Гусятинський районний суд Тернопільської області
Справа № 596/1902/18
"23" листопада 2018 р.
Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника Копичинської ВК №112 ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в дистанційному провадженні з державною установою «Копичинська виправна колонія (№ 112)» в залі суду в селищі Гусятин клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, до засудження не працюючого, раніше судимого: 27.09.2013 року Турійським районним судом Волинської області за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі. Згідно ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
Засудженого: 27.10.2015 року Ратнівським районним судом Волинської області за ст. ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 70 КК України на 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднано покарання за вироком Турійського районного суду Волинської області від 27.09.2013 року і остаточно призначено покарання у виді 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі, -
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України з тих підстав, що він довів своє виправлення.
В судовому засіданні засуджений підтримав клопотання з підстав наведених у ньому, і просив його задовольнити. Крім того, засуджений показав, що він щиро покаявся в скоєних ним злочинах. Своєю поведінкою та ставленням до праці, довів своє виправлення. Також вказав, що рішення комісії Копичинської ВК №112 про відмову в застосуванні до нього вказаної заохочувальної норми не оскаржував.
Представник Копичинської ВК - 112 в судовому засіданні заперечував щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання останнього, оскільки клопотання є передчасним. Він погоджується з рішенням комісії про те, що засуджений ОСОБА_5 не довів своє виправлення, а тому вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
Прокурор в судовому засіданні висловив думку, що клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання є підставним та його слід задовольнити.
Суд, заслухавши засудженого, представника Копичинецької ВК - 112, думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, матеріали особової справи засудженого та інші представлені адміністрацією колонії документи щодо засудженого, приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 27.10.2015 року був засуджений Ратнівським районним судом Волинської області за ст. ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 70 КК України на 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднано покарання за вироком Турійського районного суду Волинської області від 27.09.2013 року і остаточно призначено покарання у виді 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі
Початок строку відбування покарання 12.01.2016 року.
Кінець строку відбування покарання 12.04.2019 року.
Засуджений ОСОБА_5 відбув 2/3 строку покарання - 12.03.2018 року.
Відповідно до ч. 2, п.2 ч. 3 ст. 81 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до роз'яснень п.п. 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” - умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період-відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, представлених документів на засудженого адміністрацією колонії, зокрема з характеристики на засудженого ОСОБА_5 затвердженої начальником державної установи «Копичинської ВК - 112» 01.11.2018 року, засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі з 18.01.2016 року.
За час утримання в слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, порушень режиму утримання не допускав, заохочень та стягнень не мав.
За час відбування покарання у державній установі «Копичинська виправна колонія (№112)» допустив 2 (два) порушення встановленого порядку відбування покарання, одне з яких у дільниці соціальної реабілітації, яке виразилось у вживанні спиртних напоїв. Однак, після проведеної із ним виховної та профілактичної роботи змінив свою поведінку в кращу сторону, стягнення погашене у встановленому законом порядку. На даний час характеризується посередньо.
За перевиконання норми виробітку на виробництві колонії, сумлінне ставлення до навчання, виготовлення стендів наочної інформації та активну участь у роботах по благоустрою колонії адміністрацією установи 5 (п'ять) разів заохочувався.
У взаємовідносинах із іншими засудженими не конфліктний. До персоналу установи відноситься з ввічливістю. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує роботи по самообслуговуванні, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт по благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці не допускає. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Духовне відродження». Приймав участь у програмі диференційованого виховного впливу «Професія», яку повністю реалізував. У 2017 році закінчив Копичинський навчальний центр (№112) та здобув робітничу кваліфікацію «муляр».
Соціально - корисні зв'язки з рідними підтримує шляхом листування та телефонних розмов, отримує від них посилки. Позову на виконанні за виконавчими листами не має.
За статейними ознаками заохочувальній нормі закону, згідно ст.ст. 100, 101 КВК України, підлягав після фактичного відбуття 1/3 частини призначеного судом строку покарання - 12.02.2017 року.
Постійно - діючою комісією державної установи «Копичинська виправна колонія (№112)» переведений із дільниці ресоціалізації колонії середнього рівня безпеки до дільниці соціальної реабілітації цієї ж колонії (протокол № 22 від 22.09.2017 року).
Постійно - діючою комісією державної установи «Копичинська виправна колонія (№112)» повернений із дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації цієї ж колонії (протокол № 25 від 23.10.2017 року).
За статейними ознаками заохочувальній нормі закону у вигляді заміни не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням, згідно ст. 82 КК України, підлягав після фактичного відбуття 1/2 частини призначеного судом строку покарання - 27.08.2017 року. Постійно - діючою комісією державної установи «Копичинська виправна колонія (№112)», засудженому було відмовлено у застосуванні даної заохочувальної норми закону, згідно поданої ним заяви (протокол № 21 від 08.09.2017 року).
За статейними ознаками заохочувальній нормі закону у вигляді умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, згідно ст.81 КК України, підлягав після фактичного відбуття 2/3 частини призначеного судом строку покарання - 12.03.2018 року. Постійно-діючою комісією державної установи «Копичинська виправна колонія (№112)», (протокол № 06 від 23.03.2017 року), засудженому було відмовлено у застосуванні даної заохочувальної норми закону, як такому, що не довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, особової справи засудженого ОСОБА_5 , останній відбув передбачений п.2 ч.3 ст.81 КК України строк, у зв'язку з чим виникла можливість вирішення питання щодо умовно - дострокового звільнення від призначеного судом покарання.
При цьому, згідно матеріалів особової справи та довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_5 останній за час відбування покарання допустив 2 порушення встановленого порядку відбування покарання, за вчинення яких накладалися стягнення. Одне стягнення достроково знято 15.07.2016 року, а друге погашено у встановленому законом порядку 24.04.2018 року.
За перевиконання норми виробітку на виробництві колонії, сумлінне ставлення до навчання, виготовлення стендів наочної інформації та активну участь у роботах по благоустрою колонії адміністрацією установи 5 (п'ять) разів заохочувався.
Отже, на думку суду за період відбування покарання в державній установі «Копичинська виправна колонія (№112)», наявність заохочень у засудженого за дотримання норм, які визначають порядок, умови відбуття покарання та розпорядок дня установи, факт відбуття останнім необхідної частини призначеного покарання та його поведінка є підставою та достатніми при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_5 ..
Враховуючи вимоги закону, встановлені обставини, позицію прокурора, засудженого про те, що він своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, суд вважає, що матеріали клопотання, особової справи засудженого в своїй сукупності свідчать про досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого та запобігання вчиненню злочинів. Засудженим ОСОБА_5 виконано обов'язкову підставу умовно-дострокового звільнення, останній довів своє виправлення, а тому клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 слід задовольнити.
На підставі наведеного та керуючись ст.81 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким ", ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - задовольнити.
ОСОБА_5 звільнити умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк покарання, який становить 4 (чотири) місяці 19 (дев'ятнадцять) днів.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим у той же строк, з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали буде проголошений о 12 годині 00 хвилин 27 листопада 2018 року.
Суддя-підпис
З оригіналом вірно
Суддя Гусятинського районного суду ОСОБА_1