Провадження № 22-ц/803/985/18 Справа № 201/5885/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
20 листопада 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання недійсним кредитного договору,-
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Райффазйзен Банк Аваль», визначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Інспекцію з питань у справах захисту прав споживачів в Дніпропетровській області, про визнання недійсним кредитного договору від 28.08.2008р. № 014/152283/3181/74.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.08.2008р. він уклав із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір № 014/152283/3181/74, на підставі якого отримав кредитні кошти у розмірі 42 750 доларів США.
Вважає, що банком порушені вимоги Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою НБУ від 14.08.2003р. № 337, План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений постановою Правління НБУ від 17.06.2004р. № 280, Правила використання готівкової іноземної валюти і території України, затверджених постановою Правління НБУ №200 від 30.05.2007р., при виданні кредитних кошти як грошового переказу, а не з поточного рахунку. Зазначає, що за вимогами вищевказаних нормативних актів, кредит у валюті видається лише з поточного рахунку клієнта. Проте договір на відкриття поточного рахунку в іноземній валюті він не відкривав. Це ставить під сумнів правомірність дій банку щодо здійснення банківських операцій в іноземній валюті та нарахування процентів за користування кредитними коштами взагалі.
Крім того, у порушення ст. 11 Законі України «Про захист прав споживачів», п. 2.1., 3.1., 3.2., 3.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджений постановою Правління НБУ від 10.05.2007р. №168, банком не надана інформація у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), про процентну ставку та порядок обчислення процентних доходів, про комісії (тарифи) банку.
Вважає, що кредитний договір містить умови, які є несправедливими, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, але брак знань не дозволив йому пересвідчитися у цьому.
З огляду на викладене, кредитний договір укладений із порушенням вимог діючого на той момент законодавства, що стосувалися даного виду правочинів, а тому просить суд визнати його недійсним в силу ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Ухвалою суду від 24.10.2016р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати - а.с. № 70) здійснено заміну третьої особи, а саме замінено Інспекцію з питань у справах захисту прав споживачів в Дніпропетровській області на Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 14.12.2016р. по справі була призначена судова економічна експертиза, провадження по справі було зупинено (а.с. № 86).
Після надходження до суду 27.04.2017р. висновку експерта № 15/11.3/2 від 14.04.2017р. ухвалою від 28.04.2017р. провадження по справі було відновлено (а.с. № 106-122, 134).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відсутність або наявність самого по собі договору про відкриття поточного рахунку в іноземній валюті не є підставою нікчемності кредитного договору. Адже правовідносини щодо видачі валюти, обліку заборгованості за кредитом на будь-яких рахунках у банку стосується порядку виконання кредитного договору і не є підставами для визнання його недійсним. Питання про недійсність договору про відкриття та ведення поточного рахунку у валюті позивачем не ставиться. З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що при укладенні оспорюваного кредитного договору банком у відповідності і до вимог п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачу була надана інформація як про умови кредитування так і про сукупну вартість кредиту, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсяізі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивачу не було надано повну інформацію щодо укладеного кредитного договору. Крім того, ухвалюючи рішення по справі суд неправильно оцінив наявні у справі докази та безпідставно не прийняв до уваги висновок експерта.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 19 серпня 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою-анкетою до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на отримання кредиту під заставу в сумі 42 450 доларів США - для придбання житла на вторинному ринку (а.с. № 76).
28 серпня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/152283/3181/74, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позивачеві кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 42 750доларів США на придбання житла зі строком погашення до 22 серпня 2028 року (а.с. № 6 - 12).
Договором обумовлена процентна ставка 13,85 % річних, сплата кредиту щомісячними ануїтетними платежами по 526,95 доларів США до 22 числа кожного місяця, згідно графіку, що є додатком до договору (п.п. 1.1.).
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Установивши, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови, банк надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на ненадання позичальнику інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а так само і на не отримання кредитних коштів як на підставу визнання недійсним вказаного кредитного договору, передбачену частиною першою статті 215 ЦК України та частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими з огляду на таке.
Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту частини першої статті 638 та статті 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно із змістом укладеного сторонами кредитного договору такі умови договором передбачено (а. с. 5-11).
Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що відповідач не ознайомив позивача з інформацією про сукупну вартість кредиту та умови кредитування, оскільки в умовах кредитного договору зазначено особу та місце знаходження кредитодавця, кредитні умови, зокрема, порядок надання кредиту та сплати заборгованості, щомісячну суму платежу та строк внесення чергового платежу і строк його повернення, цільове використання грошових коштів, права та обов'язки сторін і їх відповідальність за невиконання умов кредитного договору.
Отже, спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. В умовах договору міститься повна інформація стосовно умов кредитування, зокрема зазначено: сукупну вартість кредиту, реальну процентну ставку, штрафні санкції та комісії. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та надалі частково їх виконував, що свідчить про згоду ОСОБА_1 з умовами спірного договору.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України
від 10 травня 2007 року № 168 (чинних на час укладення договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-1746цс16.
Також відповідно до п. 6.1. договору надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) на поточний рахунок позичальника. Умови відкриття, ведення та закриття поточного рахунку тарифи та всі суми коштів , які позичальник має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку із отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням визначаються договором про відкриття та ведення банківського рахунку, укладеним між ВАТ «Райффайзенк Банк Аваль» та позичальником.
Згідно із п.п. 6.2., 6.3., 6.4. договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника та сплати комісій кредитору, останній має право самостійно розпоряджатися коштами кредиту відповідно до його цільового призначення, у тому числі дати доручення кредитору на видачу готівки або на безготівковий переказ. Підставою для надання кредиту є кредитна заява, яка оформлюється позичальником відповідно до встановлених кредитором вимог.
Відповідно до п. 4 Глави 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за N 768/8089, видача готівки іноземної валюти фізичним особам здійснюється з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків.
Як видно з матеріалів справи, на підстави заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2008 року на відкриття поточного рахунку «для виплат» між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір № 262011659582 від 21 серпня 2008 року на відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат». Договором передбачено, що банк відкриває поточний рахунок № 262011659582 в USD та виконує операції згідно з розпорядженнями клієнта, за що клієнт сплачує комісію згідно тарифів банку (а.с. № 47).
Спірний договір складається із заяви на кредитування і самого договору із графіком погашення та двох додатків до нього (а.с. № 6 - 12, 44 - 46).
В заяві-анкеті (а.с.№ 46) позивач перед укладанням договору своїм підписом підтвердив, що він у письмовій формі ознайомлений з кредитними умовами, формами кредитування та відмінностями між ними, перевагами та недоліками запропонованих схем кредитування, формами забезпечення, строками та відсотковими ставками, орієнтованою сукупною вартістю кредиту та вартістю послуг з оформлення договору. Зміст умов кредитування йому зрозумілий, ознайомлений з валютними ризиками.
Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а також цей договір тривалий час виконувався.
До того ж відсутність або наявність самого по собі договору про відкриття поточного рахунку в іноземній валюті не є підставою нікчемності кредитного договору. Адже правовідносини щодо видачі валюти, обліку заборгованості за кредитом на будь-яких рахунках у банку стосується порядку виконання кредитного договору і не є підставами для визнання його недійсним. Питання про недійсність договору про відкриття та ведення поточного рахунку у валюті позивачем не ставиться.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що при укладенні оспорюваного кредитного договору банком у відповідності і до вимог п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачу була надана інформація як про умови кредитування так і про сукупну вартість кредиту, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що ухвалюючи рішення по справі суд неправильно оцінив наявні у справі докази та безпідставно не прийняв до уваги висновок експерта, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Твердження апелянта, що банк не надав йому потрібну інформацію при укладенні договору, що призвело до сплати ним додаткових коштів, апеляційний суд відхиляє, оскільки ним а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів яким чином необізнаність вплинула на примушення сплачувати зайві платежі.
А отже позивачем не доведено належними та допустимими доказами свої позовні вимоги.
За таких обставин судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко