Номер провадження: 22-ц/785/7113/18
Номер справи місцевого суду: 1519/12758/2012
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Громік Р. Д.
13.11.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Старший державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Моргун О.В. звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з поданням про вирішення питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_2, вмотивовуючи своє подання тим, що на виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження № 53566973 з виконання виконавчого листа № 1519/12758/2012, виданого 24.09.2013 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ПроКредитБанк» заборгованості у розмірі 120573,32 грн., в ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржника не виявлено за адресою реєстрації, зазначеної у виконавчому листі, майно та кошти, на які згідно із законом можливо звернути стягнення, належні боржнику не виявлені, що підтверджується актом державного виконавця. За весь період знаходження виконавчого документу на примусовому виконанні у Відділі, боржником жодного разу не було надано інформації про сплату боргу, та жодного разу на виклик до державного виконавця боржник не з'явився. На час розгляду справи у суді першої інстанції виконавче провадження триває та не закрито, судове рішення не виконано.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018 року подання старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Моргуна О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 задоволено. Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований: АДРЕСА_1) у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до моменту фактичного виконання ним зобов'язань згідно виконавчого листа № 1519/12758/2012 виданого 24.09.2013 року Малиновським районним судом м. Одеси.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, 17 серпня 2018 року ОСОБА_2 в особі свого представника звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що факт ухилення боржника від виконання кредитного зобов'язання не підтверджується жодними доказами; 24 квітня 2018 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, а виконавче провадження закрито.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Пунктом 1 розділу XIII «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, в яку були внесені зміни та доповнення 29 вересня 2016 р. № 2832/5, передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
До подання державного виконавця додаються належним чином завірені копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов'язань боржником тощо.
Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Отже, державний виконавець повинен довести факти умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань.
Стаття 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Частиною 3 ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Наведений вище аналіз норм вказує на те, що тимчасове обмеження особам (боржникам) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, можливе на підставі судового рішення за поданням державного виконавця.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З подання державного виконавця вбачається, що на примусовому виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження № 53566973 з виконання виконавчого листа № 1519/12758/2012, виданого 24.09.2013 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ПроКредитБанк» заборгованості у розмірі 120573,32 грн.
Наявність у особи невиконаних зобов'язань, що покладені на нього судовим рішенням є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими для виконання по всій території України.
Боржником ігноруються вимоги державного виконавця щодо сплати боргу та виконання рішення суду, яке є обов'язковим для виконання.
Оскільки сума боргу не була погашена, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.
Крім того, згідно листа Державної міграційної служби України від 12.03.2018р. громадянину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, видано 10.01.2013 року паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 строком дії до 10.01.2023 року, органом 5102
Згідно п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що запобігання та недопущення в'їзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України покладено на Державну прикордонну службу України.
Пункт 2 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24 березня 2008 року № 261/2008, щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 р. № 25-32/463 № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.
Дійсно, 24 квітня 2018 року державним виконавцем була винесене постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з тим, що у ОСОБА_2 за адресою, вказаною у виконавчих документах боржник фактично не знаходиться, а також відповідно до довідок реєструючих установ майна належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення для погашення боргу не виявлено.
Вказана постанова не є документом, який свідчив би про закриття виконавчого провадження, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Також судова колегія звертає увагу на те, що ОСОБА_2 змінював місце мешкання та не повідомляв суд про вказаний факт, що можна вважати як факт ухилення боржника від виконання судового рішення.
Таким чином, твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели б до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм процесуального права, а вимоги скаржника про скасування вказаної ухвали районного суду не основані на законі і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 26.11.2018 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
П.М. Черевко