20 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1771/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
представника апелянта Шевчук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (постановлену головуючим - суддею Щербаков В.В., об 11 год. 49 хв. у м. Рівне, повний текст судового рішення складено 20 липня 2018 року) про закриття провадження у справі № 817/1384/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить:
визнати дії протиправними щодо припинення надання житлової субсидії та стягнення з особових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» та Приватного акціонерного товариства «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» коштів в сумі 36344,28грн.;
зобов'язати вчинити дії щодо поновлення надання житлової субсидії з 01.03.2018.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 провадження у справі №817/1384/18 закрито. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №ЗД/817/16/18. Роз'яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини стосуються набуття права власності на бюджетні кошти у вигляді житлової субсидії, які випливають із цивільних правовідносин, а тому спір має приватноправовий характер.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що цей спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з цим публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Предметом оскарження у даній адміністративній справі є дії відповідача щодо припинення надання житлової субсидії, стягнення з особових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» та Приватного акціонерного товариства «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» коштів та дії щодо поновлення надання житлової субсидії.
Так суд першої інстанції застосував до правовідносин, що виникли, норми Цивільного та Цивільного процесуального кодексу України, зокрема ст. 19 ЦПК України та ст. 177 ЦК України. При цьому ним зроблено помилковий висновок, що справа виникла виключно з цивільних правовідносин, а її об'єктом є матеріальні блага (гроші). Колегія суддів вважає, що об'єктом цих правовідносин є дії та результат таких дій відповідача, а саме дії відповідача проявилися у винесенні рішення, результатом якого було припинено надання позивачу житлової субсидії.
Крім цього роблячи висновок, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, суд посилається на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 04.04.2018 у справі № 370/108/17. Однак, ця постанова стосується зовсім інших правових відносин, оскільки спірні відносини пов'язані зі стягненням суб'єктом владних повноважень з особи грошових коштів у виді надміру виплаченої субсидії.
Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про закриття провадження є помилковим.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року про закриття провадження у справі № 817/1384/18 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді О. І. Довга
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 27 листопада 2018 року