Справа № 635/1009/18
Провадження № 22-ц/818/1230/18
27 листопада 2018 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Тичкової О.Ю.,
суддів - Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області, ухвалене 27 квітня 2018 року в складі судді Панас Н.Л.,
встановив:
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_3 у розмірі 3000 грн., починаючи зі дня звернення до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Також просила допустити рішення суду в межах стягнення за один місяць до негайного виконання.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, який був розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2015 року. Від цього шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. З листопада 2017 року вони з відповідачем шлюбних відносин не підтримують, мешкають окремо. З цього часу відповідач будь - якої допомоги на утримання дітей не надає.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 та сина - ОСОБА_3 у розмірі 3000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 лютого 2018 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 704 грн. 80 коп. судового збору на користь держави.
В поданій 20 червня 2018 року апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розглядаючи справу без повідомлення відповідача суд порушив права останнього на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи. Відповідач не міг повідомити суд про адресу свого місця проживання у зв'язку з тим, що не знав про судовий розгляд справи. Судом не враховано, що він доглядає за своєю дитиною ОСОБА_3, приймає активну участь у її вихованні та розвитку, купує одяг, іграшки. Стосовно сина ОСОБА_3 він подав позовну заяву про визначення батьківства, оскільки дитина була народжена після фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. Дохід відповідача становить 3990 грн. на місяць, тому стягнення 3000 грн. аліментів суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області Котелевець А.В. від 13 липня 2018 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2018 року (а.с. 58-59).
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.
Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Харківської області ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.
03 жовтня 2018 року вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 передано до Харківського апеляційного суду.
Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено колегію суддів Харківського апеляційного суду із головуючим суддею (суддею-доповідачем) Тичковою О.Ю. (а.с. 66).
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції та викладених в апеляційній скарзі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання двох дітей. З урахуванням стану здоров'я дітей, матеріального стану та стану здоров'я відповідача, того що він офіційно не працює, інших непрацездатних або неповнолітніх утриманців не має суд вважав, що стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 3 000 грн. щомісячно.
Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого 14 листопада 2011 року Веселівською сільською радою Харківського району Харківської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 14 листопада 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.3).
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2015 року шлюб між сторонами розірвано, встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинено у квітні 2014 року (а.с.4).
Сторони мають малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 14 жовтня 2011 року Веселівською сільською радою Харківського району Харківської області, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 27 травня 2015 року виконкомом Веселівської сільської ради Харківського району Харківської області (а.с.5-6).
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з листопада 2017 року вони з відповідачем шлюбних відносин не підтримують, мешкають окремо. З цього часу відповідач допомоги на утримання дітей не надає, подарунків не дарує, одяг не купує.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 141 СК України батьки мають рівні права і обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Положеннями статті 183 СК України передбачено, що розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частини 1, 2 статті 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статті 183, 184 СК України.
Відповідно до ст. 182 СК України, в редакції на час ухвалення судового рішення, при визначенні розміру аліментів суд враховує: При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання двох малолітніх дітей у твердій грошовій сумі. Проте при визначенні розміру аліментів судом не враховано положень ст. 182 СК України.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року у ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_5, яку відповідач зобов'язаний утримувати (а.с. 35).
З довідки про доходи Приватного підприємства «Никифоров» від 23 травня 2018 року вбачається, що за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року середній дохід ОСОБА_2 становив 3990 грн. (а.с. 36).
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у розмірі 3000 грн., тобто по 1500 грн. на двох малолітніх дітей, не відповідає вимогам ст. 182 СК України.
Суд апеляційної інстанції враховує обставини, що мають істотне значення для справи.
Згідно Закону України № 2246-VIII від 07 грудня 2017 року «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з 01 січня 2018 року становить 1492 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років - 1860 грн.
Беручи до уваги, що батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, тобто обоє батьків: як батько так і мати, мають рівні обов'язки щодо утримання дитини, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, наявність у відповідача іншої дитини, колегія суддів вважає, що необхідним і достатнім розміром аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дітей є аліменти у розмірі 1000 грн. на кожного з двох дітей щомісяця, який є не меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За таких обставин, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1500 грн. щомісяця до 1000 грн. щомісяця на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
При ухвалені судового рішення колегія суддів враховує, що відповідно до частини третьої статті 70 Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Посилання ОСОБА_2 на те, що розгляд справи без його належного повідомлення порушує його права висновків суду не спростовують.
28 лютого 2018 року судом першої інстанції з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області були отримані відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця мешкання відповідача (а.с. 14). Згідно наданої відповіді ОСОБА_2 з 26 березня 2003 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 03 березня 2018 року позов був прийнятий до провадження суду і призначений до розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Відповідачеві був наданий п'ятнадцятиденний строк зі дня отримання ухвали на подання письмового відзиву на позов (а.с. 15-16).
Відповідно до вимог п.1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
30 березня 2018 року пакет документів, що надсилався відповідачеві повернувся до Харківського районного суду Харківської області у зв'язку з закінченням строку зберігання (а.с. 19), а 24 квітня 2018 року з відміткою, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, не проживає (а.с. 20а).
За змістом ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з вимогами ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Довідка виконавчого комітету Тернопільської сільської ради № 13 від 22 травня 2018 року, надана апелянтом в обґрунтування своїх пояснень, підтверджує факт реєстрації ОСОБА_2, а не його фактичного мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 37).
Відповідач не повідомляв суд про зміну місця проживання, суд не мав відомостей щодо офіційної електронної адреси відповідача та у суду була відсутня можливість сповістити відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення, тому відповідно до вимог ст. 131 ЦПК України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Що стосується доводів відповідача стосовно того, що він утримує доньку ОСОБА_4, то колегія суддів зазначає, що потреби дітей не обмежуються тільки придбанням одягу. Доводи апелянта стосовно того, що він утримує доньку ОСОБА_4, належними та достатніми доказами по справі не підтверджено. Позивач обґрунтовувала позовні вимоги тим, що відповідач не надає утримання дітям з листопада 2017 року. Надана в обґрунтування апеляційної скарги копія накладної від 03 вересня 2016 року та копія товарного чеку від 13 серпня 2017 року не свідчать про належне утримання відповідачем доньки ОСОБА_4. Інші надані апелянтом копії накладних взагалі не містять дат придбання товарів та не свідчать, що придбані товари були спрямовані саме на утримання його доньки ОСОБА_4 (а.с. 42-46).
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині зменшення розміру аліментів, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 на утримання дітей з 3000 гривень до 2000 гривень щомісячно.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2018 року змінити.
Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 3000 гривень на двох дітей до 1000 грн. щомісяця на кожну дитину, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 лютого 2018 року та до досягнення дітьми повноліття.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2018 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко