Справа № 806/1901/18 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов Сергій Вікторович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
22 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Охрімчук І.Г. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання неправомірними бездіяльності та дії, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію,
ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень просив:
- визнати неправомірними дії та бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира та Державної казначейської служби України щодо не нарахування та виплати компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щорічної соціальної допомоги до 5-го травня за 2011 рік;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира та Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити компенсацію частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати вказаної соціальної допомоги яка складала - 4838 грн. та була нарахована на його рахунок 24.10.2017 Державною казначейською службою України відповідно до рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23.12.2011, стягнувши таку компенсацію з рахунків відповідача;
- зобов'язати відповідача у встановлений строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що у відповідності до постанови Богунського районного суду м.Житомира від 23.12.2011, спосіб виконання якої, згідно ухвали вказаного суду від 25.11.2013 змінено, позивачу 24.10.2017 була виплачена Державною казначейською службою України щорічна соціальна допомога до 5-го травня у сумі 4838,00 грн. Однак, у зв'язку із порушенням строків виплати вказаної допомоги позивач звернувся до Державної казначейської служби України із заявою про нарахування та виплату компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щорічної соціальної допомоги до 5-го травня. Листом №5-13/7804/21209 від 18.12.2017, остання повідомила позивача про нарахування компенсації у розмірі 343,96 грн., однак зазначивши, що питання щодо перерахування коштів буде розглядатися після погашення заборгованості за рахунок бюджетної програми за рішеннями судів, гарантованих державою, що перебувають на виконанні у Державній казначейській службі України. Крім того, ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира із тотожною заявою, за результатами розгляду якої, отримав відмову, викладену у листі №В-82 від 26.03.2018, зі змісту якої слідує, що щорічна соціальна допомога до 5-го травня є одноразовою виплатою у зв'язку з чим нарахування на неї компенсації як втрати частини доходів - Законом не передбачена.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що дана виплата має одноразовий характер тому нарахування компенсації втрати частини доходів гр. ОСОБА_2 не можливе. Крім того, нарахування та виплату вищевказаної допомоги здійснює Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Управління не здійснює нарахування та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Богунського районного суду м.Житомира від 23.12.2011 у справі №2-а-4836/11, позовні вимоги задоволено: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної соціальної допомоги за 2011рік у розмірі меншому, ніж визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради здійснити нарахування та провести виплату недоплаченої позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, встановленого абзацом першим частини першої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою цього ж суду від 25.11.2013 замінено спосіб виконання постанови Богунського районного суду м.Житомира від 23.12.2011 у справі №2-а-4836/11 шляхом стягнення з Управління соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира на користь ОСОБА_2 4838,00 грн. щорічної соціальної допомоги до 5-го травня за 2011 рік з урахуванням проведених виплат.
Вимоги ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 25.11.2013 виконані.
Зокрема, 24 жовтня 2017 року Державною казначейською службою України проведено ОСОБА_2 виплату заборгованості щодо вказаної допомоги у розмірі 4838,00 грн., з урахуванням проведених виплат, на підтвердження вказаного в матеріалах справи міститься платіжне доручення №5451 (#105128931) від 11.10.2017 (а.с.50).
15 листопада 2017 року позивач у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 звернувся до Державної казначейської служби України із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щорічної соціальної допомоги до 5-го травня за 2011 рік з урахуванням проведених виплат, яка складала 4838,00 грн. та була нарахована 24 жовтня 2017 року із затримкою в 77 місяців, а мала бути виплачена не пізніше 05.05.2011 (а.с.9).
Листом №5-13/7804-21209 від 18.12.2017 Державна казначейська служба України повідомила про нарахування позивачу компенсації, за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при виконання виконавчого листа, виданого Богунським районним судом м.Житомира у справі №2-а-4836/11 в розмірі 343, 96 грн., у відповідності ч.1 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI від 05.06.2012 (а.с.10). Одночасно зазначивши, що питання щодо перерахування коштів буде розглядатися після погашення заборгованості за рахунок бюджетної програми за рішеннями судів, гарантованих державою, що перебувають на виконанні у Державній казначейській службі України.
Разом з тим, 21.03.2018 ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати щорічної соціальної допомоги до 5-го травня за 2011 рік, яка складала 4838,00 грн (а.с.27). Однак, отримав відмову, викладену у листі №В-82 від 26.03.2018 (а.с.28) у нарахуванні та виплаті такої допомоги, з підстав, що дана виплата має одноразовий характер, відповідно компенсація втрати частини доходів не передбачена. Водночас вказавши, що відповідно до делегованих повноважень нарахування та виплату щорічної соціальної допомоги до 5-го травня здійснює Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що щорічна соціальна допомога до 5-го травня носить одноразовий характер, а тому застосування до правовідносин, що виникли у зв'язку із порушенням термінів її виплати Закону №2050-III неможливе, оскільки положення вказаного Закону не застосовується до грошових доходів, які мають разовий характер.
Розглядаючи питання про законність і обґрунтованість судового рішення, яким в позові відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.
У відповідності до ст.ст.1,2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного встановлено, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Положеннями Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 року №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії та заробітної плати (грошове забезпечення).
Згідно з пунктами 5 - 7 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 виходить, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Предметом судового розгляду цієї справи є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів позивача відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ у зв"язку з несвоєчасним отриманням щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що щорічна соціальна допомога до 5-го травня носить одноразовий характер, а тому застосування до правовідносин, що виникли у зв'язку із порушенням термінів її виплати Закону №2050-III буде неправомірним, оскільки положення вказаного Закону не застосовується до грошових доходів, які мають разовий характер.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що щорічна разова грошова допомога до 5-го травня носить одноразовий характер, а тому відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата такої компенсації у зв"язку з порушенням строків виплати вказаної соціальної допомоги діючим законодавством не передбачена.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 листопада 2018 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Охрімчук І.Г. Моніч Б.С.