27.11.2018 Справа № 756/3115/17
Унікальний номер 756/3115/18
Справа № 2/756/797/18
Іменем України
заочне
27 листопада 2018 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Васалатія К.А.
за участі секретаря Бондаренко Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, інфляційного збільшення заборгованості за договором позики та відшкодування інфляційних збитків та 3 % річних від простроченої суми боргу, -
У березні 2017 р. позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.07.2014 р. відповідач ОСОБА_2 взяв у позивача в борг грошові кошти в розмірі 55000 дол. терміном повернення до 31.12.2014 р. При цьому сторони домовились, що позичені кошти повертаються позивачу у повному обсязі в гривнях в еквіваленті відповідно до курсу встановленого НБУ на момент повернення.
Як вказує позивач, станом на березень 2017 р. гроші відповідачем ОСОБА_2 не повернуті, в телефонній розмові посилався на скрутне матеріальне становище, а тому його заборгованість склала 1485000 грн. по курсу НБУ на 02.03.2017 р., яку позивач і просить суд стягнути.
Також позивач просить суд стягнути із відповідача індекс інфляції на вищевказану суму та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 2423520 грн. та 96301,23 грн.
Тому просить суд стягнути вищевказану заборгованість та судовий збір.
Позивач у судове засідання так і не з'явилась, надіслала свою заяву щодо підтримки позову та винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 також у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.
Суд, дослідивши докази і письмові пояснення, прийшов до висновку щодо можливості винесення заочного рішення на підставі отриманих доказів.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як з'ясував суд, 07.07.2014 р. відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача 55000 дол. США та зобов'язався повернути їх до 31.12.2014 р., про що написав розписку.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За системним аналізом статей 1046-1052 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини, що випливають із договору позики вбачається, що договір позики не характеризується такою понятійною ознакою як борг. Оскільки за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Навпаки ст. 1053 ЦК України дає визначення новації боргу у позикове зобов'язання, де зазначено, що борг може виникати із інших підстав зобов'язального характеру (договір купівлі-продажу, найму майна, або інших підстав).
Як, з'ясував суд, станом на 02.03.2017 р. відповідач ОСОБА_2 так і не повернув грошові кошти позивачу, і його заборгованість 55000 дол. США, що по курсу НБУ складає 1485000 грн.
У відповідності до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом або договором.
Вина не є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов'язання: договором або законом може встановлюватися відповідальність боржника незалежно від його вини. Але, якщо інше не передбачене договором або законом, відповідальність за порушення зобов'язання настає за наявності вини порушника.
Таким чином суд приходить до висновку щодо задоволення в цій частині позову ОСОБА_1
Вирішуючи питання щодо стягнення із відповідача на користь позивача індексу інфляції суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 625 ЦК України розміщена у розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовому висновку Верховного суду України від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14.
Верховний Суд України у Постанові № 10/557-26/155 вказав, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними сплаті кредитору. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу і відсотки річних входять до складу грошового зобов'язання.
Дана рекомендація Верховного Суду України є основою розрахунку інфляційних втрат, що стягуються судами.
Чинне законодавство і судова практика (Вищий господарський суд України в Постановах № 22/378-26/137 та № 18/44) виходять з того, що втрати внаслідок інфляційних процесів за своєю правовою природою не тотожні неустойці (штрафу, пені), їх потрібно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період, і вони є невід'ємною складовою основного боргу. При цьому індекс інфляції враховується при простроченні виконання грошового зобов'язання у всіх випадках і кредитор має право на збереження реальної величини не отриманих своєчасно грошей.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У даній справі спір виник у зв'язку з невиконанням зобов'язання про повернення грошових коштів.
Суд погоджується з приведеним позивачем розрахунком інфляційних нарахувань та 3% річних.
Розраховуючи розмір інфляційної складової у даному конкретному випадку, позивач керувався роз'ясненням, наданим Верховним Судом України від 03.04.1997 року № 62-97р, відповідно до якого для визначення індексу інфляції необхідно перемножити між собою щомісячні індекси, які складають відповідний період прострочки; помножити заборгованість за договором позики на індекс інфляції за період прострочки виконання зобов'язання та поділити на сто, враховуючи той факт, що індекс інфляції визначається у відсотках. Розмір інфляційних збитків буде дорівнювати різницю між сумою боргу з урахуванням індексів інфляції та сумою боргу без урахуванням токової. Щомісячний розмір індексу інфляції є загальновідомою інформацією, яка публікується у офіційних виданнях, зокрема у газеті «Урядовий кур'єр».
Тому з відповідача на користь позивач слід стягнути суму індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 2423520 грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 31.12.2014 р. по 01.03.2017 р. в розмірі 96301,23 грн.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи надані позивачем докази, дослідивши їх в судовому засіданні, проаналізувавши, суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на повне підтвердження заявлених позовних вимог, і їх доводи знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8320 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 15, 16, 526, 536, 610, 625, 1049, 1050 ЦК України, с ст. 12, 19, 42, 81, 89, 141, 263, 265, 274, 279-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_3, який зареєстрований АДРЕСА_1 (і.к. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 07.07.2014 р. у розмірі 1485000 грн., 2423520 грн. індексу інфляції, 3% річних у розмірі 96301,23 грн. та судовий збір у сумі 8320 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Суддя: К.А. Васалатій