Справа № 755/15023/18
"09" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Гончарук В.П.
за участі секретаря Бодня Є.О.
справу розглянуто без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Пономаренко Віктора Васильовича, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 005283 від 24.09.2018 року,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Пономаренко В.В. про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення мотивуючи вимоги тим, що вона є громадянкою Афганістану та маючи побоювання стати жертвою переслідувань у країні походження прибула до України у 2018 році, звернулася до Управління Державної міграційної служби України у Київській області з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
24.09.2018 року відносно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 203 КУпАП про порушення іноземцями правил перебування в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні та винесено постанову заступником начальника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Пономаренко В.В. про накладання адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
Відповідачем при винесені постанови не було взято до уваги, що позивач перебуває в Україні з наміром отримати притулок чи бути визнаною біженцем. Невідкладно звернутися до Управління Державної міграційної служби України у Київській області позивач не мала змоги , оскільки у зв'язку з значним навантаженням вказаний підрозділ приймає відвідувачів обмежено.
Оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки
винесена посадовою особою з порушенням норм матеріального та процесуального права за відсутності події і складу в діях позивача адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідач заступник начальника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Пономаренко В.В. ухвалу суду від 05.10.2018 року про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження отримав.
13.11.2018 року представником ГУДМС за довіреністю - Посмітною В.В. до суду було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого в задоволенні позовних вимог просила відмовити, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими. Так, 24.09.2018 року о 15 год. за адресою м. Київ вул. Березняківська 4-а було виявлено громадянку афганістану ОСОБА_1 яка тимчасово проживає за адресою АДРЕСА_1. Під час перевірки встановлено , що позивач перебуває на території України з порушенням правил перебування іноземців та осіб без громадянства , а саме проживає без документів на право проживання в Україні . Під час перевірки інформації по особі позивача було встановлено, що ОСОБА_1 станом на 24.09.2018 року з заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту чи для оформлення документів на право проживання на території України до органів ДМС не зверталася, державний кордон через пункти пропуску в період між 06.11.2010 та 24.09.2018 року не перетинала.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою Афганістану, що підтверджується довідкою про особу яка наявна в справі № 2853 про адміністративне правопорушення.
24.09.2018 року Головним спеціалістом ГУ ДМС України в м. Києві Добровольською І.Ю. було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МКМ № 005283 щодо вчинення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, а саме порушення правил перебування в Україні - проживання без документів на право проживання в Україні.
На підставі зазначеного протоколу була винесена постанова від 24.09.2018 року № ПН МКМ 005283 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП у сумі 1700 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
За нормою п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року визначено, що поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця: 1)знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2)наявність ґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3)побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов'язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження наслідок таких побоювань.
Позивачем не було надано суду доказів про звернення до ДМС з заявою про визнання її біженкою або особою яка потребує додаткового захисту чи для оформлення документів на право проживання в Україні.
Порушення позивачем законодавства України про перебування на території держави, невжиття заходів щодо вчинення будь яких дій стосовно легалізації перебування на території іноземної держави станом на час прийняття спірного рішення, свідчить про правомірність прийнятої відповідачем постанови від 24.09.2018 р. № ПН МКМ 005283 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП у сумі 1700 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Пономаренко Віктора Васильовича, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Ухвалив :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Пономаренко Віктора Васильовича, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 005283 від 24.09.2018 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровським районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.