Постанова
Іменем України
26 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 756/7811/16-ц
провадження № 61-20512св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
суб'єкт оскарженння - старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Слободянюк С. В., Левенця Б.Б.,
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із скаргою на постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 25 лютого 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 49828348 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року скаргу ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року у зв'язку з повторною неявкою скаржника.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 у судові засідання, призначені на 04 серпня 2016 року та 28 вересня 2016 року не з'явилася, про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяву про розгляд справи у її відсутність не направляла.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, виходив із того, що згідно з вимогами ЦПК України 2004 року суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
У березні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права. Крім того, заявник зазначив, що він повідомляв суд першої інстанції про неможливість брати участь у розгляді справи у зв'язку з поважними причинами.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Судууказану справу.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Судом установлено, що ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 25 лютого 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 49828348.
Розгляд справи було призначено на 15 липня 2016 року о 12 год 00 хв, але у зв'язку з неявкою сторін у справі, судове засідання відкладено на 04 серпня 2016 року на 14 год 00 хв, про що належним чином повідомлено сторони у справі, зокрема представник ОСОБА_4 повістку про виклик до суду отримав 25 липня 2016 року (а. с. 20).
У судове засідання, призначене на 04 серпня 2016 року, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не з'явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні при цьому представник не надав жодного доказу вказаним обставинам.
Розгляд справи було відкладено на 28 вересня 2016 року на 14 год 00 хв.
28 вересня 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду скарги, у зв'язку із смертю родича (а. с.27).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року скаргу ОСОБА_4 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.
Залишаючи скаргу ОСОБА_4 без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що належним чином повідомлений представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 двічі, а саме 04 серпня та 28 вересня 2016 року, не з'явився в судові засідання, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України 2004 року).
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України 2004 року, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
Статтею 11 ЦПК України 2004 року закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із частинами першою, другою статті 386 ЦПК України 2004 року скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.
Відповідно до частини 3 статті 169 ЦПК України 2004 року у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Згідно зі статтею 26 ЦПК України 2004 року сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.
Із урахуванням положень статті 11, частини 3 статті 169 та частини 2 статті 386 ЦПК України 2004 року у разі повторної неявки до суду заявника чи його представника, які належним чином повідомлені про дату судового засідання, без поважних причин скарга залишається без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року, що не перешкоджає заявникові повторно звернутися до суду на загальних підставах.
Відкладення чи оголошення перерви в розгляді скарги здійснюється в межах визначеного законом строку для розгляду скарги.
Таким чином, враховуючи аналіз наведених норм законодавства та обставини справи, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив скаргу ОСОБА_4 без розгляду, у зв'язку з тим, що останній, будучи двічі поспіль належним чином повідомленим про судові засідання, призначені на 04 серпня та 28 вересня 2016 року, не з'являвся на них, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.
При цьому суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що згідно з вимогами ЦПК України 2004 року суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача (заявника) в судове засідання і у випадку повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримано норми процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак
С. О. Погрібний Г. І. Усик