старшого державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві МалівськоїН. І. від 30 березня 2015 року про закінчення виконавчого провадження визнати неправомірною та скасувати, а бездіяльність державного виконавця визнати незаконною; зобов'язати старшого державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві Малівську Н. І. продовжити виконавче провадження за виконавчим листом за № 2610/10285/2012, що виданий Шевченківським районним судом м. Києва 29 листопада 2013 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року скаргу задоволено частково; визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Малівської Н. І. від 30 березня 2016 року про закінчення виконавчого провадження (ВП № 43119476). У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем здійснено не всі можливі дії направлені на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року про стягнення коштів, а законом не передбачені підстави для зобов'язання державного виконавця продовжити виконавче провадження, тому скаргу підлягає частковому задоволенню.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону. В частині задоволення скарги ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалася.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за її відсутності, без належного повідомлення про розгляд справи, оскільки рекомендований лист апеляційного суду з повідомленням про розгляд справи 13 листопада 2017 року було отримано ОСОБА_4 лише 15 листопада 2017 року.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 травня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною третьою статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 169 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У справі, що переглядається установлено, що у жовтні 2016 року ОСОБА_4 оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року.
У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_4 про розгляд апеляційної скарги, призначений апеляційним судом на 13 листопада 2017 року, оскільки матеріали справи містять лише повідомлення від 30 жовтня 2017 року № 22-ц/796/11682/2017 про розгляд справи 13 листопада 2017 року (а. с. 164), однак не містять даних про вручення вказаного повідомлення ОСОБА_4
Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що Апеляційний суд м. Києва порушив норми процесуального права під час розгляду зазначеної вище скарги, оскільки ним не було належним чином повідомлено ОСОБА_4 про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 411та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,
Постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Пророк
В.С. Висоцька
І.М. Фаловська