Справа № 755/15903/18
"07" листопада 2018 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Карабак Л.Г., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 Кодексу України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №188360 від 25 серпня 2018 року: ОСОБА_1 25 серпня 2018 року о 09 годині 38 хвилин керував автомобілем НОМЕР_1, в м. Києві, по п-ту. Визволителів, 1, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений, про що свідчить розписка останнього про ознайомлення з матеріалами справи від 17 вересня 2018 року, про причини неявки суду не повідомив. Неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавила суд можливості вислухати його пояснення по суті. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавила суд можливості вислухати його пояснення по суті. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Однак, із матеріалів справи вбачається, що при складанні вищезазначеного протоколу не були виконані вимоги, передбачені ст. 256 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 188360 від 25 серпня 2018 року дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає "повторне протягом року вчинення будь якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті".
Повторність правопорушення - це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.
Серед додатків до протоколу міститься роздруківка з офіційного сайту «Судова влада» про наявність в Єдиному реєстрі судових рішень даних про розгляд суддею Дніпровського районного суду м.Києва справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та роздруківка з тож джерела постанови від 20.12.2018 року про притягнення до відповідальності ОСОБИ1 за адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Роздруківки не підписані та не засвідчені належним чином.
Проте зазначені відомості не є відповідно довідкою та судовим рішенням, оскільки вони не містять інформації, яка має значення для вирішення питання про остаточну правову кваліфікацію дій ОСОБА_1
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки кваліфікуюча ознака повторності не підтверджена належними та допустимими доказами
Судове рішення має відповідати вимогам до копії судового рішення, мати відомості про набрання ним законної сили, тощо.
Суд не вправі самостійно збирати докази на користь однієї із сторін провадження, шляхом друку та долучення до справи копії постанови про адміністративне правопорушення, оскільки будь які дії щодо забезпечення доказів мають бути вчинені виключно за клопотанням сторін, крім того, такі дії суду суперечать принципу диспозитівності та ставлять під сумнів неупередженість.
Водночас, працівники поліції процесуально самостійні у збирання доказів та не позбавлені можливості отримати копії судового рішення у встановленому законом порядку.
Крім того, під час оформлення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, не було виконано вимог наказу МВС України № 1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Так протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Однак, у даному випадку, цих вимог законодавства та інструкції не дотримано, адже, в долучених до протоколу поясненнях свідків відсутні дані про встановлення їх особи інспектором поліції, а саме не зазначено документу, що засвідчує особу свідка.
Наведене свідчить, що відповідно до зазначеної вище Інструкції, інспектором поліції було не вірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, не з'ясовано всі обставини справи, для об'єктивного її розгляду, а відтак в матеріалах адміністративної справи наявні суперечливі дані, що позбавляє суд на даній стадії прийняти законне та обґрунтоване рішення. При цьому остаточна правова кваліфікація дій особи, яка притягується до відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не вправі підміняти собою орган у повноваження якого входить складання протоколу та збирання доказів винуватості особи.
Основних положень провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбачених розділом IV КУпАП, повинні дотримуватись не тільки суди, але й посадові особи, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст.ст.254, 255 КУпАП).
Стаття62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
З п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» випливає, що спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників є неприпустимим, у зв'язку з чим практика повернення протоколів про адміністративні правопорушення, які складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення є правильною.
З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим, приходить до висновку про необхідність повернення справи для дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, зокрема привести протокол у відповідність положень КУпАП, та інструкцій, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до суду, адже ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Підстав для закриття провадження по справі на даний час, суд, виходячи з норм ст.ст. 38, 247 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, не вбачає, оскільки дана процесуальна дія не дасть змоги забезпечити виконання норм ст. ст. 1, 6, 7, 23 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», ст.ст. 1, 6, 7, 23, 38, 130, 221, 245, 247, 252, 254, 256, 277, 278, 283 КУпАП, -
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - повернути до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві для усунення вище виявлених судом недоліків та виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя