Ухвала
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 203/3169/16-ц
провадження № 61-20281св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представники позивача: ШеметДмитро Олексійович, Сокуренко Наталія Вікторівна,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Католікяна М. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 15 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю.,
Демченко Е. Л., Пищиди М. М.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору, укладеного 25 квітня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 остання отримала кредит у розмірі 2 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Порушуючи умови зазначеного договору, ОСОБА_3 зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 30 квітня
2016 року утворилась заборгованість у сумі 22 099 грн 76 коп.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з
ОСОБА_3 на користь банку вказану кредитну заборгованість та судові витрати.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 20 вересня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки як свідчать матеріали справи,
анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 квітня 2013 року не містить жодної істотної умови, а саме: порядку та строків отримання кредитних коштів, порядку та строків їх повернення, відповідальності сторін, процентної ставки за кредитом, тобто жодна із існуючих граф незаповнена.
Такі висновки ґрунтуються на правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 11 березня 2015 року в справі № 6-16цс15, у якій зазначається, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого
2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Заочне рішення суду першої інтонації залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували на видачу відповідачу платіжної картки та її реквізити, а також відомостей про реквізити платіжної картки та/або карткового рахунку, про приведений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює встановлення істотних умов кредитного договору стосовно процентної ставки, комісій, відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які впливають на сукупну вартість кредиту.
У березні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3, отримавши в межах кредитного ліміту 2 592 грн 45 коп., щомісячні платежі сплачувати припинила, останнє погашення заборгованості здійснила 12 жовтня 2013 року. На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору позивачем надано суду Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 квітня 2013 року з підписом ОСОБА_3, який остання не спростувала, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг від 06 березня 2010 року, розрахунок заборгованості, а на стадії апеляційного розгляду - інформацію про картку/рахунок.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25 квітня 2013 року між
ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 2 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 30 квітня 2016 року становить 22 099 грн 76 коп.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 61-5918сво18 за позовом
ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки колегія суддів вважає, що при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо. Надані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судами, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.
Таким чином, оскільки наведений вище правовий висновок суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14, тому колегія суддів Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 753/23698/15-ц до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц.
Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 754/13763/15-ц.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді О. В. Білоконь
Б.І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта