Справа № 753/20265/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Комаревцева Л.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.
20 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 04 липня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсійного забезпечення згідно ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті йому компенсації втрати частини доходу, в зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 22.11.2012 року у справі № 2602/3570/12 та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу починаючи з січня 2013 року по лютий 2017 року в розмірі 23 299,66 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - ГУ ПФУ в м. Києві) та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.11.2012 року у справі №2602/3570/12 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення військовослужбовців, починаючи з 01.04.2012 року. Зобов'язано ОСОБА_1 провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки № 123666 від 10.08.2012 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснити відповідні виплати з 01 квітня 2012 року з урахуванням проведених виплат.
На виконання вищезазначеної постанови суду, у липні 2013 року ГУ ПФУ в м. Києві здійснено нарахування ОСОБА_1 коштів за період з квітня 2012 року по 31 липня 2013 року на суму 17 276,92 грн., для виплати яких було оформлено доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру від 25 липня 2013 року.
Починаючи з серпня 2013 року ОСОБА_1 було встановлено, визначений судом, розмір пенсії у сумі 8424,02 грн. щомісячно.
Ухвалами Дарницького районного суду м. Києва від 04.11.2013 року та від 28.11.2013 року у справі №753/17394/13-а було встановлено спосіб та порядок виконання постанови у справі №2602/3570/12, а саме: стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 17 276,92 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті компенсації втрати частини доходу, в зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до ухвали суду від 04.11.2013 року, нараховані позивачу кошти у сумі 17 276,92 грн. підлягали стягненню з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, підстав для стягнення нарахування компенсації втрати частини доходів позивача з відповідача немає.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Водночас нормами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно зі ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Тобто компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний висновки щодо застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 справа №336/4675/17, від 21.06.2018 №523/1124/17, від 03.07.2018 справа № 521/940/17, від 05.10.2018 справа №162/787/16-а.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалами Дарницького районного суду м. Києва від 04.11.2013 року та від 28.11.2013 року у справі №753/17394/13-а було встановлено спосіб та порядок виконання постанови у справі №2602/3570/12, а саме: стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 17 276,92 грн.
Отже, нараховані позивачу кошти у сумі 17 276,92 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, а тому підстав для стягнення нарахування компенсації втрати частини доходів позивача з пенсійного органу відсутні.
З викладеного вбачається, що оскільки відповідно до зазначеної ухвали суду від 04 листопада 2013 року, нараховані позивачу кошти у сумі 17 276,92 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, а тому підстав для стягнення нарахування компенсації втрати частини доходів позивача з відповідача відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, надано обґрунтовані пояснення та доводи своїх дій, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 04 липня 2018 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлено 26.11.2018.
v