Справа № 755/15151/18
Іменем України
"24" жовтня 2018 р. суддя Днiпровського районного суду м.Києва Марченко М.В., розглянувши справу про адмiнiстративне правопорушення, що надiйшла з управління патрульної поліції в м.Києві про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальності
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
- за ст.173, ст.185 КУпАП,-
встановив:
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №546991 від 06 липня 2018 року, складеного інспектором роти №3 батальйону №3 полку 2 (ОЛб) УПП в м.Києві ДПП рядовим поліції ОСОБА_3 «ОСОБА_2 06.07.2018 року о 21 годині 10 хвилин, за адресою: м.Київ, вул.Алішера Навої, 1 вчинив злісну непокору працівникам поліції, що проявилась в невиконанні законного розпорядження працівників поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП».
Крім того, згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №189564 від 06.07.2018 року складеного інспектором роти №3 батальйону №3 полку 2 (ОЛБ) УПП в м.Києві ДПП рядовим поліції ОСОБА_3 «ОСОБА_2 06.07.2018 року о 21 годині 10 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1, нецензурно виражався в бік працівників патрульної поліції, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП».
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даних адміністративних правопорушень не визнав, при цьому пояснив, що 06.07.2018 року, приблизно о 21 годині 10 хвилин, він повертався додому зі своєю 5-ти річною донькою, попередньо припаркувавши автомобіль на стоянці та направився в бік свого будинку, де побачив автомобіль патрульної поліції з державним номерним знаком 1305, екіпаж 0451, який вже знаходився на паркувальному майданчику. Без будь-яких підстав працівники поліції підійшли до нього та стали вимагати документи, не уточнюючи, які саме документи їм необхідно надати. У відповідь він попросив у працівників поліції пред'явити їх посвідчення, на що останні відмовились та повідомили, що він, порушив правила дорожнього руху, однак, надати якісь докази вчинення порушення правил дорожнього руху вони відмовились, при цьому, намагались перегородити дорогу йому разом з дитиною, яку він тримав на руках. Крім того, працівники поліції викликали на допомогу ще 3 екіпажі, при тому, що вступати у конфлікт з працівниками поліції він наміру не мав, так як переймався за свою дитину. В цей час, до нього підійшов адміністратор автомийки та забрав у нього доньку, щоб вона не налякалась та не бачила дії працівників поліції. Далі, уникаючи конфлікту, він повернувся спиною до працівників поліції та направився до ганку, щоб забрати дитину, при цьому відчув, що хтось із працівників патрульної поліції на нього накинувся, та із застосуванням сили на нього було одягнуто кайданки. На його прохання відпустити його з дитиною працівники поліції не реагували. Поряд з цим, ОСОБА_2, зазначив, що працівники поліції наносили йому численні тілесні ушкодження, та надалі штовхнули на землю, внаслідок чого він втратив свідомість. Далі, після того, як він опритомнів, він неодноразово просив, працівників поліції зателефонувати його дружині, щоб вона забрала дитину, однак його прохання працівники патрульної поліції постійно ігнорували. Також, ОСОБА_2, зазначив, що на місці події збирались сторонні люди, які заспокоювали його дитину, та коли його насильно заштовхнули до автомобілю поліції, він встиг продиктувати номер телефону своєї дружини незнайомому чоловікові, який був присутній під час події, щоб той повідомив його дружину Після цього, працівники патрульної поліції доставили його до Дніпровського УП ГУНП м.Києва, його донька в цей час залишилась зі сторонніми їй людьми. У райвідділі Дніпровського УП ГУНП в м.Києві, йому продовжували наносити тілесні ушкодження, після чого, він потрапив до лікарні на стаціонарне лікування із численними забоями, гематомами та струсом головного мозку.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, ст.245 КУпАП визначає, що завданням адміністративного провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне, з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Крім того, відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням того, що докази мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто бути такими, що не залишать місце сумніву, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Громадянин - це людина, яка належить до певної країни, де вона має відповідний юридичний статус, або співвідносить себе з нею, зокрема, згідно ст. 1 Закону України «Про громадянство» громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (Закон України «Про національну поліцію).
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові "Про судову практику у справах про хуліганство" від 22 грудня 2006 року № 10 узагальнив судову практику щодо розгляду, зокрема, адміністративних справ про хуліганство, і дійшов висновків, що в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені місце, час вчинення і суть дрібного хуліганства (ст. 256 КпАП).
Якщо порушник заперечує факт проступку або оспорює обставини його вчинення, необхідно допитати потерпілого, свідків, витребувати додаткові матеріали.
Однак, у цій сиутації ідентифікувати потерпілих не можливо, так як їх ПІБ у протоколі вісутні, у той же час, порушник заперечує факт проступку.
Згідно протоколу ОСОБА_2 виражався нецензурною лайкою в бік «співробітників поліції», однак на нього складено протокол за ст.185 КУпАП, на думку суду, такі дії є неприйнятними, адже фактично особу намагаються двічі притягнути за одну і ту саму дію, яка мала триваючий характер у часі.
Уточнювати, відредактовувати протокол з цього питання суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі«Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, відповідно ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Щодо питання адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП, а саме за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, то слід ураховувати той факт, що, системний аналіз КУпАП з урахуванням позиці ВСУ висловленої в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2 КпАП)» (надалі - Узагальнення) слідує, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов'язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред'явлене відповідне посвідчення, у зв'язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені, які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився прри виконанні службових обов»язків, однак, у даному випадку, протокол вказаним вимогам не відповідає, оскільки не містить взагалі викладених даних щодо часу, міста, суті правопорушення з урахуванням вищезазначених обставин, адже з нього не можливо встановити, який саме поліцейський висував вимоги та які саме, у зв'язку з чим суд позбавлений змоги перевірити факт того чи є вони законими.
Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що конкретний поліцейський із зазначенням відповідних ідентикованих даних, висував законні вимоги до особи, того дня перебував при виконанні ним службових обов'язків, що прямо суперечить ст. 256 КУпАП. Із матеріалів адміністративної справи не можна зробити однозначного висновку щодо неправомірності поведінки особи, що притягається до адміністративної відповідальності та законності дій працівника поліції.
Разом з тим, пояснення ОСОБА_2 про те, що він не вчиняв дрібне хуліганство та не чинив злісну непокору працівникам поліції є неодноразовими, незмінними та послідовними, які об'єктивно підтверджуються даними з наданого ОСОБА_2 відеозапису, який був досліджений судом ОСОБА_2 не чинив злісну непокору та не містить зафіксованих дій, по вчинення ОСОБА_2 дрібного хуліганства та злісної непокори законному розпорядженню поліцейського.
Крім того, згідно виписки №14254 з Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 09.07.2018 року, ОСОБА_2 встановлено діагноз: струс головного мозку, забій грудної клітини. Забій поперекової ділянки. Садна голови, тулубу та кінцівок, внаслідок чого ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що за відсутності у справі належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дрібного хуліганства та злісної непокори законному розпорядженню поліцейського та порушення громадського порядку, в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.185, ст.173 КУпАП.
За таких обставин провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_2 за ст.185, ст.173 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись вимогами п.1 ст.247, ст.ст.251, 252, 283-285, 289 КУпАП, суддя, -
постановив:
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.185, ст.173 КУпАП на підставі ст.247 п.1 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: