22 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/755/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Шекети М.М., Кобаля О.Є.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі №807/364/18 (рішення ухвалено в м. Ужгороді, у складі головуючої судді Маєцької Н.Д.) за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_4 26.04.2018 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 6 від 16.04.2018 року щодо застосування до ФОП ОСОБА_4 штрафу в розмірі 200 000,00 гривень.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 6 від 16 квітня 2018 року.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не взято до уваги те, що у заяві від 28.11.2017 споживач не заявляє одночасно декілька вимог, а пропонує задовольнити одну з вимог, а саме вимагає здійснити безоплатне усунення недоліків, а у разі неможливості задоволення цієї вимоги - розірвати договір та повернути сплачену за товар грошову суму або обміняти на такий же товар або аналогічний, тобто першочергово вимога ставилась одна - здійснити безоплатне усунення недоліків, яка і була зазначена у вказаній заяві. Щодо розрахункового документа, передбаченого Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» апелянт зазначає, що такий документ подати було неможливо, оскільки ФОП ОСОБА_4 здійснював реалізацію технічно-складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту без застосування реєстратора розрахункових операцій, що підтверджується листом Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 13.08.2018 №7360/10/07-16-14-05-08 про відсутність зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій за ФОП ОСОБА_4, тобто, розрахунковий документ, який лежить у основі оскаржуваного рішення, взагалі не видавався і не міг бути виданим ФОП ОСОБА_4
У судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 30 березня 2018 року посадовими особами органу державного нагляду (контролю) проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання ОСОБА_4 вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів.
За результатами проведення такого заходу складено акт від 30 березня 2018 року, яким встановлено, що 17.11.2017 гр. ОСОБА_5 відповідно до накладної № 3331 від 17.11.2017 придбав твердопаливний котел ZAR.
У зв'язку з виявленням недоліку у придбаному товарі гр. ОСОБА_5 звернувся до ФОП ОСОБА_4 з письмовою вимогою від 28.11.2017 здійснити гарантійний ремонт котла, а у разі неможливості задоволення цієї вимоги - розірвати договір та повернути сплачену за товар грошову суму або обміняти на такий же товар або аналогічний.
На момент перевірки, жодної із поставлених вимог ФОП ОСОБА_4 не задоволив, чим відмовив в реалізації прав споживача, встановлених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
Постановою ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 16 квітня 2018 року до позивача застосовано штраф у розмірі 200000, 00 грн.
Не погоджуючись із даною постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що досліджені судом докази та встановлені обставини справи свідчать про відсутність підстав для притягнення до відповідальності позивача за п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому, відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що споживачем при пред'явленні вимоги було надано позивачу документи, визначені ч. 11 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідач прийняв постанову про накладення штрафу без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня безпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
За змістом ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» однією із підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Як видно з матеріалів справи, захід державного нагляду (контролю) був проведений на підставі звернення фізичної особи та за погодженням Мінекономрозвитку вих. № 3631-06/7924-03 від 26.02.2018.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.
28.11.2017 споживач звернувся із письмовою заявою в якій просив здійснити безоплатне усунення недоліків придбаного у позивача опалювального котла ZAR вартістю 20 000 грн. протягом 14-ти денного строку.
При цьому, споживачем були заявлені й інші вимоги, зокрема заміна товару на такий же товар або аналогічний з числа наявних у продавця (виробника) або розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, що не узгоджується із положеннями абз. 2 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо порядку пред'явлення вимог споживачем.
Колегія суддів звертає увагу на те, що саме звернення споживача від 28.11.2017 року в матеріалах справи відсутнє, а покликання на таке міститься в заяві споживача від 12.12.2017 року, яке було вручено позивачу лише 03.01.2018 року( а.с.27,28).
Частинами 9-11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. Споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.
При цьому, вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. Вимоги споживача щодо технічно складних побутових товарів розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, передбаченого Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
Всупереч наведеному, споживачем не було надано із заявою від 28.11.2017 ні технічного паспорту, ні іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу, як і не надано інших документів, зокрема і розрахункового документа, передбаченого Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Колегія суддів відзначає, що ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» чітко визначено, що пред'явлення вказаних документів покладено саме на споживача.
Разом з тим, суд враховує, що згідно листа виробника товару видно, що вказаний споживачем недолік не є дефектом товару і не може впливати на можливість використання його за призначенням. На це також звернув увагу представник позивача при апеляційному перегляді та пояснив, що жодних дефектів при придбанні котла не було, а наведений споживачем дефект пов'язаний не із недоліками товару, а через його транспортування.
Відповідач при розгляді акту не вжив жодних заходів щодо перевірки об'єктивності висновків та роз'яснень виробника товару щодо наявності чи відсутності недоліків товару.
Суд першої інстанції також вірно зазначив, що позивачем при складенні акту 30.03.2018 неодноразово наголошено на зазначених висновках виробника, однак відповідачем не надано жодного доказу, який би спростував висновки, зазначені виробником товару.
Відповідно до частини 14 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
Частиною 4 статті 17 вказаного Закону встановлено, що споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції. У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).
Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.
Відповідно до абз.1 пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002 року рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 цього Закону.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним та необґрунтованим через відсутність складу правопорушення в діях позивача.
Доводи, що викладені в апеляційні скарзі, жодним чином не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, та не доводять відсутність порушень з боку позивача.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі №807/364/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
А. І. Рибачук
Повне судове рішення складено 27.11.2018