465/2333/18
2-а/465/337/18
Іменем України
27.11.2018 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М.О., з участю секретаря Потюк В.М., вивчивши матеріали адміністративної справи № 465/2333/18, провадження №2-а/465/337/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи на стороні відповідача: Міністерства юстиції України про зобов'язання державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 скасувати постанову про арешт майна № 51918146 від 23.08.2016 року, винесену державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи на стороні відповідача: Міністерства юстиції України про зобов'язання державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 скасувати постанову про арешт майна № 51918146 від 23.08.2016 року, винесену державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3
26.11.2018 року матеріали справи передані судді Мартинишин М.О. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2018 року.
Суддя Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О. заявила самовідвід в зв'язку з неприязними стосунками та поданими скаргами на її адресу позивачем ОСОБА_4 та її представниками, а тому в учасників процесу можуть викликати сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Вивчивши матеріали даної адміністративної справи, суд вважає, що суддя підлягає самовідводу з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.1 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб'єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об'єктивне рішення у справі.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
У справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що об'єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
При цьому, у справі «Морріс проти Об'єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб'єктивно вільним від особистої упередженості чи необ'єктивності. По-друге, він має також безстороннім з об'єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь - який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року в справі Білуха проти України, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно ч.2 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Зважаючи на вищенаведені положення закону та встановлені обставини, слід прийти до висновку, що з метою забезпечення особам, що беруть участь у справі, довіри до суду, який розглядає справу, для створення умов, при яких відпадуть сумніви у неупередженості та безсторонності судді при розгляді справи, з метою недопущення будь-яких сумнівів у постановленому за наслідками розгляду справи рішення суду, у зв'язку з чим, вважаю за доцільне заявити самовідвід.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 31, 36, 40, 41, 241-243, 248 КАС України, -
Задовольнити самовідвід судді Мартинишин М.О. вадміністративній справі № 465/2333/18, провадження №2-а/465/337/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи на стороні відповідача: Міністерства юстиції України про зобов'язання державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 скасувати постанову про арешт майна № 51918146 від 23.08.2016 року, винесену державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3
Матеріали справи передати до цивільної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на автоматизований розподіл для повторного визначення судді у порядку, передбаченою 1 ст. 31 КАС України.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: Мартинишин М.О.