Постанова
Іменем України
31 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 754/9059/16-ц
провадження № 61-44679 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4;
суб'єкт оскарження - державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черуха Олександр Миколайович;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,
У лютому 2018 року ОСОБА_4звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Деснянський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) Черухи О. М.
Скарга мотивована тим, що 30 серпня 2017 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 754/9059/16-ц про поновлення її на посаді лікаря-стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва (далі - КНП ««Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва).
16 лютого 2018 року вона дізналась з листа Департаменту охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації від 09 лютого 2018 року № 061/1774/06 про те, що виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Деснянським районним судом м. Києва, від 30 серпня 2017 року про поновлення її на роботі, закінчено.
Проте поновлення її на роботі не відбулось, оскільки вона отримала копію наказу від 31 жовтня 2017 року № 216 про поновлення її на роботі лише 06 листопада 2017 року, фактично до роботи не приступила, а наказом від 07 листопада 2017 року № 222 її було звільнено з роботи за прогул на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визнати неправомірними дії державного виконавця Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Черухи О. М. щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження у справі про поновлення її на посаді лікаря стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району; скасувати постанову про закриття виконавчого провадження; зобов'язати відновити виконавче провадження № 54600583, відкрите згідно з рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року про поновлення її на зазначеній посаді.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року у складі судді Клочко І. В. скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Деснянський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Черухи О. М. по виконавчому провадженню № 54600593 при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 січня 2018 року. Скасовано постанову державного виконавця Деснянський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Черухи О. М. по виконавчому провадженню № 54600593 про закінчення виконавчого провадження від 19 січня 2018 року. У решті вимог скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що копія наказу від 31 жовтня 2017 року № 216 про поновлення з 01 листопада 2017 року на роботі була направлена ОСОБА_4 01 листопада 2017 року та отримана нею 06 листопада 2017 року, тобто фактичного допущення ОСОБА_4 до роботи не відбулось, акту про фактичне допущення ОСОБА_4 до роботи державним виконавцем не було складено. Тобто державним виконавцем не перевірено фактичне допущення ОСОБА_4 до роботи, а тому дії державного виконавця Черухи О. М. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження є неправомірними.
Постановою апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року апеляційну скаргу КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, яке не брало участі у справі, задоволено. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, з урахуванням змін, внесених постановою апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу від 31 жовтня 2017 року № 216 про поновлення на роботі відмовлено. Визнано незаконним наказ від 07 листопада 2017 року № 222 про звільнення ОСОБА_4 з роботи й поновлено її на роботі, стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 18 990 грн 40 коп. та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Таким чином, законність видання наказу від 31 жовтня 2017 року № 216 про поновлення ОСОБА_4 на роботі та виконання підприємством рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року була предметом перевірки районного суду під час вирішення спору, за результатами розгляду якого визнано доведеним виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_4 на роботі, а розірвання трудового договору згідно з наказом від 07 листопада 2017 року № 222 визнано незаконним. Крім того, районний суд, не притягнувши до участі у справі КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва у якості заінтересованої особи, як учасника виконавчого провадження, допустив порушення його прав та інтересів.
У вересні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що копія наказу від 31 жовтня 2017 року № 216 про поновлення з 01 листопада 2017 року на роботі була направлена їй 01 листопада 2017 року та отримана нею 06 листопада 2017 року, тобто вона не мала можливості приступити до роботи, оскільки не була ознайомлена з наказом від 31 жовтня 2017 року № 216. Фактичного допущення її до роботи не відбулось, а наказом від 07 листопада 2017 року № 222 її було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул, розрахунок з нею проведено не було, трудову книжку не видано. Вважала рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Державним виконавцем не перевірено фактичне допущення її до роботи, а тому дії державного виконавця Черухи О. М. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження є неправомірними.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 до КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано накази директора КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва від 06 червня 2016 року № 126 та від 23 червня 2016 року № 150 про накладення на ОСОБА_4 дисциплінарних стягнень у вигляді догани. Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва від 29 червня 2016 року № 155-к про звільнення ОСОБА_4 з посади лікаря-стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_4 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва. Стягнуто з КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 53 136 грн 60 коп. та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
31 серпня 2017 року старший державний виконавець Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Черуха О. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 54600593 та направив копію постанови про відкриття виконавчого провадження її учасникам.
Актами від 08 вересня 2017 року, 15 вересня 2017 року та 18 жовтня 2017 року державним виконавцем Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ЧерухоюО. М. встановлено, що рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_4 відповідно до рішення суду не виконано, наказ про поновлення на роботі ОСОБА_4 після прийняття судом рішення не видано.
07 листопада 2017 року ОСОБА_4 звернулась до начальника Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві із заявою про те, що 06 листопада 2017 року виявила в поштовій скриньці повідомлення про поштове відправлення, з якого дізналась про те, що наказом директора КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва ОСОБА_6 від 31 жовтня 2017 року її поновлено на роботі з 01 листопада 2017 року.
09 листопада 2017 року до Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києвінадійшов лист КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва з проханням закрити виконавче провадження № 54600593 від 31 жовтня 2017 року, так як 31 жовтня 2017 року підприємство поновило ОСОБА_4 на роботі, додано копію наказу від 31 жовтня 2017 року № 216 та копію трудової книжки ОСОБА_4
19 січня 2018 року старшим державним виконавцем Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Черухою О. М. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 54600593.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, з урахуванням змін, внесених постановою апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу від 31 жовтня 2017 року № 216 про поновлення на роботі відмовлено. Визнано незаконним наказ від 07 листопада 2017 року № 222 про звільнення ОСОБА_4 з роботи й поновлено її на роботі, стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 18 990 грн 40 коп. та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із пунктом 9 частини третьої статті 124 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, апеляційний суд, вірно застосувавши наведені вище норми права, встановивши, що законність видання наказу від 31 жовтня 2017 року № 216 про поновлення ОСОБА_4 на роботі та виконання підприємством рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року про поновлення ОСОБА_4 на роботі була предметом перевірки при ухваленні рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, з урахуванням змін, внесених постановою апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2018 року, яким визнано доведеним виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_4 на роботі (частина четверта статті 82 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем було дотримано вимог статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому суд дав належну правову оцінку наданим сторонами доказам, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги є безпідставними.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк