Справа №:755/8338/18
1-кп/755/1427/18
м. Київ "02" листопада 2018 р.
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
законного представника ОСОБА_6
розглянувши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР № 12018100040003671 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості відносно якого внесені до ЄРДР № 12018100040003671 відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених за ч. 2 ст. 186 КК України.
Прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, зазначивши, що слідчим та прокурором при складанні обвинувуального акту дотримані вимоги закону.
Крім того, прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , зазначивши про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_7 не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду. Одночасно просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_5 , законний представник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 проти призначення обвинувального акту до судового розгляду не заперечували. Крім того, підтримали клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді домашнього арешту.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього документи, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку про необхідність повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186КК України, в зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного:
стаття 291 КПК України визначає перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт. Зокрема, обвинувальний акт обов'язково повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально - правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину.
Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. Судовий розгляд, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Статтею 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.
Дослідивши розділ обвинувального акту «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення», суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Поряд з цим у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено «15.04.2018, приблизно о 00 годині 45 хвилин, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , спільно перебували у кафе «Гараж», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська. 24. Також, у цей час у кафе перебував потерпілий ОСОБА_9 .
В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого ОСОБА_10 ГТ
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зикрадення чужого майна, з метою особистого протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 вступив в злочинну змову з ОСОБА_8 , розподіливши між собою злочинні ролі, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна. Після цього, ОСОБА_9 , а за ним ОСОБА_7 та ОСОБА_11 вийшли з кафе «Гараж».
Далі фактичні обставини кримінального правопорушення органом досудового розслідування викладені неповно, не конкретно, в т.ч. як були розподілені ролі між обвинуваченими, яка роль відводилась ОСОБА_8 .. В обвинуваченні взагалі не зазначено дії обвинуваченого ОСОБА_11 , які утворюють об'єктивну сторону злочину, а саме вчинення відкритого викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого за попередньою змовою групою осіб.
Так, у формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_8 , вказано «… ОСОБА_7 знаходячись поблизу кафе «Гараж», підійшов до потерпілого, обравши об'єктом злочинного посягання майно ОСОБА_9 , підійшов до нього та застосовував відносно потерпілого струм сльозоточивого газу з газового батону, з метою подолання опору потерпілого, після чого останній впав на землю, а ОСОБА_11 в цей час стояв поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою..». Тобто саме по собі спостерігання за навколишньою обстановкою інкримінується ОСОБА_8 ..
У обвинувальному акті, в порушення ст.ст. 91, 92 КПК України не зазначено коли, де та за яких обставин, особи, що обвинувачуються у попередній змові групою осіб домовились про час, місце та спосіб вчинення злочину, не зазначена яка роль кожної особи, чи була спільна мета, умисел.
Порівнюючи розділи обвинувального акту в частині формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у вчиненні, кожного обвинуваченого окремо, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд прийшов до висновку, що обвинувачення є неконкретним, без зазначення всіх необхідних ознак злочину.
За правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Зазначені в обвинуваченні обставини в своїй сукупності не дають повне та чітке уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожному окремо, що у свою чергу не дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Крім того, кожен з обвинувачених має бути поінформованим не тільки про «підстави» обвинувачення, а й про «характер» обвинувачення, тобто про правову характеристику таких дій. І хоча ступінь деталізації обвинувачення може відрізнятися в залежності від обставин справи, обвинуваченому має бути принаймні надана інформація, достатня для повного розуміння пред'явлених звинувачень, для підготовки відповідного захисту (Матточіа проти Італії, пункт 59; Пенєв проти Болгарії, пункти 33 та 42).
Обвинувальний акт має містити відомості і щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
З порівняння розділів обвинувального акта «Фактичні обставини кримінального правопорушення» та «Формулювання обвинувачення» вбачається, що ці розділи містять ідентичну інформацію.
Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п. З ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі "Камасінскі проти Австрії" № 9783/82, п. 79). Крім того. Суд констатував, що положення підпункту "а" п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляд (рішення від 25.03.1999 у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п.52)
Таке ж положення випливає з ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої ВРУ 17.07.1997 р., згідно з якою кожний хто обвинувачується у кримінальному правопорушенні має право бути негайно і детально повідомлений зрозумілою для нього мовою про характер та причини обвинувачення проти нього. У разі пред'явлення не конкретного обвинувачення, що є порушенням права на захист, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування на підставі існуючого закону.
Рішення Європейського суду з прав людини вказує на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі стосовно якої порушено кримінальне провадження, зокрема, в п. 51 рішення від 26.06.2008 року у справі «Ващенко проти України» зазначено, що поняття обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється карного і попереджувального характеру.
Наведений перелік Рішень Європейського суду з прав людини щодо порушення презумпції невинуватості з боку правоохоронних органів не є вичерпним і свідчить про те, що дотримання презумпції невинуватості є вкрай важливим і недотримання якої є наслідком порушення п.2 ст.6 Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року, ст. 62 Конституції України та ст.17 КПК України.
Порушення норм п.5, ч.2 ст.291 КПК України є неприпустимим, а розгляд кримінального провадження з подібними порушеннями КПК України судом першої інстанції з винесенням вироку тягне за собою скасування такого вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.
При цьому, суд враховує і те, що ст. 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення в суді, однак це є правом прокурора, а не обов'язком, при цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, передбачених КПК України.
Виявлені судом вищезазначені порушення кримінального процесуального кодексу перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
При вирішенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченим запобіжного заходу, суд враховує, що відповідно до рішення Конституційного суду України «Конституційний Суд України вважає, що продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 Кодексу, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.
Розглядаючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених, суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких. Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального правопорушення та тяжкість інкримінованих обвинуваченим правопорушень, на даний час існують ризики того, що знаходячись на волі ОСОБА_7 може переховуватися від суду, впливати на свідків, потерпілого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 відсутні.
При вирішенні даного питання, суд враховує такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність або відсутність у обвинуваченого родини й утриманців, постійного місця роботи, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, відсутність або наявність судимостей.
Дослідивши доводи викладенні у клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_8 , суд вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки виходячи з наявних матеріалів, є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, потерпілого, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 3, 29, 177, 291, 314, 315, 331 КПК України, суд
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР № 12018100040003671 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, - повернути прокурору у зв'язку з невідповідністю вимогам КПК України.
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України на 60 днів - до 31 грудня 2018 року.
Застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту на 60 днів - до 05 серпня 2018 року.
Заборонивши ОСОБА_8 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21-00 год. до 07-00 год. ранку наступної доби, без дозволу суду.
Покласти на ОСОБА_8 обов'язки:
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_9 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя