Справа № 462/1090/16-ц
15 листопада 2018 року Залізничний районний суд міста Львова у складі головуючої - судді Румілової Н.М., при секретарі Шиманської Я.І., за участю позивача- відповідача ОСОБА_1, представника позивача-відповідача ОСОБА_2, представника відповідача - позивача Феник Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності та за зустрічним позовом Львівської міської ради до ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою та виселення,
Позивач 26.02.2016 року звернувся до суду з позовом, що був збільшений, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року у м.Львові помер ОСОБА_6. На день його смерті залишилось спадкове майно - квартира АДРЕСА_5, , ОСОБА_1, познайомився з ОСОБА_6 у часі відбування ним покарання у ВК - 30 Львівської обл., де той перебував з 1995 року по грудень 2009 року. В цей час у цій же ВК-30 відбував покарання його брат ОСОБА_1. Він з матірью бували на побаченнях у брата у ВК-ЗО, де і познайомилися з ОСОБА_6 У них склалися добрі відносини. У ОСОБА_6 не було нікого з рідних чи близьких. Тому після звільнення з місць ув'язнення він став членом його сім'ї. Спочатку, з 1 січня до березня 2010 року, він разом з ним жив як член моєї сім'ї в АДРЕСА_6, де він був зареєстрований. Паралельно вони проводили ремонт у його квартирі на АДРЕСА_7, оскільки під час відбування ним покарання квартира була заселена іншими людьми. Після проведення ремонту вони поміняли двері, зробили санітарне побілення та разом поселилися у вказану квартиру, де проживали як сім'я. Вони мали спільний бюджет, спочатку це був його заробіток, а потім ОСОБА_6 оформив пенсію, і стали проживати за спільні доходи. Пенсія у нього була мінімальна. Разом придбали бувші у вжитку :диван, шафу, люстру, невеликий сервант. 29.08.2011 року ним був укладений договір на підключення до інтернету з Львівськими телекомунікаційними системами, де він вказаний як абонент, оскільки користувався інтернетом він. ОСОБА_6 неодноразово наголошував на тому, що хоче скласти заповіт на свою квартиру на його користь, але це питання відкладалось. Він поховав ОСОБА_6 у с.Бортятино Мостиського району Львівської області по християнському обряду, усі витрати на похорон сплатив він. Після смерті ОСОБА_6 він подав до Другої Львівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Однак при наявності зазначених обставин нотаріальна контора рекомендувала йому звернутися до суду за встановленням факту проживання однією сім'єю протягом 5-ти років. Просить суд встановити факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 не менше п'яти років та визнати за ним право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні відповідач-позивач Львівська міська рада звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому зазначила, що після смерті ОСОБА_6 залишилась спадщина, але ніхто з спадкоємців не здійснив свого права на спадкування та не прийняв спадщину. ОСОБА_6 помер у віці 70 років, причина смерті - нещасний випадок пов'язаний з дією надмірно низької зовнішньої температури. Тіло покійного ОСОБА_6 позивач отримав 05.02. 2015 року. Оскільки з ІНФОРМАЦІЯ_4 року спадщину ніхто не прийняв, у Львівської міської ради виникає обов'язок подання заяви про визнання спадщини відумерлою. Вважає, що у позивача відсутні докази спільного проживання з ОСОБА_6 та приймаючи до уваги факт неприйняття спадкоємцями спадщини, а також спливу одного року з часу відкриття спадщини та самовільне зайняття квартири ОСОБА_1 просить суд виселити ОСОБА_1 з квартири № АДРЕСА_8 та визнати спадщину - квартиру № АДРЕСА_8 відумерлою. Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, додав, що після звільнення ОСОБА_6 з місць позбавлення волі , ОСОБА_1 працював у Львові, жив у Львові, жив і в с.Бортятино, де зареєстроване місце проживання. Він забрав ОСОБА_6 до себе в с.Бортятино, на своє утримання до оформлення пенсії ОСОБА_6 Вирішили разом облаштовувати свій побут у м.Львові, купили два дивани. Після облаштування квартири ОСОБА_6 став проживати разом з ОСОБА_1 у м.Львові, проживали разом як син і батько. В квартирі знаходився одяг ОСОБА_1, побутові речі. Площа квартира 12 кв.м Ключі від квартири були в ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_6 комунальні послуги сплачував ОСОБА_1, ОСОБА_6 помер від переохолодження біля свого будинку . ОСОБА_1 забрав його з моргу та поховав за свої кошти у с.Бортятино. Просив первісний позов задовольнити, у зустрічному позові відмовити.
Представник Львівської міської ради Феник Л.М. просила відмовити у задоволенні первісного позову, зазначила, що відсутні докази проживання однією сім'єю. ОСОБА_6 помер біля свого будинку від переохолодження, 11 днів його тіло знаходилось в моргу, ніхто його не забирав, комісією ЛКП встановлено що у спірній квартирі ніхто не проживає, в квартиру заходять невідомі люди. Крім того, за комунальні послуги існує борг. Просила суд відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_1- її син, менший син сидів в тюрмі, там познайомились з ОСОБА_6 На той час син ОСОБА_1 працював у Львові, жив у своєї тітки, її сестри, періодично приїжджав в с. Бортятино - 40 км. від Львову, після звільнення син ОСОБА_8 на своєму автомобілі забрав ОСОБА_6, вони всі є баптисти, привіз його у Львів в його квартиру , але квартира була закрита, та оскільки то було перед Новим роком, він привіз його до них в с.Бортятино . Родина була проти такого, однак син одразу сказав, що вони будуть вдвох проживати в квартирі ОСОБА_9 у Львові. Квартира була пуста, вони зробили побілку, купили бувші в користуванні речі. Син працює на СТО, що розташовано неподалік від будинку, в якому знаходиться спірна квартира. Поки не була оформлена пенсія ОСОБА_6, той перебував на бюджеті сина. За життя ОСОБА_6 вони разом купили шафу для одягу в квартиру, син робив ремонт. Між ними була домовленість: один з них купляє продукти харчування, а інший оплачує комунальні послуги. Син також проживав і в с.Бортятино . Після смерті ОСОБА_6 їм подзвонили з правоохоронних органів, повідомили про смерть, спитали хто він є Нестеров, вони сказали , що знайомий. Вони поїхали та впізнали ОСОБА_6 у моргу. У Львові було дорого ховати, поховали за свої кошти у с.Бортятино. Сімья сина ОСОБА_8 проживає в Республіці Белорусь. Дружина зі Стрия. ОСОБА_8 також проживає у Стрию. Умов для проживання у Львові в спірній квартирі немає. В нього двоє дітей, в спірній квартирі треба ще робити ремонт, тому сина там не проживає. ОСОБА_6 ніколи не казав, що в нього є родина.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_1 її племінник . Після звільнення Нестеров місяць проживав у с. Бортятино, потім проживав у Львові, там жив і ОСОБА_1, зробили разом ремонт. ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_6 «дід», той звав його «ОСОБА_4». Похованням ОСОБА_6 займався племінник ОСОБА_1 ОСОБА_1 проживає в м.Стрий.
Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У відповідності до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Статтями 1296-1299 ЦК України визначено, що питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Пунктом 21 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначив, що місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 31 грудня 2009 року звільнився з Личаківської ВК-30, де відбував покарання за вироком Залізничного районного суду м.Львова від 27.10.1995 року, що підтверджується копією довідки про звільнення.
Згідно до Свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_1 від 18 серпня 2011 року, виданого на підставі Наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 18 серпня 2011 року за №1394-Ж-З, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить квартира за адресою АДРЕСА_2, загальна площа квартири 20,8 кв.м.
Згідно до довідки БТІ від 3.07.2015 року квартира АДРЕСА_3 з однієї житлової кімнати, житловою площею 11,6 м2.
Згідно до довідки ЛКП «Скнилівок», наданої до нотаріальної контори, ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року у віці 70 років про що зроблений актовий запис №124 Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, що підтверджується копіює свідоцтва про смерть.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть за № 12/15 від 28.01.2015 року ОСОБА_6 помер у віці 70 років, причина смерті - нещасний випадок пов'язаний з дією надмірно низької зовнішньої температури.
