Ухвала
Іменем України
07 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 381/2195/16-ц
провадження № 61-39770 ск18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., ХоптиС. Ф.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року у складі судді Болотова Є. В.про повернення заявнику апеляційної скарги у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2018 року позов публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 23 січня 2008 року у розмірі 117 600,00 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, яка не відповідала вимогам Закону України «Про судовий збір», а саме: не надала докази сплати судового збору.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та запропоновано сплатити судовий збір.
ОСОБА_4 судовий збір не сплатила, однак її представник подав заяву про звільнення від сплати судового, посилаючись на те що ОСОБА_4 є одинокою матір'ю, яка має малолітню дитину.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2018 року визнано неподаною та повернуто апелянту.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалута направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.
Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.
Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Зі змісту статей 185, 357 ЦПК України вбачається, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4, апеляційний суд правильно зазначив, що ОСОБА_4 не є позивачем у цій справі, тому відсутніпідстави для звільнення від сплати судового збору передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_4 25 травня 2018 року отримавши копію ухвали суду апеляційної інстанції від 18 травня 2018 року у встановлений судом строк, станом на 06 червня 2018 року вимоги зазначеної ухвали не виконала, недоліки апеляційної скарги не усунула, застосував правильно положення статті 185 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги.
Доводи касаційної скарги про те, що заявник звільна від сплати судового збору відповідно до положень частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами є зобов'язальними, стосуються цивільно-правового спору, який виник не за позовом споживача, у зв'язку з порушенням його прав, тому підстави для звільнення заявника від сплати судового збору відсутні.
Колегією суддів також враховано, що ОСОБА_4 посилаючись на те, що сплата судового збору у передбаченому законом розмірі є надмірним тягарем для неї, не просила відстрочити або розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги та не підтвердила з достовірністю скрутний матеріальний стан, що перешкоджав їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Отже, оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року про повернення заявнику апеляційної скарги у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С.Ф. Хопта