Справа № 2-о/593/48/2018
"22" листопада 2018 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої -судді Данилів О.М.
при секретарі Паньків М.М.
за участі заявниці ОСОБА_1
захисника Репехи Б.Г.
представника зацікавленої особи
Тернопільського військового комісаріату Балібрух Ю.А. представника Міністерства оборони України Поповича Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бережани в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернулася до Козівського районного суду Тернопільської області із заявою про встановлення факту участі воїна та загибелі у бойових діях в зоні АТО.
У поданій до суду заяві просила встановити факт проходження її сином воїном-добровольцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , служби у складі 24 окремого штурмового батальйону "Айдар" військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України та факту загибелі останнього під час бойових дій в зоні антитерористичних операцій в м.Щастя Луганської області.
Ухвалою Бережанського районного суду від 4 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту участі воїна та загибелі у бойових діях в зоні АТО залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків.
Після винесення вищевказаної ухвали заявниця подала суду нову заяву, у якій просила встановити той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з листопада 2014 року по 12 лютого 2015 року, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, був учасником антитерористичної операції в зоні бойових дій в м. Щастя Луганської області, яка згідно наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів антитерористичної операції та термінів її проведення» є зоною АТО.
В судовому засіданні заявниця свою заяву підтримала, просила її задоволити, дала суду пояснення, аналогічні поданій нею заяві.
Представник зацікавленої особи Міністерства оборони України Попович Ю.І. із поданою ОСОБА_1 заявою не погодився, просив відмовити їй у встановленні юридичного факту, на його думку, заявницею невірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, так як вказана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Подав суду письмовий відзив на подану заяву, у якому зазначив, що питання надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» регулюється «Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України. До таких вимог заявниці законодавцем передбачено інший позасудовий порядок встановлення. Відповідно до п.6 Порядку рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, приймається структурними підрозділами місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання. Відмова відповідного органу у встановленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, визначеному законом. Нормами чинного законодавства України не передбачено право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання. Відповідна правова позиція викладена у постанові колегії суддів Верховного суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року у справі № 760/2461/17-ц.
Представник зацікавленої особи Тернопільського обласного військового комісаріату Балібрух Ю.А. із вимогами, заявленими ОСОБА_1 , не погодилася, вважає, що заявницею при подачі до суду заяви не враховано, що ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у ч.1 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. А так як для встановлення даного факту Кабінетом Міністрів України встановлено інший порядок встановлення, тому заявниці слід відмовити у задоволенні її заяви, оскільки такі вимоги не вирішуються в порядку цивільного судочинства.
Представник Антитерористичного центру при Службі безпеки України в судове засідання не з”явився, подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. У поданій до суду заяві вказав, що штабом в межах компетенції опрацьовано заяву ОСОБА_1 та встановлено, що громадянин ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 13 Закону України “ Про боротьбу з тероризмом”, наказами керівника Антитерористичного центру при СБУ України до проведення АТО персонально не залучався. При вирішенні заявлених вимог просив врахувати, що процедура надання статусу учасника бойових дій встановлена Порядком надання статусу учасника бойових бій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року за № 413.
Представник Військової частини польова пошта В-2950 Міністерства оборони України Полтавського обласного військового комісаріату в судове засідання не з”явився. В матеріалах справи (а.с. 53-54) міститься його письмове заперечення у якому вказано про відсутність документів, які би підтверджували зазначений у заяві факт. Просив проводити судове засідання у його відсутності та відмовити заявниці у задоволенні її вимог.
Командир 24-окремого штурмового батальйону «Айдар» Збройних сил України ОСОБА_3 в судове засідання також не з”явився, хоч про день і час проведення судового засідання повідомлявся належним чином. В матеріалах справи ( а.с. 187) міститься нотаріально посвідчена його заява, зміст якої свідчить про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20 грудня 2014 року вступив до лав добровольчого батальйону “ Айдар”, в подальшому 24-й окремий штурмовий батальйон “ Айдар” Збройних Сил України, військова частина- польова пошта НОМЕР_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 на території цієї військової частини помер.
Представники Тернопільської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області, Козівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, Генерального штабу Збройних Сил України в судове засідання також не з”явилися, хоч про день і час проведення судового засідання повідомлялися належним чином про що свідчать поштові повідомлення про вручення їм судових повісток.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці та її захисника, взявши до уваги усні та письмові пояснення представників заінтересованих осіб, прийшов до висновку, що провадження по справі слід закрити, виходячи із наступного.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у частині першій статті 315 ЦПК України, в судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов”язків військової служби, про встановлення причин і втрати ступеня працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу у встановленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, визначеному законодавством.
Крім того, у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. У п.2 зазначеної Постанови вказано, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватись рішеннями суду.
Пояснення заявниці свідчать про те, що її син ОСОБА_2 з листопада 2014 року у званні солдата проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 в складі добровольчого 24 окремого штурмового батальйону, створеного громадською організацією “АЙДАР”, та знаходився в зоні АТО.
Він був зарахований добровольцем до складу військової частини № НОМЕР_1 , яка приймала участь у проведенні Антитерористичної операції на території Луганської області, в місті Щастя. Вказана інформація підтверджена показами бійців, які отримали статус учасника АТО, а саме: розвідником ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Із змісту вимог заявниці вбачається, що вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту участі її сина в період з листопада 2014 року по 12 лютого 2015 року в зоні бойових дій в м. Щастя Луганської області, яка згідно наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів антитерористичної операції та термінів її проведення» є зоною АТО .
Питання надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення регулюється «Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
Пунктом 2-1 вказаного «Порядку» встановлено, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Згідно змісту п.5 зазначеного вище «Порядку» рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС; міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до ЗУ “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
З аналізу вищезазначеного «Порядку» слідує, що дослідження питання перебування в зоні АТО у конкретні періоди часу та надання статусу учасника бойових дій сину заявниці повинно було б вирішуватися відповідною комісією того відомства, до якого увійшло добровольче формування, у складі якого син заявниці вірогідно приймав участь в антитерористичній операції, а у разі виникнення спірних питань- міжвідомчою комісією.
Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання.
І хоч заявниця та її захисник в судовому засіданні, підтримуючи заявлені ними вимоги, наполягають на їх вирішенні у порядку цивільного судочинства, оскільки, на їх думку, іншого шляху встановлення даного факту законодавцем не передбачено про що особисто вказують у поданій ними суду заяві, однак їх твердження спростовуються наявним у матеріалах справи (а.с. 188) Витягом із протоколу № 3 засідання комісії з визнання та встановлення статусу учасника-добровольця антитерористичної операції від 27 березня 2018 року, яким на підставі поданих документів сину заявниці ОСОБА_2 встановлено статус учасника-добровольця антитерористичної операції (посмертно).
А так як законодавцем встановлено Порядок надання статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, тому суд дійшов до висновку, що у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі слід закрити, оскільки вищевказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові колегії суддів Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року у справі № 760/2461/17-ц.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 315 ЦПК України, п. 1, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, суд,-
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина - польова пошта В-2950 Міністерства оборони України Полтавського обласного військового комісаріату, Тернопільська обласна державна адміністрація, Тернопільський обласний військовий комісаріат, Міністерство оборони України, 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар» Збройних Сил України, Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області, Козівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, Антитерористичний центр при СБУ та Генеральний штаб Збройних Сил- про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п”ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.