Провадження № 11-кп/803/463/18 Справа № 192/324/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 листопада 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши 09 листопада 2018 року у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року, якою було відмовлено в задоволені клопотанні захисника ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , -
За цією ухвалою суду було відмовлено в задоволені клопотанні захисника ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , мотивоване тим, що засуджений, за весь період відбування покарання має одне стягнення за порушення режиму утримання, застосоване до нього 24 грудня 2014 року. Згідно наявних в особовій справі характеристик засуджений за весь період відбування покарання характеризувався задовільно, вину у вчиненому злочині не визнає, не приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не приймає участь в роботі самодіяльних організацій, в реалізації програм диференційованого виховного впливу, в зв'язку з чим, суд, не може визнати поведінку засудженого сумлінною, а тому суд, оцінивши в сукупності досліджені докази, зазначив, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник в інтересах засудженого подав апеляційну скаргу, в якій просить застосувати до засудженого ст. 81 КК України.
В обґрунтування зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального права. Зазначає, що засуджений ОСОБА_7 відбув понад трьох чвертей строку покарання. Також вказує на те, що засуджений ОСОБА_7 отримав єдине стягнення 24 грудня 2014 року з дня відбуття якого вже пройшло більше двох років то останній визнається таким, що немає стягнення на сьогоднішній день. Також вказує на те, що судом не було враховано той факт, що у засудженого відсутні стягнення, є задовільні характеристики, дотримання встановлених правил поведінки та розпорядку дня, не конфліктність, приймає участь у виконанні робіт із благо устрою установи, дбайливо ставиться до майна, а також наявності 3 групи інвалідності, а також тяжкого захворювання.
Вислухавши захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст. 81 КК України).
За змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов'язком суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 правильно та об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого, його поведінку за весь час відбуття покарання його відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених, та дійшов до правильного висновку про відсутність переконливих доказів, які б в своїй сукупності свідчили про доведеність виправлення засудженого та відсутність передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 перебуваючи в місцях позбавлення волі з 2011 року, та за час перебування в ДУ “Солонянська виправна колонія (№ 21)” знаходиться з 05.01.2017 року. За час відбування покарання характеризується посередньо, стягнень та заохочень не має. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться задовільно. Не бере участь в організаційно виховних заходів, які проводяться в установі, не прагне підвищення свого загальноосвітнього та професійно-технічного рівня, не бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу а також не проявляє соціально корисну активність в організації роботи.
Посилання захисника в апеляції, на те, що у засудженого відсутні стягнення, є задовільні характеристики, дотримання встановлених правил поведінки та розпорядку дня, не конфліктність, приймає участь у виконанні робіт із благо устрою установи, дбайливо ставиться до майна а також тяжкого захворювання, само по собі не є підставою для застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення, оскільки це є безпосереднім обов'язком засудженого, щодо перебування в умовах ДУ “Солонянська виправна колонія (№ 21)”
Крім того, посилання захисника на наявність у засудженого 3 групи інвалідності, не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається із відповіді на адвокатський запит (а.с. 7) вбачається, що захворювання наявні у засудженого ОСОБА_7 не підпадають до Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання згідно спільного наказу МЮУ та МОЗ від 15.08.2014 року № 1348/5/572 “Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, зареєстрованого в МЮУ 20.08.2014 року за № 990/25767.
Беручи до уваги ступінь, тяжкість вчиненого засудженим кримінального правопорушення, встановлених вище обставин, характеристики на засудженого, колегія суддів вважає, що поведінка ОСОБА_7 не свідчить про виправлення останнього, а доводи викладені в апеляційній скарзі захисника в інтересах засудженого не є достатньою правовою підставою для його умовно-дострокового звільнення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність оскаржуваного рішення та не вбачає підстав для його скасування з викладених в апеляційній скарзі мотивів.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року, якою було відмовлено в задоволені клопотанні захисника ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4