З заявою до прокурора Шевченківського району м.Львова 5.02.2015 року звернувся ОСОБА_1 про видачу тіла ОСОБА_6 З пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_6 помер неподалік від свого будинку.
Згідно до довідки, виданої виконкомом Довгомостиської сільської ради від 6.07.2015 року за №1116 ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_9, займався організацією поховання ОСОБА_6, який похований в с.Бортятин Мостиського району Львівської області.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно Конституції України та Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особи, що мешкають в Україні не зобов'язанні постійно проживати в місці своєї реєстрації, отже обставина (факт) спільного проживання спадкодавця та спадкоємців підлягає доведенню належними способами та засобами.
Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не надав доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини однією сім'єю, а відтак підстави для визнання права власності на квартиру відсутні. Пояснення допитаних свідків не можуть бути належним доказом постійного проживання заявника разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини при наявності в паспорті заявника відмітки про реєстрацію його постійного місця проживання в АДРЕСА_10. Такий доказ, як заява абонента ОСОБА_1 від 5.01.2012 року про припинення надання послуг доступу до Інтернету не може бути визнана доказом його проживання однією сім'єю з померлим, може тільки свідчити про користування в певний час спірним житлом померлого. Участь позивача у похованні ОСОБА_11, який помер на вулиці від переохолодження , та тіло якого тривалий час знаходилось як безрідний у морзі, також не є доказом проживання однією сім'єю.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Сторона позивача обмежилась лише поясненнями двох свідків, однак інших доказів, які мали підтвердити той факт, що заявник з померлим проживали однією сім'єю, мали спільний побут, взаємні права та обов'язки до часу відкриття спадщини, суду надано не було.
Показання допитаних свідків, без наявності інших обьєктивних даних щодо обставин проживання заявника на момент смерті ОСОБА_6, який був для позивача ОСОБА_1 сторонньою людиною, не дають підстав достовірного встановлення цього факту. Суд критично ставиться до пояснень свідків, які є близькими родичами ОСОБА_1 та , крім того, також свідчили, що ОСОБА_1 мав постійне місце проживання у с.Бортятин, а необхідність проживання у Львові пов'язували з його працевлаштуванням, ще до звільнення ОСОБА_6 з місць позбавлення волі, а про смерть ОСОБА_6 взнали після повідомлення телефонним дзвінком від правоохоронних органів.
Таким чином вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до Акту, складеного працівниками ЛКП «Скнилівок» від 19.11.2015 року, на час перевірки, квартира була закрита, зі слів сусідів ОСОБА_12, квартира НОМЕР_2, та ОСОБА_13 кв. НОМЕР_3, періодично до квартири, НОМЕР_4 навідуються невідомі особи. Також, як вбачається з акту, складеного ЛКП «Скнилівок» 13.11.2017 року, під час обстеження в квартирі ніхто не проживає. За довідкою ЛКП «Скнилівок» заборгованість по оплаті за комунальні послуги становить 2195, 20 грн.
Згідно ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Частина 3 статті 116 ЖК України визначає, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Оскільки сторона позивача за первісним позовом не заперечувала, щодо користування житлом померлого ОСОБА_6, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає виселенню зі спірної квартири, оскільки користується нею без законних підстав. Вимоги відповідача-позивача Львівської міської ради про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири є підставними та такими, що підлягають задоволенню.
За відомостями, наданими Другою Львівською нотаріальної контори, вбачається будь-хто із спадкоємців ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, з питань прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався.
Суд вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню, спадкоємці, які мають право претендувати на спадщину, відсутні, а тому позов про визнання спадщини відумерлою підлягає задоволенню.
Таким чином, суд відмовляє позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 у задоволенню позову про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності у повному обсязі та задовольняє вимоги позивача Львівської міської ради за зустрічним позовом про виселення та визнання спадщини відумерлою.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_4 до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності відмовити.
Зустрічний позов Львівської міської ради до ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою та виселення задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_4 відумерлою спадщиною та передати її територіальній громаді.
Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_4.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у сумі 704,80грн.
Судові витрати, понесені ОСОБА_4, покласти на ОСОБА_4.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 26 листопада 2018 року.
Суддя: Н.М.Румілова